На головну Новини Як володимирські художники шукали гармонію у Цвіккау

Як володимирські художники шукали гармонію у Цвіккау

Нещодавно у міській галереї німецького Цвіккау відкрито двомісячну персональну виставку володимир-волинських художників Сергія, Тетяни та Іларія Омельченків. Про це відразу ж з’явилась інформація у німецькій пресі. Цікавимось деталями поїздки мистецької родини до нашого міста-побратима і ми.

 

- реклама -

Звичайно, ця виставка не просто собі впала з неба. Їй передували певні події. Спочатку наше місто подружилось із Цвіккау, крок за кроком будувались між нами партнерські стосунки, і от під час одного зі спільних проектів з обміну учнями художник Сергій Омельченко, як тато одного з володимирських гімназистів, супроводжуючи їх до Цвіккау, представив там кілька своїх іконописних робіт та гобеленів своєї дружини Тетяни. Роботи сподобались.

   Німців не просто це захопило, йому запропонували відкрити там повноцінну виставку. Відомий читачам газети як добрий друг нашого міста депутат міської ради Цвіккау Карл-Ернст Мюллер (Karl Ernst Müller) запевнив, що все можливо. Тільки не скоро. Був 2017-й рік. Німці, як ми знаємо, скрупульозні й дисципліновані, життя навчились впорядковувати до дрібниць. Словом, графік для виставок у міській галереї Цвіккау уже був розписаний на цілий 2018 рік. Але 2019-й ще можна було планувати. Влітку 2018 року під час святкування Дня міста у Володимирі відбулась зустріч художників з заступником мера Цвіккау Свеном Дітріхом (Sven Dietrich) та депутатом міської ради та членом Спілки художників їхнього міста Крістіане Дрексель (Christiane Drechsel). На ній обговорили деталі проведення виставки уже конкретніше.

   Поїхали у Цвіккау втрьох: Сергій, його дружина, викладач Володимир-Волинської художньої школи Тетяна Омельченко та син Іларій – він теж художник. Тетяна розповідає, що прийом їм у Німеччині організували неймовірний. Разом із перекладачем Вікторією Марчук вони провели там незабутніх п’ять днів, наповнених крутими враженнями. Їм довелось навіть виступити на засіданні міської ради.

 

   Це був надзвичайно хвилюючий момент, адже їх місією випало бути своєрідним мистецьким посланцем від українського міста-побратима Володимира-Волинського. Їх тепло вітали, аплодували, надали слово. Міський голова пані Піа Фіндайс (Pia Findeiss) була вражена привезеними з України подарунками: лялька-мотанка, декоративні прикраси-віночки роботи Тетяних рук, ну і цукерки – коробку із ними пані Фіндайс пустила по колу – депутати смакували та неабияк пожвавилися, почувши назву виставки, яку привезли до них українці: «В пошуках гармонії». Вочевидь, ця тема для них як представників громади у органі самоврядування, цілком актуальна.

Відбулась також зустріч із місцевими художниками, на якій Тетяну попросили розповісти про щорічний пленер, який у Володимирі проводиться щочервня, адже цьогоріч на нього запросили і кількох художників із Цвіккау – німцям хотілось почути про особливості цього мистецького заходу, умови його проведення.

На виставку, яка триватиме до 12 травня, привезли кожен від себе те, що найкраще вдається: Тетяна – свої чарівні гобелени, Сергій – ікони, Іларій – вироби з металу. Представили також і свій живопис із краєвидами рідного міста та його околиць. Німців особливо вразили Сергієві іконописні роботи, виконані у візантійському стилі, з дотриманням давньої технології написання ікон, а також Тетянині гобелени, виткані у традиційному та експериментальному стилях.

   Відкриття виставки було урочистим, українці частували відвідувачів привезеними з батьківщини солодощами, які їм дуже смакували. Гості уважно розглядали експозицію, цікавились технікою виконання робіт, одна німкеня навіть запропонувала певні матеріали для текстилю і одразу їх привезла, зрадівши можливості також долучитись до процесу творення майбутніх виробів.

   Сім’ї художників у Цвіккау підготували цікаву програму перебування, під час якої їх супроводжували Свен Дітріх, Карл-Ернст Мюллер та Крістіане Дрексель. Ознайомили з містом, його музеями, пощастило потрапити і на триденний фестиваль вуличної їжі, який саме проводився у місті, а ще – їх повезли у Карлові Вари. Ось там Омельченкам знову нагадала про себе гармонія – дорогою повз чарівний старовинний замок. Тетяна з Сергієм поставили мольберт просто посеред тієї гірської краси і, у дві руки, хвилин за сорок, бігом, бо вже сутеніло, намалювали той замочок. Залучили і німців, що їх супроводжували, особливо зраділа цій імпровізації  Крістіане Дрексель. Тож і вона додала кілька своїх мазків до загальної картини, теж поставила свій підпис і – була щаслива, бо одержала цю річ собі у подарунок.

   А Тетяна з Сергієм також отримали для себе неоціненний досвід, адже раніше так ще не пробували малювати, бо і підходи у них різні, бачення у кожного своє. Та спільний процес творення їм дуже сподобався, у цьому вони знайшли свою гармонію.

   Повертались у Володимир, у свою двокімнатну квартиру, яка слугує їм одночасно й майстернею, де у творчій атмосфері підростає троє дітей, із відчуттям повного задоволення. А ще із вдячністю таким привітним і гостинним мешканцям Цвіккау, а також перекладачці Вікторії Марчук, без професіоналізму й комунікабельності якої, як стверджує Тетяна, їм було би нелегко у чужомовному середовищі. А ще зігріває душу усвідомлення того, що не тільки про Україну вже починає дізнаватись світ, а і про наш Володимир вже знають десь там, на німецьких теренах, у тому числі й завдяки дружній родині володимирських митців.

Світлана КОШИРЕЦЬ.

comments powered by HyperComments
- реклама -