Новини

Як живе ВПУ

Архів
24 переглядів

   Прочинити  двері і завітати  до  начального  закладу у самісінькому центрі міста, який, схоже, переживши  перші шторми реформування, додав активності  у своєму розвитку і  з оптимізмом готується відзначити цього року  свою солідну круглу дату,  пропонуємо  нашим  читачам. Отож, ласкаво просимо у ВПУ.

 Волонтери, спортсмени й активісти з учнівського парламенту

   В учнівському парламенті їх шестеро – цікавих, активних, ініціативних. Андрій Чуйко та Артем Мигляс, Валерія Кириченко, Руслана Тачинська, Марія Тріль та Оксана Каган складають кістяк училищного самоврядування, і без них не обходиться жоден важливий захід.

Вони активно залучені до волонтерської роботи, опікуються дітьми випускників ВПУ, які загинули в АТО. До Дня святого Миколая збирають кошти на благодійних дискотеках та інших доброчинних заходах і проводять акцію «Подаруй дитині радість». Придбані за ці гроші подарунки передають своїм маленьким підшефним, а також цього року іграшками потішили інклюзивно-ресурсний центр «Жовта парасоля». Постійно діє в училищі акція «Діти Небесного легіону» – учні, зокрема й члени парламенту, вітають діток загиблих воїнів-випускників закладу із днем народження.

– Другий рік поспіль проводимо благодійний ярмарок, де збираємо кошти для встановлення на стіні закладу пам’ятної стели з іменами цих шести військових, – додає Артем. Щоправда, така справа вимагає не лише фінансової участі, але й великої паперової роботи – отримання погоджень і дозволів від чиновників різних інстанцій. Цей клопіт взяла на себе дирекція. Тепер сподіваються, до 20 лютого цю стелу встигнуть встановити.

Учні – народ, який любить і повеселитися. Парламент організовує для них розважальні та пізнавальні заходи – дискотеки, інформаційні годинки, на яких обговорюють найбільш цікаві і важливі новини, які відбувають в Україні та світі, говорять про проблеми молоді. Упродовж року кожна група проводить «свій» тиждень – випускає стінгазету на актуальну тему, організовує інформаційно-просвітницьких захід.

Засідання учнівського парламенту відбувається не рідше, ніж двічі на місяць. Планують акції та заходи. Вторік готували презентацію Книги пам’яті героїв Небесної Сотні. Беруть участь в обласних конкурсах та конференціях з різних предметів, у рамках телемосту спілкувалися з учнями з Донецької області.

У навчальному закладі представники самоврядування відстежують потреби учнів, лобіюють їх перед адміністрацією ВПУ. Так, раніше учні нарікали, що їм ніде подітися на великій перерві – на заасфальтованому плацу особливо не відпочинеш, згадує Вікторія Кириченко. З ініціативи парламенту з’явилася ідея  відвести частину площі під відпочинкову зону. Її підтримав і директор Володимир Смоляр, виділивши для цього близько 200 тисяч гривень. І зрештою на подвір’ї з’явилася затишна зелена оаза – з красиво підстриженими, вічнозеленими деревцями і кущами, зручними лавками і заквітчаними «шпалерами». Навіть взимку вона милує око, а навесні і восени учні там залюбки відпочивають.

Діяльність учнівського парламенту стінами училища не обмежується. Брали активну участь у підготовці фестивалю «Княжий» – хтось у ролі волонтера, а Артем Мигляс та Андрій Чуйко  уже працюють в оргкомітеті і закликають молодь міста долучатися до них. «Для мене ця діяльність принесла багато знайомств із цікавими людьми, це колосальний досвід, який дає нереальне задоволення, адже я працюю над тим, що мені справді подобається», – підкреслює Артем.

Учні входять до молодіжної ради міста, беруть участь у підготовці молодіжних святкувань. Міркують про те, що б хотіли змінити у місті. «Мені не вистачає спортивних майданчиків, – зізнається Андрій Чуйко. – Таких, де можна було б не просто м’яча поганяти чи на тренажерах позайматися, а й пограти у волейбол чи, наприклад, баскетбол. Я серйозно займаюся баскетом, але в місті не маю де зустрітися з друзями і пограти».

Крім цього, Андрій, а також Артем та Валерія, займаються у театральному гуртку «Рампа».  Торік зайняли перше місце на обласному конкурсі аматорських театрів. Інша учасниця парламенту, Оксана Каган, проводить екскурсії в етнографічному музеї, який діє в гуртожитку, позаторік стала призером конкурсу екскурсоводів. Крім того, ця дівчина – секретар обласної Ради лідерів.

Кожен із них – цікава особистість зі своїми талантами, інтересами і яскравими ідеями. Своїм прикладом вони надихають і решту учнів. Тому вихованці ВПУ залюбки беруть участь у соціальних та екологічних акціях. Цього року виготовили кількадесят годівничок, а також шпаківень, і розвісили їх на деревах поблизу закладу. Тож не дивно, що активні учасники самоврядування зуміли вторік перемогти в обласному конкурсі на кращий учнівський парламент.

 

Реформи, перспективи і додаткові заробітки ВПУ

  Багаторічний директор вищого професійного училища Володимир Смоляр цими днями перебуває на лікарняному, але все одно тримає руку на пульсі життя закладу. Щодня зідзвонюється із заступниками, запитує про новини, дає вказівки. Зрештою, усі представники адміністрації повністю залучені у навчальний процес. Тому за відсутності директора ми спілкуємося із його заступниками –з навчально-виробничої роботи Андрієм Лютою, з виховної роботи Наталією Богдан та із завучем Ганною Скицьпро реформи,  виклики, які вони несуть, здобутки ВПУ і проблеми галузі.

    – Міносвіти цього року анонсувало масштабну реформу професійної освіти. Але всі зміни починаються з фінансування. Як нині вас підтримує держава? На утриманні якого бюджету знаходиться заклад?

– Ми фінансуємося з області, на щастя.Був певний час, десь зо два місяці, коли училище було на місцевому бюджеті. Але для нього це величезне, фактично не підйомне навантаження. Тим паче, вчимо дітей з усієї області, а не лише з міста. Загалом з Волині – 479. Учнів з міста  відсоток невеликий.

Цього року нам держава виділила два мільйони 300 тисяч гривень – і ми відкрили навчально-практичний центр з професій електрозварник, зварник на автоматичних та напівавтоматичних зварювальних апаратах, зварник. За словами начальниці управління освіти і науки ОДА Людмили Плахотної, вперше за 30 років держава спрямувала такий обсяг коштів на профтехосвіту. Взагалі по Україні на її розвиток виділили 100 мільйонів гривень. Сучасні зварювальні центри відкрили у нас і в Камені-Каширському. Ми ще дуже сподіваємося на такий центр для електриків. Втім, у цьогорічному держбюджеті на профосвіту закладено вдвічі менше – 50 мільйонів, тож як воно вийде – невідомо, але пообіцяли, що якщо буде така можливість, нас профінансують.

А на вдосконалення матеріально-технічної бази, поточні ремонти тощо училище старається і саме заробити.

– Яким чином?

– По-перше, завдяки виробничій діяльності, в ході якої надаємо окремі послуги. Будівельники можуть відремонтувати під’їзд, зробити ремонт у квартирі. Також протягом виробничого навчання учні виготовляють корисну продукцію.  Кравці шиють постільну білизну,  слюсарі роблять ключі, люфтові дверцята, насадки на сапки тощо і продають на ярмарках. На кожному міському ярмарку заробляємо мінімум 10 тисяч гривень. Кравці приймають і більші замовлення – на постіль для дитсадків, костюми художньої самодіяльності для педколеджу. РДА на Восьме березня замовляла подарункові набори рушничків.

Маємо 67 гектарів  орної землі у селі Бобичі. На цьому полі проводимо практичні навчання для механізаторів. Учні-трактористи орють, сіють, культивують. Вирощуємо сою, озиму пшеницю, ярий ячмінь, моркву,  столові буряки. Овочі і борошно забезпечують потреби їдальні. Сироти і діти з малозабезпечених сімей харчуються  безплатно. Решту врожаю продаємо. В цьому навчальному році доходи з навчального господарства становили 320 тисяч гривень.

Крім того, учні самі забезпечують деякі потреби закладу. Для двадцяти груп  пошили спецодяг своїми силами, кошти витратили лише на тканину. Також надаємо автотранспортні й послуги з сільськогосподарського обробітку землі для населення.

Про високий професійний потенціал наших учнів свідчить те, що вони активно беруть участь у конкурсі технічної творчості і щороку привозять звідки по кілька перших місць всеукраїнського рівня.

   – На державному рівні зараз беруться за впровадження дуальної освіти, коли навчання поєднується із практикою на реальному виробництві. А в училищі вона уже певний час існує?

– Так, уже десять років. Однак лише на спеціальності «оператор на автоматичних та напівавтоматичних лініях деревообробки». Ми співпрацюємо із місцевим підприємством «Гербор-холдинг», де наші випускники отримують стовідсоткове працевлаштування, а учні проходять усю виробничу практику на нових, найсучасніших аерстатах.

   – А яка перспектива запровадження такої форми освіти для інших спеціальностей?

– Це залежить від наявності відповідних підприємств в регіоні, зацікавленості керівників місцевого бізнесу. На відкритті навчально-виробничого центру для зварювальників були представники «Гербору», «Мікроклімату», птахофабрики. Тож до кінця 2019 року планується запровадити таку саму дуальну систему щодо електрогазозварників.

   – Ви відстежуєте відсоток працевлаштування випускників?

– Обов’язково, і регулярно звітуємо за кожного з них. Цього року у нас 92 відсотки  випускників працевлаштовано, а це – досить непоганий результат.

   – Щодо абітурієнтів – які професії найбільш затребувані серед них? Чи спілкуєтеся з потенційними вступниками, популяризуєте профосвіту серед старшокласників?

– Такі заходи у нас проводяться постійно. Традиційно беремо участь у ярмарку професій, організованому Центром зайнятості та обласним управлінням освіти. Цього навчального року викладачі побували у 15-ти населених пунктах, проводили профорієнтаційну роботу, популяризували робітничі професії. Ми створили відеоролик, роздаємо дітям інформаційні буклети. Також працівники училища приходять у школи, спілкуються зі старшокласниками, відповідають на їхні запитання.

Варто сказати, що така робота приносить свої результати. Цього навчального року державний план з набору перевиконали на 10 чоловік. Це при тому, що майже у всіх училищах був недобір. Найбільш популярними є професії трактористів та електромонтерів, а також деревообробників,слюсарів з ремонту автомобілів, зварників. Багато охочих отримати спеціальність оператора комп’ютерного набору, хоч набір на неї робимо лише раз на три роки.

   – А який фах не дуже прагнуть здобувати?

– Найгірша ситуація – з кравцями і продавцями. Пояснюємо це кризою на ринку праці. Ці професії в Україні погано оплачуються. Скажімо, якщо трактористу в сезон фермер платить непогані гроші, то продавчиня отримує мізер.  Хоча за кордоном ті ж таки професійні кравці високо цінуються, мають шанси отримати хорошу роботу і солідну зарплату. Тому наші випускниці часто шукають роботу за кордоном і дуже задоволені результатом. Втім, хотілося б, щоб  навчені робітники працювали у рідній країні, а не деінде.

Звісно, на набір абітурієнтів впливає і демографічна ситуація. Були роки, коли випускників шкіл в принципі було небагато. І цей рік в демографічному сенсі теж обіцяє бути нелегким.

   – Чи є проблеми галузі, які особливо гостро відчуваються у закладі?

– Найперше – це недостатнє оновлення матеріально-технічної бази. Торік держава таки звернула свою увагу на професійну освіту і почала виділяти кошти, але частково. Якщо для таких спеціальностей, де матеріали коштують порівняно недорого, їх ще сяк-так оновлюють, то новий трактор для механізаторів – недосяжна мрія.

Також проблемою лишається нерівномірний розподіл зарплати. Майстрам виробничого навчання платять менше, ніж вчителям загальноосвітніх предметів. Молодий майстер  може розраховувати лише на «мінімалку». А це ж людина, яка поєднує у собі і високу робітничу кваліфікацію, і навички педагога! Спеціалісти екстра-класу можуть знайти і краще оплачувану роботу. І як «заманити» таких людей у сферу професійної освіти, якщо їхня праця не фінансується належно? Тим паче, розрив у розмірі зарплати між працівниками закладу потенційно провокує соціальну напругу. Хотілося б, щоб наш уряд зважив на ці речі і змінив свій підхід.

   – Якими є найближчі перспективи закладу?

– Працювати, розширювати форму дуальної освіти на інші спеціальності – якщо, звісно, знайдуться зацікавлені у цьому місцеві підприємства. Хочемо створити сучасний навчально-виробничий центр для електромонтерів. Крім того, зберігаємо тісну співпрацю з Центром зайнятості, плануємо розширити перелік надання послуг з професійної перепідготовки. Зокрема, здійснюємо перепідготовку на водіїв категорії В – не лише для учнів, а й для тих, хто мають водійські права категорії С, тобто можуть водити вантажний автотранспорт. Вони проходять у нас 20-годинні курси водіння, перездають і отримують документ. Також навчаємо  водіїв категорії В, маємо на це ліцензію. У перспективі плануємо збільшити перелік надання послуг для населення. Це дозволить залучити додаткові позабюджетні надходження.

 

«Золота медаль» за методичні інновації

   Серед здобутків, якими пишається заклад, – золота медаль із всеукраїнського конкурсу інноваційних закладів освіти. Це заслуга викладачів-ентузіастів, які впроваджують інновації у своїй роботі, а також методиста Світлани Калитюк, котра збирає методичні розробки.  Цього року «золото» отримали за досягнення у впровадженні дуальної системи навчання.

У методкабінеті училища можна побачити всі грамоти і медалі, якими нагороджували працівників закладу за розробку і втілення нових підходів у викладанні як загальноосвітніх, так і спецпредметів, у виробничо-практичній підготовці учнів. А ще тут цілі стоси методичних розробок та рекомендацій. Пані Світлана каже, що молоді вчителі і майстри часто користуються ними, шукають поради і переймають досвід старших колег.

 

Випускники повертаються в училище майстрами

   Про рівень підготовки, гармонію у колективі і наявність сприятливого середовища для роботи яскраво свідчить той факт, що чимало випускників повертаються у ВПУ в новій ролі – майстрів виробничого навчання. Нині у закладі таких налічується аж 13.

У кожного – своя історія такого повернення. Валерій Салабай працює тут уже 25 років, прийшов одразу після закінчення індустріально-педагогічного технікуму у Києві. За прикладом наставника вчинив і Віталій Ящук – нині працює пліч-о-пліч зі своїм майстром. Одночасно із ним закінчив училище і повернувся до нього Денис Зінь. Каже, дискомфорту від того, що став колегою колишньому вчителю, не відчуває. Навпаки – тішиться, що завжди можна звернутися за порадою.

Людмила Харлампович після училища продовжила навчання на спеціальності «інженер-електрик» у Мелітопольському інституті. Після цього працювала на багатьох підприємствах і викладала у технікумі. Повернулася у училище майстром, а нині вона – викладач спецпредметів. Свій колектив порівнює із сім’єю, де всі тебе знають і всі тобі раді. Її підтримує і колега Людмила Архимович, каже, що завжди можна поділитися з колегами тим, що тебе хвилює, отримати підтримку.

Неля Бачинська та Лілія Камінська після училища вчилися у Вітебську. Перша з них  повернулася сюди відповідно до цільового направлення. А друга за направленням поїхала на Ковельщину, але коли повернулася додому в Нововолинськ, прийшла на роботу у ВПУ, щодня сюди доїжджає. Їхня колега Наталія Коба ще кілька років після закінчення закладу пропрацювала на швейній фабриці, аж тоді прийшла знову в училище.

Ірина Чап’юк, коли навчалася на оператора комп’ютерного набору, належала до числа тих, ким заклад пишався. Адже дівчина привозила призові місця з всеукраїнського рівня мовно-літературного конкурсу ім.Т.Шевченка. Нині вона викладає тут.

– Сюди повертаються випускники на роботу, приводять на навчання своїх дітей. Тут знаходять друзів на все життя, а дехто – і сім’ю. Наше ВПУ – як велика родина, у якій завжди добре, – запевняють майстри.

Віталіна МАКАРИК.

Коментарі
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up