На головну Інтерв'ю Як живеться «у невістках» Березовичівській громаді

Як живеться «у невістках» Березовичівській громаді

Як відомо, шість сіл нашого району віднедавна обрали собі життя у сусідському колі Війницької громади. Перебування на межі двох районів тягне за собою певні проблеми, деколи голові громади за вирішенням тих чи інших питань доводиться їздити то у Володимир, то у Локачі, мешканцям сіл також. Отож про перші пів року життя Війницької ОТГ говоримо у нашій редакції з її головою Сергієм Вербицьким.

   – Сергію Олександровичу, ви сьогодні у Володимирі. Доводиться тут часто бувати?

- реклама -

– Так, часто. З помічником Ігоря Гузя Андрієм Бокочем були сьогодні в Міжліссі та Бегеті. Там будуть освоювати кошти соцеконому, що ми отримали за сприяння народного депутата на розв’язання проблем цих двох сіл.  Підрядник саме обговорював з людьми певні деталі. У Міжліссі розпочнуться роботи по заміні центральної труби водогону, а у Бегеті хочемо відновити роботу дитячого садка – колись у ньому вже діяла початкова школа, та після її закриття приміщення стоїть і чекає ремонту, а потреба у садочку є. Законодавство дозволяє нам відкрити там садок для короткотермінового перебування дітей – на чотири години. Оскільки Ігор Гузь долучився до виділення нам потрібних сум, його представник, справедливо, приїхав проконтролювати, чи процес пішов.

– Хто виконуватиме роботи?

– Садочком займеться ФОП Мазуркевич О. Я. з Луцька. А за водогін візьметься «Сантехмонтаж» з Нововолинська.

   – Чим війницька громада привабила наші села? Що у вас є такого, чого не було тут? Яка в людей була аргументація?

– Коли почався процес об’єднання у так званому східному крилі Володимир-Волинського району, Хобултівська, Березовичівська та Хмелівківська сільські ради, через певні підводні течії, не змогли визначитись, так би мовити, зі столицею. І вийшло, що ініціатором розвалу стали хмелівківці, які відійшли до Зимнівської ОТГ. Ну а в Березовичах цю ідею не підтримали. По суті, якщо порахувати їм відстань чи то до Овадного як центру громади, чи то до Зимного,та й до Володимира також, в середньому виходить по 20 з лишком кілометрів. Це як край світу. А до Війниці з Березович – лише 6 км.

У Війницькій сільраді більше промислових об’єктів, ніж у Березовичівській, тож у людей є робота. От тільки податки не платять, бо зареєстровані в Луцьку. Я говорю про птахокомплекси «Пан Курчак» у Губині, Павловичах і Озютичах.

   – А які ще є підприємства?

– Цегельний завод, який працює і там покупці прямо з печі гарячою цеглу забирають. От це підприємство дійсно платить податки до нас. Завод існує ще з радянських часів, на деякий час закривався, його згодом викупили й реанімували. У зимовий період вони зупиняють виробництво, відправляють на біржу всіх своїх робітників, але податки нам сплачують справно.

Є ще фермерські господарства. У Березовичах і у Війниці працює кілька закладів харчування, що також поповнюють наш бюджет. Загальна його сума наразі становить шість мільйонів двісті п’ятнадцять тисяч гривень.

   – Які проблеми потребують розв’язання у цих селах? Що заплановано на 2019-й рік? Можливо, щось уже зроблено?

– В усіх селах однакові проблеми – дороги. Добре, що посередині нашої ОТГ проходить дорога Устилуг-Рівне, то вона у нас і найкраща. Решта залишають бажати кращого.

Ми вибирали, де потрібен поточний ремонт, де капітальний. Цього року хоч трохи дороги прокладемо в Березовичах, так вирішив депутатський корпус. Першочергово плануємо зробити відрізок у два кілометри з шести дороги Губин-Тумин.

У Яковичах і Бобичах грейдерували дороги. На кошти, закладені Березовичівською сільрадою, був закуплений щебінь. Люди самі зорганізувались, підприємці і фермери завезли пісок, ми замовили грейдера, деякий косметичний ремонт доріг зробили, підсипали проблемні місця.

У всіх селах Володимир-Волинського району дороги потребують ремонту. Є з них комунальної власності, а є обласного підпорядкування – саме така, до речі, на Бегеті. Нині йде мова про те, що в наше відання з наступного року мають передавати ці дороги, а в цьому році держкомзем  передає нам у користування всі землі запасу. В перспективі проїдемось комісією усюди, визначимо  протяжність кожної дороги. Де найбільше проблем, ті будемо робити першими.

   – Окрім доріг, що ще турбує? Давайте пройдемося по всіх наших селах.

– У Хворостові будемо робити ремонт ФАПу, уже оплатили проект, кошти на це теж отримали за сприяння Ігоря Гузя, з так званого соцеконому.

У Березовичах  буде ремонтуватись кілька об’єктів. З обласного  бюджету за сприяння депутата облради (а тепер новообраного народного депутата) В’ячеслава Рубльова буде будуватись майданчик твердого палива для березовичівської школи. За рахунок інфраструктурної державної субвенції  розпочато реконструкцію котельні, її капітальний ремонт: там і стіни потекли, і дах посипався.

Зробимо також капремонт дитсадка у цьому селі. Дітей ходить туди чимало, наразі 56, є  дві групи, тож батьки просили, щоб не закривався цей заклад на літо. Звичайно, ми пішли назустріч, і садочок зараз працює.

В перспективі треба замінити і шкільний автобус, свій ресурс він давно  уже від’їздив.

   – Що треба зробити, наприклад, у Бобичах?

– Побудувати завод або вітровий енергогенератор.  Будь-яке підприємство, аби приносило прибуток.

   – А чому саме завод? Є місце для нього?

– У кожному селі є колишній господарський двір, де була колись ферма. Якісь із них уже розібрані, на інших фермери ведуть своє господарство. Це і у Хворостові, і в Яковичах, Березовичах. А в Бобичах є незадіяний господарський двір, своєрідний собі майданчик для перспективи.

   – Які ще завдання ставите перед собою?

– Поки що ми визначили об’єкти, в яких у першу чергу треба зробити капітальний ремонт, щоб потім до них не вертатись і не вкладати в рази більше – через їхню запущеність, а виділяти на інші потреби громади.

Зараз стоїть питання необхідності ремонту і самої сільської ради у Війниці. Тому що опалення у приміщенні не існує, води немає, електромережа не ремонтувалась з часів його побудови – світло вибиває постійно. Треба збудувати котельню. Бо минула зима для нас була дуже холодною.

   – Чи маєте цікаві інвестиційні проекти?

   – У нас громада молода. Ще треба знайти і визначитись з інвестиційно привабливими ділянками. Є деякі задуми, поки що не буду озвучувати.

   – Як у вас проходить медична реформа?

– Якщо чесно, вважаю її злочином по відношенню до селян. З фінансуванням первинки у нас суцільні проблеми, бо такої статті в бюджеті громади навіть не передбачено, а нас закликають доплачувати своїм фельдшерам, щоб ФАПи не закривались. Приміром, у Бегеті, Яковичах, Бобичах якраз є такий ризик.

Нам дали державну субвенцію на утримання вторинки, ми з головними лікарями Володимира і Локач ці питання уже узгодили. А в первинці трапляються навіть юридичні колізії, вийти з яких теж якось треба. Маю на увазі, що в ОТГ має бути одна амбулаторія – якраз така у нас є в Березовичах, вона й мала би утримувати наявні ФАПи. Однак Володимир-Волинський центр первинної допомоги погоджується фінансувати медичну допомогу лише громадянам, що належать до Володимир-Волинського району. А як бути іншим, які прописані у Локачинському? До речі, у Локачах нас не лякають закриттям ФАПів, хоч теж закликають їх спільно утримувати. Ми відповідаємо, що можемо посприяти хіба у ремонті приміщень, не більше. Закрито нині медпункт у Хворостові, бо фельдшер пішла на пенсію. Хочемо там хоч ремонт зробити, з грошей соцеконому, за сприяння Ігоря Гузя.

   – А у самій Війниці?

– Колись там була амбулаторія, тепер тільки ФАП, у якому зараз проводиться поточний ремонт.

Ми не можемо рівнятися із Зимнівською ОТГ по наповненню бюджету, якби мали можливість, може б, депутати і погодились ФАПи частково фінансувати. Але частково. Чому держава задекларувала, що в неї безкоштовне медичне забезпечення, поки що ж Конституції ніхто не відмінив? З якого дива брати на себе повноваження, на нас не покладені?

   – Як оцінюєте реформу децентралізації?

– Вона гарно працює в розвинених країнах. А в нас треба було б до неї ще й законодавство підігнати. Всі підприємства варто було б на законодавчому рівні зобов’язати реєструватись на місцях їх функціонування. І тоді дуже багато проблем зніметься. Якщо наші курники, наприклад, зареєстровані в Луцьку, а працюють тут, то чого місцеві мусять оте все нюхати, а прибутку з того не мати?

Чому Боратинська ОТГ під Луцьком процвітає і віддає реверсну дотацію в державу назад? Бо на її території стоїть велике підприємство Кромберг енд Шуберт, що виробляє електрообладнання для автомобілів. Воно дає мільйонні прибутки місцевій громаді, і вони навіть польові дороги асфальтують.

Якби нам дохід від трьох птахокомплексів, якби фермери офіційно працівників реєстрували, то і ми могли би свої ФАПи з доброї волі утримувати. Завдяки ПДФО, 60% якого тепер на місці лишається, у нас основні платники податків, як це не дивно звучить, – вчителі, це 70-80 людей, а ще завклуби, медики, яких можуть поскорочувати… Ну і 30 працівників цегельного заводу.

Думаю, що при укрупненні районів все повернеться на круги своя. Надто великі кошти вклала Європа в цю реформу. На півдорозі не будуть зупинятися, іде мова про укрупнення навколо найбільш спроможних громад. А, як відомо, за останньою картою Мінрегіону, у області може лишитись лише три райони: Ковельський, Луцький і Володимир-Волинський.

   – Чи збираєтесь, як це було раніше, брати участь у проектах, започаткованих у Володимир-Волинському районі, як-от, «Коровай-сузір’я», що має бути невдовзі?

– Так, долучатись будемо,  обмежувати в цьому ніхто нікого не буде, якщо, звичайно, знайдемо спонсорів. Хочемо і свій фестиваль художньої самодіяльності, по кожному селу окремо, зробити, щоб кожен будинок культури міг показати, що у них є цікавого.

Культура поки що не була в нашому віданні, тепер маємо гуманітарний відділ. Провели вже об’єднавчий захід на День молоді. Менталітет представників двох районів все-таки різний, присутня у спілкуванні певна змагальність. Але всім сподобалось, всі задоволені. Спонсори помогли організувати й розваги, концерти, дискотеку.

От ми кажемо, що Володимир-Волинський район завжди був фінансово багатший від Локачинського. Але, до прикладу, і цього року, і в кілька останніх показники по ЗНО та олімпіадах у нас вищі від володимирських. Отже, вважаємо, що тут ми сильніші.

   – Вашій ОТГ трохи більше пів року, можна певні висновки вже робити. Чи знаєте думку володимир-волинської частини громади? Чи не шкодують, що обрали для обєднання саме Війницьку громаду?

– Ну як сказати. Це потрібно запитати у людей. Про це я не повинен навіть починати говорити. Тому що моє завдання – об’єднати  і цьому новоутворенню дати життя, щоб воно працювало. І жодних порівнянь. Я ж не суддя.

Світлана КОШИРЕЦЬ.

 

 

comments powered by HyperComments setImmediate$0.9264260836484925$1
- реклама -