З кожним роком усе меншає наших сивочолих фронтовиків. У Володимирі-Волинському залишилось у живих лише семеро ветеранів УПА та десять фронтовиків. У районі  проживає понад вісім сотень ветеранів, учасників й інвалідів війни та бойових дій. Серед тих 92-річний Микола Мороз з Бегети, учасник бойових дій російсько-японської війни, котрий колись пішки пройшов усю Монголію. У День пам’яті та скорботи він згадує своїх однополчан, і як годиться, одягає бойові нагороди – свідчення його бойових подвигів з японськими самураями.

Напередодні Дня пам’яті та примирення ми завітали до шанованого у нашім селі Бегета ветерана Другої світової війни 92-річного Миколи Мороза, аби привітати його зі святом та більше довідатися про його фронтове життя.

У червні 44-го його 19 літнім призвали у 137-ий запасний стрілецький полк, а після навчання направили на Забайкальський фронт у Монголію, у пустелю Гоббі, де він воював у російсько-японській війні. Фронтовик згадує, як бійці долали десятки кілометрів, проходили через Китайську стіну, йшли пішки в обхід аби непомітними добратися на Квантукський півострів, що поблизу порту Артур. Сутужно було з харчами і водою, по дорозі їли рослину за смаком подібну на часник. Солдати були виснажені, їх супроводжували гірські орли та двогорбі верблюди. А пустеля манила міражами, здавалися – тільки простягни руку і ось вона – водиця. Одного дня на їхнім шляху трапилася череда овець. Командир полку наказав їх зарізати, щоб нагодувати військо. Та всупереч усім труднощам завдання виконали і радянські бійці взяли у полон кількатисячну японську армію.

У Китаї наш земляк-піхотинець пробув до 1948 року, згодом служив в авіаційних військах у Приморськім краї – за сумлінну службу заробив 45 діб відпустки, нагороджений орденами і медалями.

Фронтовик Микола Гаврилович – жива легенда, поважна і шанована людина у нашому селі.

Галина КОЗУНЬ,

бібліотекар с. Бегета.

comments powered by HyperComments
- реклама -