Гімназистку Люду Серьогіну важко буває застати не лише у місті, а й у країні. Відколи дівчина долучилася до роботи Європейського молодіжного парламенту, у її житті, окрім шкільної, додалося зайнятості у громадській і навіть міжнародній сфері. Як відбуваються сесії ЄМП, які питання обговорюють і як потрапити до нього, Люда розповіла для «Молодіжної тусовки».

   Довідково: Європейський молодіжний парламент (ЄМП; англ. European Youth Parliament (EYP); франц. Parlement Européendes Jeunes (PEJ) – політично та релігійно нейтральна неприбуткова організація, яка заохочує європейську молодь до активної участі у громадському та культурному житті. Організація об’єднує понад 40000 молодих людей з усієї Європи на своїх заходах і має близько 5000 активних членів у різних країнах. Заснували ЄМП у 1987 році у Фонтенбло, Франція. Нині національні комітети ЄМП є у 39 державах, зокрема і в частково визнаній Республіці Косово.

- реклама -

   В Україні ЄМП діє з 18 лютого 2002 року. Основні його цілі – виховання української молоді на демократичних цінностях, налагодження співпраці з європейськими неурядовими організаціями та партнерства з міжнародними громадськими і міждержавними організаціями тощо.

– Про ЄМП я чула, ще коли була в Америці, – розповідає Люда.  – А навесні мені запропонували заповнити заявку на сесію парламенту у Чернігові. Їдучи туди, уявлення не мала, чого очікувати. Думала, що все це дуже серйозно, почувалася непідготовленою, боялася, що не впораюся. Але сесія виявилася надзвичайно класною – багато невимушеного цікавого спілкування, обговорення важливих питань, можливість проявити себе в новому амплуа… Все це дуже корисно і захопливо.

Сесія у Чернігові тривала трохи менше тижня. Всіх делегатів розділили на комітети, у яких вони й працювали. Кожен із них мав свою назву і свою тему.  Той, у який потрапила Люда, називався LIBEі стосувався соціальних свобод, рівності і внутрішніх зв’язків у країні. Протягом сесії члени комітету працювали над написанням резолюції, у якій прописано проблему, її аспекти і способи розв’язання. Крім того, щодня відбувалися різні заходи – це і тімбілдінг, і робота в комітеті. Кожна сесія завершується генеральною асамблеєю, де комітети представляють свою резолюцію, відповідають на запитання щодо неї, беруть участь у дебатах… Потім всі делегати голосують за те, підтримати запропоновану резолюцію чи ні.

   – Нашою проблемою на цій сесії був низький рівень працевлаштування у колишніх наркоманів Виокремили кілька аспектів проблеми і стільки ж рішень до них. З того, що запропонували, – влаштування профорієнтаційних курсів у реабілітаційних центрах, адже зазвичай людям із наркозалежністю, які перебувають там, не надають ніякої допомоги, окрім медичної. Потім вони виходять і не знають, що робити. Але такими ж розгубленими почуваються і родичі колишніх наркоманів. Тому наша резолюція стосувалася не тільки тих, хто пройшов реабілітацію, а й їхніх родичів, їхнього оточення, – пояснює Люда.

На генеральній асамблеї дівчині довірили найважливішу справу – виголошення підсумкової промови. «Це було і страшно, і хвилююче, адже публічні виступи мене трохи лякають. До того ж, цей спіч-підсумок повинен бути яскравим та емоційним, щоб спонукати всіх проголосувати за нашу резолюцію. Моя промова була пов’язаний з нашою темою ниточками власного досвіду, адже з подібною проблемою стикалася і наша сім’я. Тому виступити вдалося круто», – згадує дівчина.

Протягом усієї сесії у Чернігові учасників оцінювало спеціальне журі, яке відбирало делегатів на міжнародну сесію у Нідерланди. Люда отримала високу оцінку і запрошення у Роттердам, на Rotterdam 2018 International Session. Сесія тривала з 13 по 21 жовтня, була набагато масштабнішою, ніж національна, і дозволяла більше зануритися у життя парламенту і самого міста.

– Мені було трішки важче, ніж в Україні, – зізнається Люда, –  бо комітет був не дуже «мій»: тема цікава, але захоплення не викликала. У комітеті  REGI, який стосувався регіонального розвитку, ми говорили про те, як забезпечити людей соціальним житлом, зробити його доступним для всіх.  Окрім українців, з нами працювали вірмени, грузини, серби, чехи, шведи, італійці. Більшість із них мали більший досвід роботи в Молодіжному Європарламенті, ніж я. Зате у нас було вдосталь, щоб досліджувати місто. Після прильоту в країну я ще побувала на міні-екскурсії в Амстердамі. Сесія відбувалася в Роттердамі. А ще з парламентом ми їздили в Гаагу, в посольство України в Нідерландах.

     На цій сесії Люда познайомилася з багатьма цікавими людьми, зокрема й з організаторкою національної сесії ЄМП в Мінську, яка й запросила дівчину на свій захід. Так з 14 по 18 листопада Люда брала участь у сесії в Білорусії. У цій країні побувала вперше. «Думала, Білорусь дуже схожа на Україну, але ні – дещо відрізняється  і за рівнем життя, і за чистотою. Міста охайні, увечері все красиво підсвічується. Сподобався Мінськ – чисте, красиве місто. Разом з тим вразив той факт, що в Білорусі досі є смертна кара – думала, що її скасували в більшості цивілізованих країн. Власне, й тема комітету DROI, що стосувався прав людини і в якому я працювала, була присвячена цьому. Ми говорили про те, як можна поліпшити умови засуджених до смертної кари, якщо відмінити її наразі не вдасться. Більшість із колег по комітету були білорусами, тож загалом орієнтувалися на білоруську ситуацію».

«Навіщо це тобі?» – запитую у Люди.«По-перше, я цікавлюся сферою міжнародних відносин, а ЄМП великою міроюорієнтований на відносини між країнами. По-друге, це можливість дізнатися купу нових речей, поміркувати над проблемами, про які не замислюєшся у щоденному житті, знайти якісь шляхи розв’язання. Це крутий досвід, і він  робить тебе громадянином світу, адже ти стаєш всебічно розвиненим і відкритим. Також це хороша можливість поїхати в іншу країну, побачити і дізнатися більше, ніж можеш, коли їдеш просто як турист. Також це нові навички і нові люди, такий нетворкінг по всій Європі. Коли приїжджаєш на національну сесію, бачиш знайомі обличчя, адже активні хлопці й дівчата України у більшості між собою знайомі. Молодь,  яка працює в ЄМП, – це ті люди, які в майбутньому робитимуть важливі зміни у своїх країнах».

Для того, щоб стати делегатом, немає вікового обмеження, – з Людою у комітеті працювали і 15-річні, і 21-річні. Але після певного віку, припускає дівчина,  люди вже перестають цим займатися. Але, з іншого боку, в EYP є можливості для кар’єрного росту. Будучи делегатом, ти можеш податися на позицію чера (головного по комітету) або організатора. Можеш стати журналістом чи учасником медіа-команди і знімати відео з сесії, робити різні медіа-проекти. Найвищі посади – віце-президент сесії та президент, тобто люди, які започаткували певний івент і повністю за нього відповідають. Також можна подаватися на посаду журі на сесіях-відборах – це ті люди, які обирають делегатів на міжнародні сесії.

«ЄМП підтримує своїх учасників, – зазначає Люда Сєрьогіна. – Наприклад, якщо ти хочеш поїхати на сесію, але не маєш грошей, парламент може за тебе заплатити.  Скажімо, квитки в Нідерланди мені коштували дуже дорого, і більшу частину суми український ЄМП компенсував. Також парламент може частково або повністю компенсувати організаційний внесок, який складає в середньому 30-40 євро».

Легко і неформально молодь на сесіях ЄМП обговорює речі, важливі як для кожної країни, так і для глобального суспільства. Справді, з-поміж них точно є ті, хто за кілька десятків років змінюватиме світ. Долучитися до них, каже Люда Серьогіна, дуже просто. І важливо ловити цю можливість уже зараз – якщо, звісно, тобі не байдуже, в якому світі жити.

Віталіна МАКАРИК.

comments powered by HyperComments
- реклама -