На головну Інтерв'ю Ювілей кузні робітничих кадрів

Ювілей кузні робітничих кадрів

1 листопада – святковий день для Володимир-Волинського ВПУ, адже навчальний заклад відзначає свій 65-річний ювілей. Цього ж дня, але вже 25 років тому училище очолив його нинішній директор Володимир Смоляр, котрий за сорок років роботи пройшов шлях від майстра виробничого навчання до керівника. Для тисяч учнів училище стало першою сходинкою у професійній самореалізації – серед його випускників чимало успішних підприємців, є навіть науковці та викладачі вишів. Нині у ВПУ близько сотні працівників, половина з яких – висококваліфіковані викладачі та майстри. Усі вони опікуються майже пів тисячею учнів, котрі опановують в училищі десять професій. День народження цього закладу освіти – це ще одна нагода зазирнути за куліси навчального процесу та познайомитись ближче з його повсякденним життям.

- реклама -

«Навчальний заклад постаріти не може, бо тут завжди є молодь»

Як живе нині кузня робітничих кадрів у Володимирі, чи відновлюється престиж професійно-технічної освіти та які очікування від реформи цієї галузі? Про це та інше ми поспілкувались із заступником директора ВПУ з навчально-виробничої роботи Андрієм Лютою напередодні ювілею училища.

 – 65 років для людини це уже поважний пенсійний вік, а як щодо навчального закладу – чи відчуває себе ВПУ ще у розквіті сил та з яким настроєм зустрічає свій черговий ювілей?

– Училище як навчальний заклад постаріти не може, бо тут завжди є молодь. При чому молодь цікавого віку, в основному підлітки, які ніколи не дають сумувати. Працюючи з таким контингентом, ми теж мусимо тримати себе в тонусі та йти у ногу з часом. Наше училище технічного спрямування, а відтак постійно відслідковуємо усі останні новинки, аби не відставати від прогресу і давати учням сучасні знання. Приємно, що і колектив теж оновлюється – до нас на роботу приходять молоді майстри виробничого навчання та молоді викладачі. Частина з них – наші випускники.

– Скільки учнів зараз навчається у стінах училища та чи були цьогоріч проблеми із набором?

– Станом на 1 жовтня контингент училища складають 485 учнів. А набір цього року, як і в усіх навчальних закладах, був важким. Вплинула на набір демографічна ситуація, причому не лише у Волинській області, а й по всій Україні. Тим не менше, нам вдалось виконати план, набравши 239 учнів. ВПУ увійшло в трійку закладів професійно-технічної освіти області, котрі повністю виконали регіональне замовлення.

– Які спеціальності в училищі найбільш популярні серед вступників?

У ВПУ ніколи немає проблем із набором на спеціальності «Електромонтер з ремонту і обслуговування електроустаткування» та «Тракторист сільськогосподарського виробництва». Цього року неочікувано популярною була і спеціальність «Кравець». Але цьому передувала потужна профорієнтаційна робота, яку наші викладачі проводили у навчальних закладах міста та району.

 – Які переваги  навчання у ВПУ? Чому варто вступати до училища?

– Найбільшою перевагою є те, що професійно-технічна освіта нині затребувана на ринку праці, адже робітничі професії відновлюють свій престиж. Випускників із дипломом про вищу освіту є дуже багато, але це не дає гарантію успішного працевлаштування. А наші випускники, які опановують спеціальність тракториста, електромонтера чи кравця без роботи ніколи не лишаються. Окрім цього, такі професії дають можливість відкрити власну справу. Друга перевага – це інтеграція професій. До прикладу, учень-електромонтер отримує в училищі посвідчення водія категорії С, опановуючи тим самим паралельно дві професії. І так на кожній спеціальності. Поки однолітки наших учнів лише здобувають повну середню освіту за шкільними партами, в училищі вони опановують ще і робітничу професію.

Однією з наших переваг є і співпраця з місцевими підприємствами у рамках системи дуального навчання. На основі останньої співпраці з ПрАТ НВК «Мікроклімат» училище було включено до українсько-німецького проекту у сфері професійно-технічної освіти, який запроваджено Баварським центром економіки. В рамках проекту наші викладачі та майстри відвідують тренінги, які проводять німецькі фахівці, підвищують свій рівень та отримують цінний досвід від європейських колег. Окрім нашого ВПУ, по цій програмі працює ще і луцьке ВПУ будівництва і архітектури.

– Наприкінці минулого року на базі училища відкрили навчально-практичний центр зварювальних технологій. Чи відчули якісь позитивні зміни у навчальному процесі завдяки цій новації?

 – Навчання на сучасному устаткуванні дуже позначилось на фаховій підготовці наших учнів, які тепер мають більше практичних занять. Приносить користь новий центр і для безробітних. Так, на базі навчально-практичного центру 11 чоловік, котрі перебували на обліку у центрі зайнятості, проходили  курсову підготовку на електрогазозварника ручного зварювання 2-го кваліфікаційного розряду. І вже після п’яти з половиною місяців навчання восьмеро з них одразу ж влаштувались на роботу. А навчальний заклад отримав від цього додатковий дохід.

– Чого очікуєте від реформи професійно-технічної освіти та  яким бачите майбутнє свого навчального закладу?

Від нового законодавства очікуємо, що наші проблеми та наші можливості будуть побачені. Адже для того, щоб готувати спеціалістів, в першу чергу, мають бути матеріальні можливості та відповідна база. Тому чекаємо, що дуальну систему навчання буде узаконено, а викладачі зможуть отримувати гідну заробітну плату. Адже коли вчителям підіймають зарплатню, то ми, як правило, не належимо до першої лінії цього підняття. Це ж стосується і майстрів виробничого навчання.

Сподіваємось, що з часом престиж професійно-технічної освіти в Україні зросте до такого ж рівня, як і у Європі, де більше 50 відсотків абітурієнтів здобувають не вищу, а саме професійну освіту. Адже здобуття професійно-технічної освіти – це  не форма соціального захисту, а реальна економічна інвестиція в особистість.

Дуальна система навчання – це «добре забуте старе», що успішно діє у ВПУ

 Те,про що нині тільки  говорять як про одне із нових запроваджень реформованої профтехосвіти, уже з успіхом діє у Володимир-Волинському ВПУ. Навчальний заклад ще у 2008 році підписав договір із ТзОВ «Гербор-холдинг» про підготовку майбутніх фахівців меблевої галузі в рамках дуальної системи освіти.

Викладач спецдисциплін Світлана Дукельська за фахом інженер-технолог деревообробної галузі. Після закінчення лісотехнічного вишу шість років працювала на деревообробному підприємстві у місті Горлівка, яке нині тимчасово окуповане. Коли ж у зв’язку із сімейними обставинами повернулась до рідного Нововолинська, влаштувалась технологом на «Гербор-холдинг». Так як підприємству катастрофічно не вистачало фахових працівників, у його керівника Олега Борбелюка, який до речі є випускником ВПУ, виникла ідея готувати їх на базі рідного училища.

Невдовзі нову спеціальність  ліцензували за сприяння «Гербору» та міської влади, тож 1 вересня 2008 року до навчання приступила перша група у складі 30 чоловік, які виявили бажання опанувати професію оператора автоматичних та напівавтоматичних ліній у деревообробленні. Викладачем у майбутніх меблевиків стала технолог Світлана Дукельська, котра вже 11-й рік поєднує роботу в училищі із працею на підприємстві.

Дуальна система навчання побудована таким чином, що теоретична частина занять проходить в училищі у кабінеті спецтехнологій, що обладнаний за рахунок «Гербору», а практична – безпосередньо на виробничих площах підприємства. У відсотковому співвідношенні – приблизно 50 на 50. При чому практичні заняття починаються вже в кінці вересня. За рік навчання учні проходять повністю весь цикл процесу виготовлення меблів,тож, отримавши свідоцтво спеціаліста четвертого розряду, можуть працювати на будь-якій ланці. Усі випускники стовідсотково працевлаштовуються.

Щороку набір на дану спеціальність один з найкращих в училищі – група становить не менше 25 чоловік. Приймають на навчання випускників 11 класу, а також чоловіків до 30 років. Двомісячна практика, яка чекає на учнів після нового року, є оплачуваною, а заробітна плата молодих спеціалістів після працевлаштування становить не менше 15 тисяч гривень.

Своїм успішним досвідом впровадження дуальної системи освіти училище охоче ділиться з колегами з інших навчальних закладів, котрих не перестає дивувати як їм це вдалось. А цього року ВПУ підписало договір з іще одним місцевим підприємством на базі якого навчатимуться учні спеціальності «Електрогазозварник» , – з ПрАТ НВК «Мікроклімат».

Як зазначає Світлана Дукельська, дуальна система навчання – це далеко не нове явище в освіті. Вважається, що вперше її почали застосовувати в Німеччині, утім і в колишньому Радянському союзі у так званих робітничих школах навчали за таким же принципом. Тепер ця система освіти починає відроджуватись в Україні, а у ВПУ вже давно дає позитивні плоди.

Чотири десятки літ на викладацькій ниві Більшості теперішньої молоді, яка постійно перебуває у пошуку себе та змінює одне за одним робочі місця, важко уявити як можна працювати кілька десятків років на одній і тій роботі. У ВПУ є кілька викладачів, котрі залишаються вірними рідному навчальному закладу і не уявляють без нього свого життя. Сорок років цьогоріч виповнилось відтоді, як на роботу в училище прийшов теперішній його директор Володимир Смоляр. Таку ж кількість років працює і майстер виробничого навчання Володимир Сачук. На рік раніше тут почала працювати  Тамара Юхименко , яка на той час викладала російську мову та літературу.

Одну з найбільш творчих викладачок училища Тамару Юхименко тут  називають «місіс філософії». Свої предмети вона викладає цікаво та водночас доступно, знаходить підхід до кожного учня. Тамара Михайлівна викладає цілу низку загальноосвітніх дисциплін – зарубіжну літературу, культурологію, філософію, медицину та інші. Зізнається, що ніколи не думала, що стане викладачем, хоч і має відповідну освіту. Після закінчення інституту працювала в Луцьку у міській раді, але сталось так, що змушена була повернутись до Володимира аби доглядати батьків. Довелось і роботу шукати у рідному  місті, діставши диплом із шухляди.

Вперше переступила поріч училища у вересні 1978 року. Пригадує, що спершу дуже хвилювалась, адже викладацького досвіду у неї не було, але нові колеги дуже підтримували молоду вчительку, тож завдяки цій підтримці їй вдалось подолати усі труднощі.

За час її роботи в училищі талановитому викладачу не раз пропонували змінити місце роботи – кликали викладати і до педколеджу, але, зрештою, вона залишилась вірною ВПУ. Згодом з вчителька російської мови перекваліфікувалась на викладача зарубіжної літератури та ще кількох суміжних дисциплін. Найбільше у своїй роботі Тамара Юхименко любить те, що ніколи не припиняє вчитись чомусь новому. Завдяки працелюбності на наполегливості їй вдалось досягнути чимало професійних нагород – Відмінник освіти, а також відзнаки за участь у численних конкурсах педагогів.

Майстра виробничого навчання Володимира Сачука називають «золотими руками» училища, адже може відремонтувати і змайструвати усе, за що не візьметься. Нема жодного кабінету у ВПУ, де б майстер доклав своєї праці. Перед тим, як прийшов на роботу в училище працював майстром-наладчиком у колгоспі ім. Ватутіна у селі Зимне. Звільнившись з певних причин, одразу ж пішов у тодішнє ПТУ.

Молодому 23-річному майстру дали групу механізаторів. Каже, що спочатку було непросто звикати до викладацької справи та й контингент учнів тоді був майже його ровесниками, але так як техніку знав добре і любив цю справу, то швидко адаптувався. В училищі навчився багатьом речам – зокрема, працювати на екскаваторі та бульдозері. Займав на цій техніці навіть перші місця на професійних змаганнях серед училищ. А згодом перекваліфікувався на майстра слюсарної майстерні. Каже, що перечитав усі книги з бібліотеки училища, що пов’язані з технікою.

Одне із захоплень Володимира Михайловича – заняття технічною творчістю, а саме виготовлення макетів та різних пристроїв. Значна частина його виробів знаходиться на виставці у Волинському центрі технічної творчості. Свого часу вироби Володимира Сачука виставлялись по різних куточках колишнього Радянського союзу.

Скверик, що виріс на місці парковки та дошка пам’яті Героїв

   Ідея облаштувати на подвір’ї ВПУ затишний скверик, виникла під час обговорення проекту для конкурсу, який оголосив Навчально-методичний центр управління профтехосвіти області, розповідає заступник директора з навчально-виховної роботи Наталія Богдан. Тоді і учні і викладачі розміркували, яким вони бачать училище через 5 років. І більшість зійшлись на тому, що в навчальному закладі не має такого куточка, де б можна було відпочити або прогулятись під час перерви.

Тепер важко повірити, що на території, де нині знаходиться, без перебільшення найгарніший і найдоглянутіший скверик у нашому місті, якихось п’ять років тому був старий порепаний асфальт, крізь який уже пробивалась трава. На цьому місці, яке нині стало улюбленим, як для учнів, так і для викладачів, нині ростуть екзотичні дерева, кущі та квіти, які тут бережуть, як зіницю ока. Особливо пишаються магнолією, котра знаходиться у центрі ансамблю. Над ландшафтним дизайном скверу працювали фахівці, що помітно і неозброєним оком. Хоч і обійшовся він училищу у кругленьку суму, утім, зараз це справжня гордість ВПУ і готова фотозона на всі святкові заходи.

Ще один задум з ініціативи учнів ВПУ було втілено цього року – на розі головного навчального корпусу відкрили меморіальну дошку загиблим на Майдані та на Сході Героям, котрі свого часу закінчили училище – Олександру  Бадері, Володимиру Крохмалю, Віктору Хмелецькому, Олександру Давидюку, Вадиму Саку та Василю Крищуку. Гроші на дороговартісну стелу збирали з миру по нитці протягом двох років – влаштовували благодійні ярмарки та різні акції . Решту суми доклали викладачі.

Газета «СП» щиро вітає увесь колектив працівників та учнів ВПУ з ювілеєм! Нехай ваша спільна праця приносить побільше позитивних плодів, а рідний навчальний заклад виховає ще не одне покоління висококваліфікованих спеціалістів. 

Тетяна ІЗОТОВА.

 

 

comments powered by HyperComments setImmediate$0.9264260836484925$1
- реклама -