На головну Новини «З п’ятої до сьомої ранку – мій час для вивчення мов»...

«З п’ятої до сьомої ранку – мій час для вивчення мов» : володимирчанка Вікторія Марчук самостійно опанувала італійську, французьку та китайську

 Таких жінок, як Вікторія Марчук, називають «супер вумен», адже  якимось дивним чином вона встигає скрізь та усюди –  і дім тримати у чистоті, і виховувати двох дітей , займатись власною викладацькою справою та активною громадською діяльністю та ще й постійно самовдосконалюватись. Мабуть, недаремно батьки назвали її на честь перемоги, адже усе за що б не бралась Вікторія, їй вдається із успіхом.

   З упертістю тільця

Утім не одразу іноземні мови давались легко  – усе доводилось здобувати завдяки працелюбності та наполегливості. У другому класі англійська мова була єдиним предметом з якого Вікторія отримувала досить низькі оцінки, тож батьки змушені були шукати репетитора та оплачувати додаткові приватні уроки. За три місяці занять ситуація значно покращилась і, виправивши оцінки із трійок на п’ятірки, Вікторія  з тих пір не здає обороти. Зараз вона вдячна своїй вчительці Ларисі Броніславівні, яка була вимогливим і суворим  вчителем і це для неї, ще семирічної дівчинки було гарним стимулом.

  – Мій характер повністю співпадає із знаком зодіаку, адже я телець, тож якщо поставлю собі якусь ціль, то вперто йду до її досягнення. Не люблю надто легких завдань, натомість завжди приваблює те, що здається складним, від чого, подекуди, аж голова закипає, – каже, посміхаючись, Вікторія.

Попри те, що у шкільній програмі не було додаткової іноземної мови, уже з п’ятого класу Віка відвідувала уроки німецької, які давала їй протягом чотирьох років викладачка Яна Остапівна. Німецька захопила старанну ученицю ще більше, аніж англійська, тож наполегливо займалась навіть на літніх канікулах. Вже за два роки вона могла вільно спілкуватись із носіями мови, а взявши в 9 класі участь в обласній олімпіаді з німецької мови,  серед трьох десятків учасників Вікторія отримала восьмий результат.

Тож у випускних класах новоствореної міської гімназії, куди перейшла зі своєї школи, дівчина без проблем визначилась із майбутнім фахом, вирішивши вступати на романо-германську філологію. Таким чином полишила свою романтичну дитячу мрію стати стюардесою, адже була впевнена, що знання мов допоможе подорожувати їй ще більше, аніж бортпровідниці.

   Від покоївки у Саванні до помічниці гендиректора

У Східноєвропейському національному університеті ім. Лесі Українки Вікторія поглиблено вивчала англійську та німецьку мови. Майже усі лекції читались англійською, тож навчання було непростим, утім цікавим. Одним із найяскравіших моментів студентського життя стала поїздка у США за програмою Work &Travel. Протягом чотирьох місяців володимирчанка мешкала в містечку Саванна, що у штаті Джорджія. Працювала покоївкою в одному із готелів на узбережжі океану, а у вихідні дні теж не байдикувала, а підробляла офіціанткою у рибному ресторані.

   – З університету, окрім мене, поїхало ще троє студенток. Разом  винаймали житло, але працювали по різних роботах. Для покращення наших мовних навиків це був надзвичайно корисний досвід, адже спілкуватись доводилось із вихідцями з багатьох країн – мексиканцями та латиноамериканцями, які розмовляють абсолютно незрозумілою «мішаною» мовою. Вони сприймали нас, як якихось інтелектуалів, котрі говорять граматично правильною англійською. Тож писати  усі оголошення для клієнтів просили нас. Дивувались там і працелюбності українок, – розповідає Вікторія.

В Саванні Вікторії дуже сподобалось, утім, каже, не настільки, щоб залишитись там. Тому вже не могла дочекатись свого повернення додому. А за зароблені кошти, які старанно накопичувала протягом чотирьох місяців, нарешті здійснила свою мрію і поїхала в автобусний тур містами Європи.

Вже студенткою Вікторія підробляла приватними уроками з англійської та німецької мов, займаючись із учнями луцьких шкіл. По закінченню вишу працювала менеджером та логістом на приватних підприємствах, співробітником ДІКЗ «Стародавній Володимир» і, зрештою, помічником гендиректора Володимир-Волинської птахофабрики. Саме на останній роботі, каже Вікторія, почала вивчати і інші іноземні мови – спершу довелось опанувати польську задля спілкування із тамтешніми партнерами, потім узялась за італійську, французьку, і, зрештою, найскладнішу – китайську мову.

– Перш, ніж братись за вивчення мови, моніторю відповідні сайти та ресурси у мережі, обираючи найкращий та найбільш ефективний, – ділиться досвідом Вікторія.-  Колеги на птахофабриці вже знали, що вільний час я не марную на каву-брейк, а витрачаю його на уроки. Усе моє робоче місце було обклеєне різнокольоровими стікерами із різними новими словами. Вважаю, що вивчення іноземних мов – це чудовий спосіб розвитку. Плюс постійно тренується мозок, який завдяки цьому, не старітиме до поважного віку. Тим паче, що мову треба вчити все життя, адже навіть  я, попри свої досить високі знання, не можу сказати, що знаю як перекласти англійською чи німецькою абсолютно всі слова. Тому щодня намагаюсь вчити близько двох десятків нових. Мій час для навчання – з п’ятої до сьомої ранку, поки вдома усі ще сплять.

«Довічний» міжнародний диплом

У своїх двох декретних відпустках Вікторія теж не сиділа без діла, а займалась із учнями, яких з часом ставало все більше завдяки знайомствам, котрі зав’язала на попередніх місцях роботи. Зараз щодня у неї по 8 уроків із п’яти мов, якими володіє. Наймолодшому її учню всього три рочки, а найстаршому далеко за п’ятдесят. Попри успіх у своїй справі Вікторія каже, що не збирається зупинятись лише на викладанні іноземних мов, адже хоче застосувати свої знання  у сфері бізнесу.

   – Постійно таке відчуття, ніби я себе ще не реалізувала до кінця.  Без  проблем могла б заробляти гроші одними лише приватними уроками, утім бачу себе не викладачем, а, радше, перекладачем у якійсь міжнародній компанії. Така діяльність приваблює мене значно більше. Коли не розвиваюсь і довго стою на місці, почуваюсь, наче трутень, який нічого не робить.

Влітку минулого року Вікторія закінчила піврічне дистанційне навчання у канадському коледжі, який готує вчителів англійської мови для закордону, а саме тих країн, де англійська не є рідною. Пройшовши два базових курси за спеціальністю «Англійська для дорослих» та успішно склавши іспити, отримала міжнародний диплом, який дає право викладати у різних країнах. Жінка мріє, що зможе колись скористатись цим документом і працювати, подорожуючи світом. Адже викладати, згідно цієї програми, можна не більше півтора місяця, змінюючи місце роботи кілька разів на рік. Тим паче, що такий диплом є довічним і без вікових обмежень, а отже викладати можна хоч у 90 років.

   Партнерство міст завдяки перекладачці

Окрім роботи репетитором, 29-річна жінка бере активну участь і в громадському житті міста, адже усе спілкування із партнерами із німецького Цвіккау відбувається завдяки її послугам перекладача. Мало хто знає, що  розпочалась ця співпраця п’ять років тому з легкої руки самої Вікторії. Родичі, які мешкають у селі Ласків, попросили її стати перекладачем для німця, котрий приїхав відшукати могилу свого дядька, що загинув тут у роки Другої світової. З того часу і розпочалось тісне спілкування Вікторії із Карлом Ернстом Мюллером, який по декілька разів на рік приїжджав в Україну із усілякою допомогою для жителів Ласкова та місцевої школи.

   – Одного разу розмовляли з Ернстом про те, що було б добре вийти уже за рамки Ласкова аби допомагати ширшому колу людей. Він запропонував розпочати співпрацю із найближчим містом – Нововолинськом, – пригадує жінка. – Однак я наполягла зосередити увагу на нашому районному центрі, до якого належить  Ласків, адже і у Володимирі  є багато шкіл та людей, котрі потребують допомоги. А робити цю справу можна, приміром,  у рамках партнерства міст Цвіккау та Володимира-Волинського. Невдовзі побувала на прийомі у міського голови із відповідним запитом, перекладеним українською. Потім Ернст виступав на сесії міської ради і за рік таких переговорів та офіційного листування, врешті домовились про партнерство. Я настільки була щаслива, коли угоду підписали, адже розуміла, що мені таки вдалось вирішити цю важливу справу.

Зараз Вікторія Марчук є довіреною особою міжнародного благодійного фонду «Партнерство з Україною», яким керує Карл Ернст. На її плечі лягла робота зі збору інформації про людей, яким зараз найбільше потрібна допомога. У малозабезпечені родини вони постачають одяг, іграшки, канцтовари, тощо. Привозять також різні корисні речі і у школи міста.

Аби час не витрачати даремно

У талановитої мами і діти талановиті. П’ятирічна Тетянка так само, як і мама, постійно зайнята – вокал, танці, заняття із польської мови та недільна школа у церкві мало залишають часу для дитячих пустощів. Має дівчинка і перші досягнення – наприкінці минулого року  посіла перше місце із вокалу на фестивалі у Львові. А молодша Богданка , якій скоро виповниться два рочки, також  намагається у всьому наслідувати сестричку.

-У чому твій секрет? Як усе встигати? – запитую цю молоду енергійну жінку із сяючими очима та активною жестикуляцією.

– Мабуть така по характеру, – знизує плечима у відповідь. –  Отримую задоволення від  своїх маленьких та великих досягнень. Не можу сидіти ні хвилини без діла! Найстрашніше для мене – це марнування дорогоцінного часу. Щодня живу за погодинно розписаним графіком, який складаю заздалегідь. Перша половина дня зазвичай присвячена хатнім справам та дітям, тобто до обіду я справжня супермама, а решту дня проводжу на заняттях зі своїми учнями. Дуже люблю чистоту, навіть фанатично, адже якщо моя кухня брудна, то  їсти не сяду, поки все не приберу. В той же час не забуваю і про відпочинок – приходжу в суботу з роботи і до понеділка відключаюсь від усього та проводжу час виключно із сім’єю.

Усе її життя – це  постійне перевершення самої себе. А постійною опорою у щоденних клопотах та турботах для неї є чоловік Василь, без підтримки котрого, зізнається, не зуміла б досягти жодного звершення. Адже він, як ніхто, уміє і розрадити, і надихнути, і допомогти у важку хвилину. Вікторія каже, що відчуває себе щасливою, коли її діти здорові та усміхнені і коли  вдається досягти те, що спочатку здавалось недосяжним.

Тетяна ІЗОТОВА.

comments powered by HyperComments
- реклама -