На головну Досліджуємо проблему «Завод крові» під загрозою знищення

«Завод крові» під загрозою знищення

Жителів міста та району, котрі приходять до Володимир-Волинського ТМО, уже майже три десятки років зустрічає та проводжає чималенька будівля станції переливання крові, яка знаходиться поруч із медзакладом. Більшість з нас жодного разу не переступали поріг цієї установи, однак навіть не усі постійні донори знають, що основною функцією СПК у Володимирі є не лише забір крові, а і виготовлення препаратів з  неї. Утім вже наступного року виробничий відділ  можуть закрити, а саму установу реорганізувати у звичайний відділ трансфузіології при обласній станції.

Володимир-Волинська станція переливання крові збудована у 1992 році, а почалось будівництво на той час стратегічного об’єкту ще в кінці 80-х років на замовлення Міністерства оборони СРСР. Розраховувалась установа на великі потужності, оскільки у випадку війни або ж ядерного вибуху, потрібні великі запаси крові. В Україні є ще одна станція такого ж типу в Сокалі, втім наразі вона є менш потужною і працює як філія Львівського центру служби крові.

Найпотужніша станція області

Нині штат станції – це  98 працівників, у числі  яких вузькоспеціалізовані спеціалісти високої кваліфікації. Станція обслуговує сім районів Волині – Шацький, Любомльський, Горохівський, Іваничівський, Турійський, Локачинський, Володимир-Волинський, а також наше місто і Нововолинськ.

Подібних за потужністю та обладнанням станцій чи навіть відділень, де переробляють кров, на Волині, окрім обласного центру, більше нема. За рік через Володимир-Волинську СПК проходять понад п’ять тисяч донорів. За такий час  тут можуть фракціонувати аж 12  тонн плазми, забезпечивши препаратами крові ледь не цілу країну, однак наразі станція  переробляє лише півтори  тонни на рік.

Не зважаючи на багаторічне постійне недофінансування господарської діяльності станції, планові завдання на станції перевиконуються і вдається закуповувати дороговартісне сучасне обладнання.  Навіть новий рік тут відзначають із виконанням усіх виробничих показників у першій  декаді грудня.

– Цього року придбали сучасні ваги-змішувачі, які запобігають згортанню крові та електронний запаювач трубок, котрий значно полегшив нам роботу, адже досі трубки просто зав’язували на декілька вузлів. Усі прилади придбані за власні кошти, які досі вдавалось заробити завдяки виробництву «Альбуміну», – розповідає старша медсестра Людмила Павлюк. Вона працює тут з першого дня, відколи збудували нову будівлю станції, а загальний стаж роботи у службі крові – 45 років. За цей час більше ста разів здала кров, за що отримала «Заслуженого донора України».

– Щоб зробити свіжозаморожену плазму, ми маємо приготувати її протягом двох годин після забору, – продовжує розповідь старша медсестра, проводячи екскурсію відділом заготівлі крові. – На спеціальних центрифугах проводимо відділення плазми від еритроцитів і відправляємо отриману сировину в холодильники та морозильні камери.  В такому замороженому стані її можна зберігати до двох років. Плазму, яку не використовуватимемо для переливання, відправляємо до виробничого відділу, де з неї виготовляють «Альбумін».

Препарат, що дарує життя

Альбумін – це білкова фракція плазми крові людини. Завдяки розчину  цього препарату рятують опікових хворих, а також при  крововтратах, операційному чи травматичному шоках,  онкозахворюваннях тощо.

– Я прийшов на роботу в лікарню у 1973 році, коли ще не було «Альбуміну» та свіжомороженої плазми, то тоді від опіків помирали навіть при 20-30 відсотках ураженого тіла, – розповідає завідувач відділення заготівлі крові Ярослав Бенч. – Ніколи не забуду, як дворічна дитина військовослужбовців сіла в окріп і отримала опіки сідниць. Дитину привезли до лікарні під час мого чергування. Опіки здавались не дуже значними, тому надіявся, що з дитиною все буде гаразд, утім на ранок хлопчик помер. А зараз завдяки «Альбуміну» рятуємо людей навіть при 60-80 відсотках опіків.

Виготовлення препаратів крові – складний технологічний процес, котрий вимагає суворого дотримання ряду норм та правил. У Володимир-Волинській СПК над цим працює цілий виробничий відділ у складі 18-ти досвідчених спеціалістів та потужна інженерна служба, яка займається обслуговуванням та ремонтом складного обладнання.

З гордістю демонструє місце своєї роботи, якому присвятила 20 років свого життя, лікар-лаборант виробничого відділення Світлана Хільчук. За зачиненими дверима на першому поверсі станції, куди стороннім вхід заборонений, довжелезний коридор із безліччю приміщень – тут  і  машинний зал, де висушуються біопрепарати, і операційна, стерильності котрої може позаздрити будь-яка хірургія, і потужні центрифуги, які розділяють білки у плазмі, і реакторний зал з обладнанням для виготовленням кінцевого продукту.

Більше 30-ти годин безперервної роботи і, врешті, плазма крові. перетворюється на життєвонеобхідний «Альбумін». Обладнання, на якому виготовляють препарати крові, здебільшого застаріле, але  добре доглянуте, адже тут його бережуть, як зіницю ока. Крім цього, має станція свою автономну дизель-електростанцію та свердловину. Тож якщо у місті раптом зникне електрострум чи вода, то виробництво на станції не буде призупинено.

Не так давно у виробничому відділі, який так і хочеться назвати «заводом крові», усе гуділо та працювало на повну,  та зараз, зі згортанням потужностей, більшість приладів стоять без роботи. Аж ніяк не хочуть залишитись без роботи і самі працівники станції. Як пояснює завідуюча виробничим відділом Катерина Лапчук, можливе закриття виробничого відділу пов’язане із закінченням реєстрації препарату «Альбумін», який досі виготовляли на станції переливання крові. У такій же ситуації опинились усі подібні установи в Україні.

– Багато станцій переливання крові в Україні мають давню історію і їхнє першочергове завдання – це забір крові. Утім наша установа працює лише 26 років і вона продумана повністю під виробництво. Розумно було б не нищити цю ланку, а навпаки, відновлювати, вкладаючи кошти у модернізацію, – вважає лікар-лаборант Світлана Хільчук.

Закриття  виробництва – все одно що ліквідація станції

Виготовляти «Альбумін» нині можна лише дотримуючись вимог європейських стандартів та норм GMP (належної виробничої практики) у фармацевтичній галузі. Жодна зі станцій переливання крові, котрі досі виготовляли «Альбумін» в Україні, не пройшли цієї сертифікації, адже  перед ними поставлені дуже високі вимоги, які вимагають значних капіталовкладень.  Та про кошти для оновлення обладнання  і годі думати, адже станції переливання крові протягом багатьох років систематично недофінансовуються.

– Нас недофінансовують вже протягом десяти років, – каже головний бухгалтер станції Наталія Перегудова . – Бувало таке, що колектив змушений був ходити у відпустки за свій рахунок, аби витягнути фонд заробітної плати. На наступний рік обіцяють закрити видатки на енергоносії і зарплату. Утім, вже традиційно, не отримаємо коштів на медикаменти, господарчі потреби, відрядження тощо. Заробітна плата у санітарок та лікарів майже однакова. Тим не менш усі дорожать своїм робочим місцем, тож можна сказати, що люди працюють тут лише на ентузіазмі.

Уся ця ситуація «на руку» фармацевтичній компанії «Біофарма», котра належить олігарху Василю Хмельницькому і наразі є монополістом у виготовленні «Альбуміну». До прикладу, якщо препарат крові, виготовлений на Володимир-Волинській СПК коштує близько 330 гривень, то вартість «біофармівського» «Альбуміну» в рази вища – понад тисяча гривень.

– Зараз на станції накопичується багато плазми, яку ми не можемо ані реалізувати, адже купують її за безцінь, ані переробляти на препарат «Альбумін». Нещодавно з цього приводу у Міністерстві охорони здоров’я був «круглий стіл», але жодних конкретних пропозицій там так і не прозвучало, –  каже головний лікар СПК Володимир Панащук.

Керівник станції переливання крові зазначає, що у будь-якому випадку зміни у службі крові неминучі, адже в рамках медичної реформи відбудеться централізація у вигляді створення при Міністерстві охорони здоров’я Національного трансфузійного центру. На регіональному рівні такі центри створюватимуть при обласних станціях, а на районному рівні замість відділень трансфузіології будуть так звані «банки крові». Щодо виготовлення препаратів крові, то цю функцію мають передати фармацевтичній галузі, в той же час станціям залишається займатись лише заготівлею крові та її тестуванням. Утім повністю  виготовлення «Альбуміну» держава поки що не згортає і навіть ставить річні завдання.

– Знайшли в мережі розпорядження уряду, яке зобов’язує Волинську область забезпечити 400 літрів «Альбуміну»  на 2018 рік, – зазначає інженер з охорони праці СПК Сергій Трунтаєв. – Ознайомились детальніше з річним завданням на наступний рік і ця інформація підтвердилась. Виходить так, що весь обсяг плану перебрала на себе обласна станція переливання крові, залишивши нас «за бортом». І це при тому, що потужності у нас більші!

– Ми не можемо зараз займатись виробництвом препарату, тому дивно чому інші продовжують це робити. Адже реєстрація закінчилась для усіх, – додає Катерина Лапчук.

– Закриття виробничого відділу – це практично ліквідація станції, адже нашу роботу буде зведено до нуля. Тим паче, що препаратів крові в Україні зараз бракує, тому ми могли б внести значний вклад у виробництво, – вважає інженер з обладнання Леонтій Крищук.

Чи є вихід із ситуації?  

Колектив станції стурбований загрозою реорганізації установи, адже не хочуть бути звичайним відділенням чи філіалом та побоюються, що слідом за виробничим відділом постане питання подальшого скорочення, оскільки утримувати такий штат лише для трансфузіології  буде недоцільним.

На початку грудня були уже зустрічі на станції із депутатами облради Костянтином Зінкевичем, Олексієм Панасюком і помічником народного депутата Ігоря Гузя Андрієм Бокочем. Перед депутатами, які можуть вплинути на цю ситуацію, працівники озвучили прохання посприяти збереженню станції переливання крові як юридичної особи і головного розпорядника коштів. Колектив установи вважає злочином перетворення потужної станції  у звичайне відділення трансфузіології.

Окрім цього, відповідне звернення від колективу направили до начальника управління охорони здоров’я ОДА Ігоря Ващенюка. У ньому працівники «служби крові» просять,  враховуючи значні виробничі потужності і наявність високваліфікованих спеціалістів, залишити існуючий штатний розпис.

Враховуючи ситуацію в країні, фахівці станції пропонують свою продукцію для Міністерства оборони. В такому випадку фахові спеціалісти, яких зараз не так просто знайти, залишаться на робочому місці та приноситимуть користь державі. Адже зруйнувати виробництво простіше простого, а от відновити та налагодити, дуже проблематично та затратно.

Просять спеціалісти станції і розглянути варіант освоєння виробництва мікробіологічних препаратів (вакцин для тваринництва), залучення до участі в роботі станції іноземних інвесторів для подальшого вдосконалення виробництва і приведення його до міжнародних стандартів. А також наголошують на збереженні віварію, як виробничого приміщення, адже на унікальних кролях породи шиншили, яких вирощують на станції, можна проводити апробацію фармакологічних препаратів.

– Поки що виготовляємо «Альбумін» до кінця року, – зазначає Володимир Панащук. – А  що далі, невідомо. Адже ніхто з міністерства не каже куди дівати плазму. Хоча і паніку поки що не розводимо, адже станцію ніхто не закриває.

Згоду  на реорганізацію установи повинна дати обласна рада. Саме обласні депутати своїми голосами на сесії вирішуватимуть, чи стане Володимир-Волинська станція лише відділенням обласної та чи ділитимуться луцькі колеги з володимирськими річним планом на виготовлення препаратів крові.

Що думають народні обранці?

Костянтин Зінкевич, депутат Волинської облради: «Для Володимир-Волинській станції переливання крові, як і по всій Україні, унеможливлюють роботу в тому об’ємі, який в них був досі, зупиненням виробництва «Альбуміну» та скороченням штату. Я б ще міг це зрозуміти, якби оптимізація стосувалась управлінських кадрів, але коли нищать виробництво, внаслідок чого без роботи можуть залишитись висококласні спеціалісти, то мимоволі постає питання – кому це вигідно? Очевидно, що фармацевтична компанія з Білої Церкви вирішила повністю перетягнути виробництво «Альбуміну» на себе. Враховуючи те, що зараз в країні війна, то це мені видається. як диверсія, адже препарати крові  дуже потрібні під час поранень. Також вважаю, що не Володимир-Волиську СТК потрібно приєднувати до Луцька, а навпаки – обласну станцію до нашої, котра значно потужніша. Тримаю наразі цю ситуацію на контролі. В разі потреби кликатиму колектив до обласної ради, аби вплинути на депутатів, які мають вирішити це питання».

Ігор Гузь, народний депутат: «Не можна допускати повного закриття виробничого відділу Володимир-Волинської станції переливання крові. Виробництво «Альбуміну» це перспективний напрямок роботи, особливо коли конкуренти продають його в рази дорожче. Можливо, потрібна оптимізація персоналу, оновлення обладнання чи якісь інші нововведення. Але закривати цілий структурний підрозділ для станції неприпустимо. Бо після цього не виключене закриття і лабораторії закладу, і закладу загалом. Ми будемо звертатися у Міністерство охорони здоров’я, спілкуватися із відповідними посадовцями для того, щоб знайти рішення, яке не дозволить опинитися на вулиці працівникам цілого відділу і не втратити перспективу розвитку для Володимир-Волинської станції переливання крові».

Тетяна ІЗОТОВА.

comments powered by HyperComments
- реклама -