Новини

Здібний учень

Архів
20 переглядів

У квітні  в другий тур виборів президента Франції вийшов екс-міністр економіки  Еммануель Макрон, одружений з жінкою, старшою від нього на двадцять чотири роки. Вони познайомились, коли Макрону було п’ятнадцять. Бріджіт викладала французьку у приватній школі, народила трьох дітей, пізніше вона згадувала: перші залицяння свого учня сприйняла якшвидкоминуче захоплення. Однак…

Коли Еммануелю виповнилось 24, вони побрались, попри протест його батьків. З цього часу почалась поважна кар’єра Макрона, хоча Бріджіт вдавала, що не цікавиться політикою.

– Це справжня пара, рідко  зустрінеш таку єдність, – сказав у телеінтерв’ю священик, котрий вінчав Емммануеля та Бріджіт.

Переглядаючи сюжет, Надя розплакалась біля телевізора – згадала  й своє запізніле кохання, гірко-солодкумуку серця, що  донині триває через Інтернет і Вайбер.

Андрію було 20, їй – 36. Він –  студент академії культури з Харкова, вона – незаміжня  викладачка з Волині. Зустрілись під час мистецького фестивалю на берегах Дніпра. У цей час Надя мала кілограм із 65 ваги, бо заледве видряпалась з важкої недуги – Чорнобиль, щитовидна залоза…  Не було ні сил, ні грошей на косметику,  виглядала виснаженою, зате молодо.

– Ти на конкурс? – запитав Андрій, допомагаючи відчинити двері готелю із зіркою. Колись тут зупинялись конструктори знаменитого оборонного заводу. Разом із імперією СРСР розпалась і її мілітарна індустрія, залишилась лише величезна інфраструктура, котру політики та нові «хазяї»  довели до повного зубожіння. У готель почали пускали усіх бажаючих, бідним студентам та викладачам він був якраз  по кишені.

Викладачку Надю різонуло оте його «ти». Давненько до неї так не звертались, на Волині студенти чемніші. Лише за кілька хвилин дійшло:  гарний юнак не сприймає її за дорослу, вона на вигляд його одноліток! Ця п’янка думка підштовхнула Надю до подальшого спілкування «на ти», до  відмотування часу у бік юності, що минула.

Фестиваль тривав кілька днів, в останню ніч Андрій постукав у двері Надиного номеру, до себе повертався під ранок.

– Ти прекрасна! Давай зустрічатись, – прошепотів,  обіймаючи її вже на порозі.

– Я застара для тебе. Давай прощатись, – тихо відповіла Надя.

– Жінка – не курка, її варити не треба. Так каже моя мама, старша за  вітчима на десять років.

– А що  ж  нам готувати, яку страву, якщо  ти у Харкові, а я – на Волині? – пирснула сміхом  Надя.

– Звісно, кохання! Навчиш мене по своєму рецептові, я здібний учень, – запевнив Андрій і якось по-батьківськи чмокнув її у носик.

Світлана Федонюк.

Коментарі
Теги: новела, Світлана Федонюк
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up