Є такі місця, де побувавши одного разу, хочеш повертатись туди знову і знову. До таких, без сумніву, належить перлина українських Карпат – гірськолижний курорт Буковель, який гостинно приймав три десятки журналістів з усієї України у перші дні весни. Поїздку в рамках прес-туру «Україна очима редактора» організував Журфонд України на запрошення директора ТК «Буковель» Олександра Шевченка.

- реклама -

На календарі початок весни, а на термометрі  20  градусів із позначкою «мінус». Місто Івано-Франківськ, яке ще називають «столицею Карпат» зустрічає нас тріскучим морозом та лапатим снігом. Відігрівшись у теплому автобусі, колеги по перу з цікавістю розглядають краєвиди, що з’являються за вікном на шляху до Буковелю – величні гори, вкриті засніженими столітніми смереками, нехарактерні для інших частин України будинки місцевих жителів із капличками та статуями Божої Матері, а ще незвично хороша дорога, яку, як нам розповіли, збудувала буковельська підрядна фірма «ПБС».

Від злиднів до «села мільйонерів»  

Чим ближче до гірськолижного курорту, тим менше звичайних сільських садиб. Проїжджаючи селом Поляницею, важко повірити, що тут  живуть півтисячі звичайних селян, адже скрізь височіють добротні кількаповерхові маєтки-палаци, готелі, заклади харчування, пункти прокату спорядження та інші споруди.

Утім так було не завжди. Помічник співзасновника курорту, народного депутата Олександра Шевченка Олег Головенський каже, що вперше потрапив у ці мальовничі місця ще у 1979 році, коли, навчаючись у школі, займався в Карпатах пішохідним туризмом. «Тоді в Поляниці далеко не в усіх хатах була електрика, а автобуси їздили лише влітку не частіше двох разів на тиждень. Можна сказати, що це був кінець цивілізації і більш депресивне село важко собі уявити. Пам’ятаю двох місцевих чоловіків, які в 11-й ранку спали у канаві при вході у село. Роботи тут практично не було, а жили переважно за рахунок несанкціонованих вирубок лісу », – розповідає пан Олег.

Нині Поляниця – це село із профіцитом бюджету у 30 мільйонів гривень. Тут уже і вдень з вогнем не знайдеш бідної хатини та злиденної родини. Якщо ще 20 років тому земля в селі не коштувала  нічого, то зараз ціна за одну сотку коливається від 10 до 50 тисяч доларів. Тож не дивно, що жоден місцевий житель відтоді, як заснували Буковель, не виїхав закордон, заробляючи непогані гроші у рідному селі.

Із розвитком курорту, тут створено понад 5 тисяч робочих місць. Найменша заробітна плата у прибиральниці складає 9 тисяч гривень, у решти обслуговуючого персоналу в середньому 20-30 тисяч гривень. У сезон офіціанти разом із чайовими можуть заробити і 50 тисяч. На роботу до Буковелю приїжджають працівники з усієї України.

Гірськолижний курорт №1 за темпами розвитку

Усі позитивні зміни у селі Поляниця відбулись завдяки збудованому біля підніжжя гори Буковель сучасного гірськолижного курорту, який заснували  ще у 2001 році. Збудований згідно майстер-планів інженерів та екологів канадської фірми, яка обслуговує усі зимові олімпіади  і є лідером на світовому ринку.

«Закидають, що ми повирубували ліси, утім статистика наводить зовсім інші цифри – після того, як Буковель з’явився у Поляниці, кубомаса лісів тут зросла у три рази. Щороку в Буковелі висаджують не менше тисячі дерев, натомість вирубують не більше трьох сотень.  Всі рубки лісу (окрім необхідних для ровитку курорту) – заборонені», – наголошує Олег Головенський.

Інвестиція у Буковель складає 600 мільйонів доларів США. Справа розпочиналась важко, адже на перших порах у селян було дуже багато спротиву через численні провокації та  чутки про те, що усіх місцевих жителів буцімто хочуть виселити у якійсь бараки в Тернопільській області.

Зараз Буковель – це  більше 60-ти кілометрів гірськолижних трас та потужно розвинена інфраструктура. Фактично, це перше за часів незалежності місто, що було побудоване «з нуля» – починаючи з доріг, енергетики та закінчуючи сучасними очисними спорудами від австрійських інженерів. У кожному готелі Буковеля над раковинами та мийками розміщені спеціальні наклейки, які свідчать про те, що вода у крані придатна до вживання. Адже вона тут джерельна, без жодної хімічної очистки. Щодо опалення, то нині тут працюють над тим, аби зробити Буковель енергоефективним, впроваджуючи новітні технології, адже поки що  усі приміщення обігріваються недешевою електрикою.

«У нас було завдання зробити Буковель кращим, ніж будь-який існуючий у світі», – каже співзасновник курорту Олександр Шевченко. І шанси стати кращим український «Куршавель» має досить високі – приміром,  у  2012 році він визнаний гірськолижним курортом світу номер один за темпами розвитку.

За минулий рік Буковель відвідали близько двох мільйонів туристів, з них 500 тисяч – іноземці. Найчастіше приїздять з країн Східної Європи – румуни, угорці, молдавани, словаки, чехи, поляки та інші. Утім є туристи і з США, Канади, Ізраїлю, Австралії, країн  Африки та Азії.

«Часто доводиться чути, що на Буковелі все дуже дорого. Можливо, ціни не є дешевими, утім формує їх сам ринок, де, як правило, дороге не купують, а за дешевим стоять черги. У Буковелі на вихідних на деяких підйомниках стоять чималі черги, що свідчить про затребуваність курорту», – наголошує директор ТК «Буковель» Олександр Шевченко.

Не лижами єдиними…

На Буковелі є чим зайнятись, як досвідченим лижникам і сноубордистам, так і початківцям. Цьому сприяють 68 кілометрів трас різної складності – від «синіх» до «чорних». Усі траси оснащені сніговими гарматами, тож, не зважаючи на погоду тут щодня засніжено завдяки технологічній водоймі – «Озеру Молодості» на місці котрої (важко повірити!) колись височіла гора.

Гірськолижний сезон зазвичай  стартує наприкінці листопада і закінчується майже у травні. У березні на Буковелі в самому розпалі оксамитовий сезон, коли ціни на катання, проживання й інші послуги курорту є найнижчими. Вже з 25 березня ціни невпинно рухаються вниз, а сезон катання все ще впевнено тримає оберти.

Значна частина учасників прес-туру досі ніколи не каталась на лижах, утім завдяки професійній команді інструкторів лижної школи, вже за декілька годин навчання, журналісти впевнено тримались на схилах, а дехто навіть почав підкорювати не лише навчальну, а і гірки для початківців.

Не менш захоплюючим, аніж катання на лижах були спуски санною трасою, яка цьогоріч вперше запрацювала на Буковелі і стала родзинкою сезону, що добігає кінця. Три кілометри суцільного адреналіну, які стрімко долаєш на зручних дерев’яних санчатах, нікого не залишили байдужими. При цьому, як і скрізь на Буковелі, безпека тут на першому місці – на трасу без захисного шолома вас не пустять, та і лижникам на санну трасу зась.

До послуг гостей курорту, окрім лижних та санних трас, широкий спектр зимових розваг – льодовий  каток, катання на сноутюбах, квадроциклах, собачих упряжках та на найдовшому тролеї України. Для батьків із маленькими дітками є можливість залишити своїх чад на декілька годин під дбайливим наглядом няні у дитячому клубі.

Після активного насиченого дня ніщо так не розслабляє як відпочинок у сауні чи бані. Ідеальним місцем релаксу на Буковелі є клуб VODA. Тут на вас чекають величезний теплий басейн під відкритим небом, джакузі, різноманітні сауни, соляна печера, спортзал з панорамними вікнами та комфортні зони для релаксації.

Та навіть для тих, кому не сидиться увечері у комфортному готельному номері, Буковель пропонує вечірні розваги у комплексі «Бука» – запальні танці та тематичні вечори у нічному клубі, ігрові автомати, боулінг та караоке. Щотижня на вуличній сцені курорту виступають відомі артисти – приміром, під час нашого візиту у Буковелі гастролював співак Іван NAVI, котрого ще називають «українським Тімберлейком».

Попри те, що Буковель є гірськолижним курортом, гарно відпочити тут можна не лише узимку, адже літній сезон тут не менш цікавий та насичений. Гордістю літнього Буковелю є найкращий велопарк України -«BukovelbikePark», а це майже 6 кілометрів швидкісного спуску з доріжками, трамплінами, вузькими переїздами серед дикого лісу. Шанувальників адреналінового дозвілля зацікавлять пейнбол, екстрім-парк, скалодром, кінні прогулянки, рафтинг, а також квадротури.

А ще Буковель улітку – це рибалка, походи у ліс, цікаві екскурсії та релакс у шезлонгу на пляжі мальовничого штучного озера, яке жартома називають «Карпатським морем». Тут відпочиваючим пропонують такі захопливі розваги як гідроцикли, водні лижі, вейкборд, дайвінг, катамарани тощо.

Завдяки щорічним соціальним програмам та проектам Благодійного фонду Олександра Шевченка понад 80 тисяч мешканців Івано-Франківська та області безкоштовно відпочили та оздоровились на Буковелі. Окрім програм для дітей та дорослих з обмеженими можливостями, учасників АТО та їх сімей, тут безплатно вчаться кататись на лижах франківські першокласники, а також протягом кількох днів відпочивають пенсіонери, вчителі, лікарі… Торік уперше на Буковелі запрацював соціальний  безплатний табір для дітей, хворих на діабет. Незабутнє дозвілля на час літніх канікул гарантує і дитячий табір Артек Буковель. Саме тут ваша дитина активно відпочине під пильним наглядом, буде цікаво проводити свій час, оздоровлюватись та відпочивати водночас.

Окрім цього Буковель є центром підготовки спортсменів, адже тут створені усі умови для тренувань членів Олімпійської збірної – лижників та фрістайлистів. А цьогоріч на базі курорту розпочнеться спорудження потужного біатлонного комплексу. Цей задум хочуть реалізувати за підтримки держави вже за декілька років. Планується, що влітку тут можна буде бігати на спеціальних роликах, а взимку освоювати зимові види спорту.

 Апартаменти із криги та казка серед гір

Однією із найзахопливіших екскурсій протягом чотириденного перебування у Буковелі стала прогулянка до неймовірного комплексу – готелю  та ресторану, що побудовані повністю із криги. Стіни, посуд та навіть меблі тут зроблені з льоду і снігу з гірських вершин. В готелі всього десять номерів, кожен з яких розрахований на дві людини. Постійна температура від -2 до -5. Відчайдух, які бажають переночувати у незвичайних апартаментах  тут зігрівають спальниками і овечими шкурами.

А зовсім поруч із Буковелем, починаючи з грудня минулого року, оселилась іще одна справжня казка – знімальний майданчик першого українського дитячого фільму-фентезі «Тільки диво, або До кого приходить Святий Миколай». Казкова зимова атмосфера XVII століття, відтворена в спеціально побудованому містечку, штучне  озеро-ковзанка із човнами та актори у неймовірно красивих вбраннях справляють враження голлівудських масштабів.

Автор ідеї фільму ― київський режисер Олена Каретник, на рахунку котрої понад 70 документальних фільмів . Пані Олена розповідає, що Буковель – це головна локація, де знімають  повномасштабну казкову історію про сім’ю, кохання, пригоди, різдвяні свята та фантастичних тварин. Обрали це місце через його мальовничість та всебічне сприяння керівництва курорту.

Бюджет фільму чималий – майже 62 мільйони гривень. Із них 44 мільйони – державні гроші, адже казку знімають на замовлення Міністерства культури та Держкіно. Над фільмом працює суто українська команда, серед них більш як 200 акторів та професійні фігуристи. Дизайнерка Айна Гассе створила для фільму майже півтисячі костюмів. Спецефекти для фільму розробила українсько-американська компанія, яка 2016-го перемогла у премії MTV «Best Video Awards». На великі екран фільм вийде в кінці цього року.

Співаючий депутат із президентськими амбіціями

В останній вечір перебування у гостинному Буковелі учасники прес-туру познайомились із співвласником курорту та його ідейним натхненником Олександром Шевченком. Спілкування було надзвичайно легким та безпосереднім, наче із давнім знайомим.

Він із тих, кого називають «self-made man», тобто чоловік, який зробив себе сам. Народився у місті Коломия у родині простих робітників. Свій перший хліб майбутній бізнесмен, громадський діяч та меценат почав заробляти ще у 16 років, працюючи слюсарем. Олександр Шевченко без прикрас ділиться фактами своєї біографії, яку переповідав уже незліченну кількість разів навчання  у ПТУ та університеті, робота на заводі, непрості заробітки закордоном та перший власний бізнес у вигляді відеопрокату та подальше кар’єрне зростання.

Серйозно захопився катанням на лижах з 2000-го року. Опанував цей вид зимового спорту на гірськолижному курорті у Словаччині. З тих пір взимку  проводив ледь не кожні вихідні на Драгобраті, де навчався кататись в екстремальних умовах. А вже наприкінці  2001 року були зроблені стартові роботи по запуску першої канатної дороги комплексу Буковель біля села Поляниця.  Передувала цьому укладена угода  між ТзОВ «Скорзонера» (директором котрої був Олександр Шевченко) та фірмою «Горизонт АЛ».

Олександр Шевченко уперше став народним депутатом від мажоритарного округу Івано-Франківська 25 травня 2014 року. Перевибори в окрузі відбулись у зв’язку із призначенням попереднього депутата Олександра Сича віце-прем’єр-міністром України. Цікаво те, що новоспечений нардеп зайняв місце теперішнього президента Петра Порошенка у сесійній залі Верховної Ради. І вже у жовтні цього ж року на позачергових виборах вдруге отримав мандат. Каже, що прийшов у політику не задля для власного зиску, а для того, щоб змінити країну на краще. Дотримується постулату Любомира Гузаря, який казав, що політика – це вищий ступінь служіння людству.

На зустрічах та у соцмережах все більше людей закликають Олександра Шевченка висунути свою кандидатуру в президенти України. Тож політик відверто зізнається, що не виключає  варіант свого майбутнього балотування на цей пост і зазначає при цьому, що політика для нього ніколи не була самоціллю. «Просто набридло сидіти, склавши руки, і чекати якихось змін у державі», – додає 46-річний депутат.

Головною рушійною силою та розрадою для Олександра Шевченка є його родина, адже він багатодітний батько – від двох шлюбів має трьох доньок та стільки ж синів. Окрім екстремальних видів спорту та катання на лижах чоловік любить співати у караоке, що залюбки продемонстрував своїм гостям, здивувавши чудовим виконанням пісень гурту «Океан Ельзи».

Чотири дні у казковій країні Буковель промайнули, неначе мить, тож коли настав час прощатись, у кожного защеміло у серці, адже всі вже встигли полюбити цей дивовижний край, оспіваний легендами та переказами, з неймовірно красивими краєвидами та щирими і добрими людьми.

                                                                     Тетяна ІЗОТОВА.

 

 

 

comments powered by HyperComments
- реклама -