На головну Новини “Щурячі перегони”, що допомагають стати бізнесменом

“Щурячі перегони”, що допомагають стати бізнесменом

271

Кавова мережа «Сhernyshoff-coffee» та наша газета набагато ближчі, ніж може здаватись на перший погляд, – точки наших продажів постійно перетинаються.  Користуючись цим сусідством, вирішили поговорити з власником мережі Дмитром Чернишовим про його цікаві і прогресивні погляди на ведення бізнесу, тим більше, що ділитися ними з іншими людьми він віднедавна узяв собі за правило.

Дмитре, ваша сторінка у соцмережах наповнена роздумами щодо розвитку бізнесу, а ще дуже зацікавили анонси гри «Щурячі перегони». Розкажіть детальніше про це.

- реклама -

Займаюсь проведенням у нашому місті всесвітньо відомої бізнес-гри Cashflow, а точніше, її української версії під назвою «Щурячі перегони», до речі, офіційно запатентованої і адаптованої до наших реалій в зарплатних, кредитних моментах тощо. Вона створена на основі бестселерів Роберта Кійосакі «Багатий тато, бідний тато» та «Квадрант грошового потоку» й полягає у моделюванні ситуацій, які вчать учасників, що багатство – це спосіб мислення, а не розмір банківського рахунку. На участь у такій грі зазвичай зголошуються представники малого та середнього бізнесу, але вона підходить для усіх, хто прагне оптимізувати свою фінансову грамотність, адже ми усі маємо справу з грошима щодня.

Щоб читачам було зрозуміліше, поясню: у книзі «Квадрант грошового потоку» Кійосакі розділяє людей, які працюють або займаються бізнесом, на чотири психологічних типи. Це найманий працівник, для якого основну цінність представляє зарплата і ті гарантії, які дає робота, самозайнята особа – це сам собі незамінний спеціаліст та компанія, бізнесмен, який фактично створив систему і має з неї дохід, та інвестор, який вкладає гроші в готові бізнес-системи і має прибуток без втручання у операційні моменти. Основна відмінність бізнесменів та інвесторів від перших двох груп полягає в умінні створювати активи.

У свою чергу гра починається з рівня, коли у вас є стабільна робота і зарплата, і ви повинні пройти шлях від “Щурячих перегонів”, де ви працюєте самі, щоденно крутячи колесо, до рівня інвестора, який означає фінансову свободу. Вона не вчить просто заробляти, вона спонукає мислити, взаємодіяти із різноманітними людьми задля досягнення своєї мрії чи мети. Бізнес-ігри – це потужний механізм саморозвитку та освіти, тому що вони відображають нашу справжню поведінку, а «Cashflow» створювалася для того, щоб навчати, як стати господарем грошей і розвивати фінансовий інтелект.

На найближчу гру усі місця уже розподілені, але зареєструватись на наступні можна, зателефонувавши або написавши мені. Анонси я публікую на своїй сторінці у фейсбуці. За ігровий стіл зазвичай сідають 6-7 учасників, тривалість гри, як правило, кілька годин. А мені як організатору найприємніше спостерігати, як люди дивуються з власних відкриттів, з можливості розширення свого світогляду, перебудови мислення.

Чому ви прийшли до цієї практики і чи справді вважаєте, що підприємцям треба вчитись?

З тим, що людям бізнесу потрібно постійно здобувати нові знання і навички, упевнений на тисячу відсотків. Вони не можуть бути вродженими, тож якщо хочеш чогось досягти, мусиш цьому навчатись. Особисто частину свого бюджету виділяю на цю справу. Але коли мені кажуть, що це дорого, можу посперечатись: є безліч безкоштовного відеоконтенту, допомагають книжки, з цього й потрібно починати. Корисними є вебінари і фінансові марафони, вони також бувають безкоштовними і платними,  влітку я пройшов двомісячний курс бізнесової @usb_school, шукаю цікавий контент у інстаграмі, власне, почав проводити ігри Сashflow, де намагаюся у першу чергу ловити зворотній зв’язок. Розумію, що навіть щоденні зустрічі, нові знайомства та нові люди впливають на мій розвиток. Узагалі, ця моя сфера діяльності – вона про саморозвиток, бо навчаючи, вчишся сам. В цьому ж контексті запланував цікавий мастермайнд, але поки що його заважає втілити карантин.

Це теж щось нове для нашого міста?

Так, це крута бізнесова практика, яка полягає у використанні колективного інтелекту. Був на такому заході в Луцьку. Це своєрідна дискусія, на яку приходять люди з конкретними запитами. В ній абсолютно умовна кількість учасників, а долучитись може будь-хто. А шукають люди у ній переважно поштовх до подальших дій, бо коли людина самостійно оцінює свою ідею, це одне, а широке коло думок дозволяє поглянути на неї зовсім по-іншому. Під час таких зустрічей можна зловити цінні інсайти або ж інші ідеї, розширити кругозір.

На мастермайнд у обласному центрі я прийшов із запитом власне планування подібних заходів у нашому місті. Поруч зі мною були викладач йоги, продавець касових апаратів, підприємець, який має різновекторні бізнес-напрямки від виробництва вікон до розведення коней, агент з нерухомості, представниця школи англійської мови, яка спрямована на надання освітніх послуг нашим співвітчизникам, які проживають у Великобританії, фітнес-тренер, який транслює свої уроки у США, СММ-ниця та хлопець, який продає в інтернеті схеми для вишивки хрестиком.

Наведу приклад останнього учасника. Він шукав «чарівну кнопку» для збільшення оборотів свого бізнесу й отримав справді чудову пораду: розробити подарункові набори для рукоділля, коли до схеми будуть додані відразу нитки потрібних кольорів, приладдя для вишивки. А також йому надали контакти ательє, що спеціалізується на пошиття одягу, на якому доречними були б саме його вишиті розробки. Самостійно він до цих рішень не дійшов би…

А ваш шлях у бізнесі починався із кави?

Років п’ять тому я придбав перші апарати, тоді достатньо було, що вони самостійно мололи каву і заварювали еспресо та американо. Вони працювали майже «в нуль», а я розумів, що це бізнес умовно пасивний. У той я час іще був найманим працівником, хоча постійно крутився у сфері торгівлі, працюючи торговим агентом чи супервайзером. Але три з половиною роки тому звільнився із роботи й почав суттєво вникати у розвиток кавової мережі. Нині у мене 80 апаратів, 60 з яких у власності, а 20 продані іншим власникам, але перебувають на нашому обслуговуванні. Слідкую за тенденціями у цій сфері, знаю, що для збільшення товарообороту потрібен широкий асортимент, тож тепер наші апарати видають 11 різноманітних кавових напоїв, роблять більші і менші об’єми. Ми спостерігали на практиці, як заміна кавового апарату з простішого на досконаліший сприяла росту продажів у 8-10 разів. Розвиток цього бізнесу можу відзначити як доволі стабільний. А пріоритетною для мене є якість кави.

 Спочатку вона була безіменною. Але через деякий час я вирішив втілити одну із дієвих стратегій – надати назву, яка буде впізнаваною і популярною. Так виникли точки «Сhernyshoff-coffee», які знають і відвідують тисячі жителів міста. Розташовані вони у багатьох закладах торгівлі, установах та фірмах і вже слугують тими «магнітиками», які притягують споживача. Тепер кава стала незмінним атрибутом, коли люди хочуть поговорити, тому вважаю, що таких місць має бути якомога більше.

Як ви знаходите партнерів у своїй справі?

Це відбувається по-різному. Десь воля випадку, десь домовленість, десь спільне розуміння взаємної вигоди. Скажімо, власники магазинів розуміють, що люди часто запитують про каву, повертаються туди, де пили смачний кавовий напій, а ще разом з нею придбають пачку цигарок, печиво дитині чи товари для дому.

Цікаво у нас склалась співпраця із фірмою, яка здійснює для нас обжарювання кавових зерен – через кілька років постійної співпраці її власник зізнався, що повірив у мене від початку, тому й дав максимальну знижку на свої послуги, бо розгледів у мені потенційного партнера, а не просто кількаразового клієнта. Працюємо безперебійно 2,5 роки.

Інше ваше дітище – відпочинковий комплекс «ОстрівОК»…

Це проект, який перший рік тримався переважно на ентузіазмі, а другий – на тестуваннях послуг. Коли він відкрився, чіткого його формату ще не було, як то кажуть, «набивали гулі» в процесі. У першому літньому сезоні в нас були проблеми з електропостачанням, але якось все одно працювали на переносці. Ми здавали в оренду альтанки за окрему плату, а харчування забезпечували через бар, але згодом побачили, що це не зовсім затребувана серед клієнтів річ.

Тож минулого літа уже поміняли свою політику – у вартість оренди альтанки включили вхідні квитки, а також дозволили приносити з собою їжу та напої. І хоч знизились об’єми виручки на барі, зате значно виросла затребуваність альтанок з мангалами.

Це нормально – змінюватись, шукати альтернативні рішення, випробовувати нові напрямки роботи. Хотілось би, звичайно, щоб уже завершилась епідемія і комплекс запрацював на повну, адже карантинні обмеження не сприяють такого роду бізнесу.

Як ставитесь до перешкод та невдач у справах?

Вони бувають у всіх. Та навіть невдачі стають цінним досвідом. Мені шкода, що свого часу довелось закрити справу, яка від початку здавалась вигідною. Якщо пам’ятаєте, було кілька партій непоганого крафтового пива «Княжий Володимир», воно вже продавалось у мережі магазинів і мало чималий попит. Це була класна ідея створити продукт на противагу Павлівському пиву, і нам вдалось, адже багато моїх знайомих, дегустуючи місцеве пиво, відзначали його високу якість і добрий смак. І це на доволі простому обладнанні, деякі агрегати й узагалі були саморобними. Справа стала виходити на потрібний рівень, але враз припинилась, коли пиво віднесли до ліцензійних товарів. Для невеликого виробництва треба було придбати оптову ліцензію, але це змусило б нас підняти більш ніж вдвічі ціну товару, це було нереально, тому від задуму довелось відмовитись. Зате тепер я знаю багато про виробництво пива.

Іще однією справою, яка не привела до очікуваного успіху, стало вирощування мікрозелені – модного та корисного, а відтак, затребуваного інгредієнту, домовленості про продаж якого у мене були з багатьма закладами харчування нашої та Львівської областей. У процесі вирощування я планував вийти на циклічність, яка б забезпечила необхідні для виконання замовлень об’єми, але це все йшло лише до карантину.

З введенням обмежень заклади почали періодично зачинятись, зменшили виробництво страв, почали орієнтуватись на замовлені бенкети, а не на постійне своє функціонування, а наш делікатний товар неможливо було забезпечити відповідно до нестабільних графіків, тож довелось продати обладнання і припинити цей напрям роботи. Я переконаний, що в бізнесі треба уміти вчасно сказати собі «стоп» і не витрачати даремно сили і ресурси, а спрямувати думки на пошук нових сфер діяльності.

Що плануєте у році, що тільки розпочинається?

Однозначно, не зупинятись. Рік, що минув, вважаю початком розвитку і платформою для ривка, результативність торішніх вкладень очікую цьогоріч. На цей момент за вказаним попередньо  розподілом відчуваю себе на другій сходинці, але поступово рухаюсь до категорії «бізнесмен». Сьогодні з посмішкою пригадую той час, коли мріяв стати одразу інвестором – тепер розумію, що так не буває, бо необхідно пройти усіх сходинки у встановленому порядку.

Подумую над створенням ще одного яскравого бренду, бо переконаний, що фінансова забезпеченість можлива лише за наявності кількох джерел прибутку.  Уявіть, що у вас є ємність, яку потрібно наповнити водою, але вона в кількох місцях протікає. Води з одного крана не вистачить, бо втрати переважатимуть, але коли увімкнути декілька кранів, попри протікання, посудина наповниться…

Планую також один благодійний проект, але про це згодом.  Сподіваюсь, на моєму шляху у 2021 році буде багато нових людей, які мотивуватимуть мене, а я буду ділитись своїми думками з іншими.

Розмовляла Юлія ПАШКОВА

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

12 + шістьнадцять =