Коли на водогоні трапляються аварійні ситуації й в будинках зникає вода, слюсарі водоканалу швидко стають до роботи. На місці оцінюють масштаб проблеми, вивчають причину витоку чи пошкодження, локалізовують витік і розпочинають ремонт. Після завершення перевіряють тиск, герметичність, чи система працює належним чином, і якщо все добре, відновлюють водопостачання. Одні роботи можуть тривати кілька годин, інші займають кілька днів, все залежить від складності, наявності необхідних матеріалів та майстерності, яка відіграє головну роль у процесі.
Одним із таких фахівців є Віталій Шимчук, за плечима якого 23 роки стажу роботи на КП «Володимирводоканал». Він знає увесь водопровід, його проблемні ділянки, де можна перекрити у випадку аварії, і яким чином виправити ситуацію. На запитання, де усьому навчився, відповідає:
«Довелося залізти у кожен колодязь, що є у місті, і помацати все руками. Це робота не одного дня, і навіть не одного року. Але, лише після пройденого шляху, знаєш, що і де знаходиться, і розумієш, як діяти. Іншими словами, можеш працювати слюсарем».
– Якщо не лінуватися, – доповнює його колега Олег Торчинюк із 25-річним стажем, якому відомі усі тонкощі професії. – Робота слюсаря вимагає наполегливості та вдосконалення навиків, а оскільки здебільшого відбувається у складних умовах – колодязях, підвалах, траншеях, ще й знання сантехнічної справи та фізичної витривалості. Однак варто зауважити, нині її полегшує наявність сучасної спецтехніки та забезпечення необхідними матеріалами. Якщо колись, аби дістатися труби, потрібно було витратити пів дня, бо копалося старим трактором, тепер новенький екскаватор робить це за годину-дві. Також не останню роль відіграє пластик, який прийшов на заміну старим трубам. Він не лише є практичнішим у використанні, а й сприяє ефективнішому водопостачанню завдяки гідравлічній пропускній здатності. Але попри запровадження новітніх технологій і матеріалів, деякі методи виконання ремонтних робіт залишаються незмінними, поки не поміняють чавун на пластик.
Спостерігаючи за роботою аварійної бригади, нерідко можна побачити таку картину: один працює, інші стоять над ним. Люди, які не розуміються на ремонті, часто вважають, що ті, які стоять, просто байдикують. Але насправді все не так. Насамперед, це робиться задля безпеки напарника, а також поки слюсар виконує основну роботу, колеги очікують своєї черги на виконання наступного етапу.
– Коли тривають ремонтні роботи й ти знаходишся в ямі, кілька осіб повинні перебувати зверху, аби у разі зсуву ґрунту встигнути витягти напарника, – говорить Віталій. – За роки моєї роботи траплялось чимало випадків, коли засипало. І так, що тільки чоботи лишалися. Один раз доводилось працювати на глиняній місцевості, а там ноги вгрузли у глину, що не можна було з місця зрушити.
– Якось кілька років тому виконували роботи у Ковелі. Одна мить, і напарник опинився під землею. Ледь витягли, – каже Олег. – Така ж ситуація, коли працюєш у колодязі, де є загазованість. Хтось має контролювати процес і забезпечувати безпеку.
Зважаючи на пориви, які трапляються ледь не щодня, цікавить питання, які ділянки є найпроблемнішими?
– Найпроблемнішою ділянкою донедавна була вулиця Володимира Великого, куди ми виїжджали дуже часто. Тепер там новий водогін, і людям добре, і ми маємо спокій. Однак варто додати, через зношеність мереж, які будувались 50-60 років тому, маємо аварійні ситуації й на інших ділянках, які дають про себе знати поривами. Але завдяки оновленій техніці та забезпеченню необхідними матеріалами, намагаємось їх ліквідовувати швидко та якісно. Як бачимо, робота слюсаря вимагає не лише фізичної витривалості, а й точності, уважності і технічних знань. Це професія, де кожна деталь має значення, а якість виконаної роботи впливає на безпеку та надійність механізмів. Головне – мати бажання вчитися і працювати.
Жанна БІЛОЦЬКА
