Новини

Акторка, кульпрацівниця і активна союзянка Наталія Авдєєнко

Особистості
982 переглядів

Щиру, непосидючу, людину щирої душі Наталію Авдєєнко знають багато людей у місті, адже її професійна діяльність тісно переплетена з мистецькими подіями у місті та районі. І не тільки. Впродовж десяти років очолювала володимирську філію «Союзу українок», нині є її почесною союзянкою. А приводом, аби адресувати їй теплі слова від посестер, став поважний ювілей, який вона відзначилау Норвегії, у колі найрідніших – доньки та внуків.

За Наталчиною біографією можна вивчати культурне життя нашого міста і району. Вона – учениця і акторка театру, який створив відомий діяч культури Богдан Береза, у минулому – художня керівниця районного будинку культури, завідувачка районного відділу культури, директорка культурно-мистецького центру. А ще – акторка, ведуча різноманітних заходів, керівниця ансамблю «Молодички»…

 Вочевидь, талант доньки до прекрасного батьки розгледіли ще змалку, записавши її у різні художні гуртки- у ті часи родина жила на Полтавщині. Наталія змінила кілька міст: її батьків, як молодих спеціалістів,направляли на підприємства у Вінницьку, Хмельницьку, Львівську область, трудились у Луцьку, а пізніше осіли у Володимирі-.

У Луцьку юнка відвідувала музичну і художню школи, балетну студію ансамблю «Волиняночка», брала участь у конкурсах декламаторів, вокалістів, танцюристів. І не залишила своє захоплення,навчаючись у Володимир-Волинському педколеджі, де працював танцювальний гурток.

Якраз у ті часи у місті відкрили новий районний будинок культури, директором якого призначили Богдана Березу. І Наталя закрутилась у вирі культурного життя! Це період розквіту ансамблю народного танцю «Дружба», яким керували досвідчені хореографині Людмила Савенкова, а згодом – Тетяна Чолохова.Ансамбль ставвідомий чудовими виступами не тільки в союзі, а й у ближньому зарубіжжі.

Артистичність і талант дівчини помітив Богдан Береза, котрий, спостерігаючи за репетицією учасників ансамблю, запропонував їй роль у казці-феєрії «Місто без кохання». А після вдалого виступу Наталія отримала місце ведучоїу програмі «Від усієї душі». Популярну передачу з такою ж назвою транслювали на центральному телебаченні у колишньому радянському союзі. І вела її Валентина Леонтьєва, котра реальними історіями до сліз розчулювала глядачів.

Перше у Володимирі свято «Від усієї душі» присвятили багатодітним сім’ям. Наталя, у спеціально зшитій з такої нагоди сукні, знаходила для своїх героїв теплі слова, вкладаючи у них талант і душу. Таких зустрічейвідбулося кілька.

Варто згадатиі місцеві дискотеки у колишньому парку ім. Гагаріна, де вперше ведучою на танцмайданчику стала наша героїня. Там звучала жива музика від Сергія Шишкіна, Андрія Шоцького, Георгія Іванчука.

Згодом Богдан Береза запропонував їй посаду художньої керівниці РБК. Погодилась, і того ж року стала студенткою режисерського відділення Рівненського інституту культури.

Сімдесяті роки минулого століття володимирчани пам’ятають розквітом театрального життя. Самодіяльні актори ставили«Місто без кохання», «Лісову пісню», «Зупиніться, люди»…АкториБогдан Береза, Наталія Авдєєнко, Ярослав Абрамюк, Віктор Микитенко, Людмила Буток, Анатолій Хохлов, Ярослав Данилюк, Валентин Троцюк мали вищу режисерську освіту. До слова, ролі грала і ще одна наша союзянка Галина Микита, а її чоловік Андрій Васильович поміж репетиціямигодував акторів бутербродами.

За кулісами лишився ще один цікавий випадок. Якось в одній з п’єс, написаній з вірша чілійського поета Віктора Хари, Наталя грала вагітну жінку, яка мала позбавити дитину життя, щоб та не стала жертвою терористів-піночетівців. Коли ставиливиставу в Луцьку, акторка так перейнялась долею героїні, що знепритомніла на сцені. Після спектаклю Береза сказав їй: «Якщо кожен актор буде помирати у виставі – ніхто ж жити не буде!».

Опісля мистецьке життя Наталії стало на паузу, але не надовго. Вийшовши заміж за військового, з маленькою донькою переїхала у Казахстан, де чоловік служив на ядерному полігоні. У Курчатовську працювала у клубі, вела танцювальний, драматичний гуртки, влаштувала різні свята. Та ніяк не могла звикнути до випробувань, від яких тряслися меблі в квартирі. Ще більше зрозуміла небезпеку, коли почула про аварію на Чорнобильській АЕС, бо ж той зловісний атом був поряд вже два роки…

Повернувшись до Володимира, у 90-ті роки Наталія Авдєєнко очолила райвідділ культури. То були часи фінансової кризи, через мізерну зарплату роботу лишали талановиті працівники. Попри це, керівниці вдалось зберегтимережу культустанов району, а колективи, які мали звання народних, захищалися на відмінно. За її ініціативи вперше у Володимирі відбулосясвято Івана Купала.

Сама ж заяву на розрахунок написала після того, як підвищив на неї голосодин із районних очільників. Зібралась і поїхала в Італію на заробітки на два роки. То були часи поневірянь, розпачу і смутку за рідними, краєм.

Після повернення у Володимир Наталію запросили працювати директоркою КМЦ, а звідтіля вонапішла на пенсію. Хоча сидіти без діла, то не про невгамовну і життєрадісну жінку, котру можна зустріти на багатьох культурних заходах у місті. Вона живе ними, зустрічами з друзями, спогадами. А її втіха – донька Тетяна з чоловіком, внуки Олівер і Еліна, котрі мешкають в Норвегії, та щоразу чекають у гості маму і бабусю.

Десять років Наталія Авдєєнко очолювала місцеву філію «Союзу українок». Посестри, згадуючи її добрі справи, називають спільні творчі зустрічі з молоддю і посестрами, котрі боролось за волю України у рядах ОУН-УПА, поїздки до місць бойового духу – у Вовчак, Новий Загорів. За ініціативи пані Наталії союзянки передавали святкові дарунки бійцям тоді ще 51-ої ОМБр, пекли печиво і паски, організовували патріотичні виставки. І щоразу після вшанування пам’яті полеглих борців за волю України йшли у світлицю, слухали розповіді очевидців тих часів, співали патріотичні пісні.

Роки у нашої ювілярки, як зізнається сама, не минули, а пролетіли. І сповнені вони цікавими подіями, поїздками, зустрічами і відкриттями.Нехай Бог обдаровує нашу посестру міцним здоров’ям на довгі роки у мирній Україні, – шле вітання навздогін ювілею уся наша союзянська родина.

Тетяна АДАМОВИЧ

Коментарі
Теги: Наталія Авдієнко
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up