Без його цікавих та креативних ідей щодо організації простору у місті та поліпшення архітектурної привабливості не обходиться жоден конкурс подібних ініціатив. Значна частина проектів архітектора за фахом Андрія Гнатюка вже реалізовані – це і алея у сквері біля музею, і площа з паркувальним майданчиком біля собору Різдва Христового, вулиця Небесної Сотні, підвісні клумби на опорах, нічна підсвітка церков тощо. З 1 травня розпочався прийом проектів для участі у громадському бюджеті участі. Ми поспілкувались із його постійним учасником Андрієм Гнатюком, аби дізнатись, чи побачимо цьогоріч серед претендентів на перемогу його нові ідеї, над чим зараз працює «архітектурний волонтер» та на втілення яких проектів сподівається найбільше.
– На громадських засадах ви стали автором багатьох проектів, що згодом реалізовані у місті. Де берете час і натхнення для такого собі «архітектурного волонтерства», адже клопотів у багатодітного батька-підприємця, мабуть, вистачає і без цього?
– Після реформи децентралізації на місця передали повноваження і, головне, ресурси для реалізації інфраструктурних проектів. Тож не використати з користю свої знання, щоб змінити місто, в якому живеш, було б нелогічно. Масштабні проекти потребують багато часу, доки ідея викристалізується у правильну форму. Та якщо для когось відпочинком, завдяки якому можна «переключити» мізки, є спорт, рибалка чи полювання, то я з головою занурююсь у віртуальний світ і створюю простори і предмети, які ще не існують. Тим паче, маю відповідну інженерну та освіту ландшафтного дизайнера.
– Один з ваших проектів – парк на острові річки Риловиця, який нині успішно реалізовується. Ви задоволенні ходом робіт?
– Звичайно, що так! Не кожне місто може дозволити собі будувати нові парки. Я довго мріяв про це, щоб з місця, де розмножувались комарі та наркомани, зробити окрасу нашого міста. У 2015 році з однодумцями збирав підписи мешканців під зверненням до влади, організовували толоки на острові і прилеглій території. Звертався до депутатів різного рівня, бо розумів, що виключно за міські кошти його не реалізувати.
Зараз є питання до якості прочистки русла річки, в окремих місцях не витримані проектні відмітки глибини, відсутні зимувальні ями для риби. Ще на стадії розробки проекту пропонував закріпити берег, але цю ідею відкинули як дороговартісну. Розроблюючи концепцію парку, планував його у сучасній стилістиці. А стиль формується з деталей, тож елементи мощення передбачав сучасної форми, проте до моїх порад не дослухались і використали форму «старе місто», хоча є новіші і цікавіші варіанти за ті ж кошти. До червня він мав бути майже готовим, шкода, що з впровадженням карантину частина вже виділених коштів були повернуті назад. Надіюсь, що за рік його ми доробимо.
– У 2015 році брали участь у виборах до міської ради, здобули перемогу зі значним відривом на окрузі, але не стали депутатом. Чому?
– Така була на той час недосконала виборча система, через що Луцька і прилеглі до неї вулиці від центру до церкви Святого Володимира залишилась без представника у міськраді. Натомість деякі округи у місті представлені одразу трьома депутатами.
– Попри це не залишаєтесь осторонь проблем мікрорайону, де мешкаєте…
– Справді, чимало жителів звертається до мене як до депутата з проблемами округу. Пробую їх розв’язати методами, доступними рядовому громадянину міста. Будівництво паркової зони на острові, асфальтування вулиць, дитячі майданчики – це завдання, які доводилось виконувати. Не приховую, що лобіювати вирішення багатьох питань допомогло особисте знайомство з нардепом Ігорем Гузем. А ще це своєрідний «бартер» – я допомагаю проектами місцевим депутатам, а вони підтримують мої своїм голосом у міськраді.
Зараз сподіваюсь, що нам вдасться побудувати на Луцькій сучасне спортивне поле. Діти гостро відчувають несправедливість – запитують, чому на Ковельській побудували аж чотири, на Устилузькій два майданчики, а ми чим гірші? Місце під поле передбачив та погодив, тож чекаємо на майстрів.
– Через нашу газету неодноразово жителі міста звертались до влади з проханням допомогти із реалізацією вашого проекту «Дорога додому», який був поданий на конкурс для фінансування з громадського бюджету. Чи є шанс, що він таки буде втілений у життя?
– Проект, який передбачає реконструкцію зруйнованих та будівництво нових пішохідних доріжок у житловому кварталі на Луцькій, де проживають дві тисячі жителів, набрав 355 голосів. Депутати були на місці і оглядали існуючий стан, особисто звертався до міського голови і заступників, щоб роботи профінансували на ті 410 тисяч, які були передбачені у бюджеті на цей проект у 2019 році. Отримав схвальний відгук. Були проплачені кошти на виготовлення ПКД. Тому вірю, що влада, яку ми обирали, почує таку кількість звернень від жителів. Не ліквідувати болючу проблему, яка не розв’язувалась десятиліттями, на мій погляд, злочин!
– Чому відмовились від посади головного архітектора міста, яку пропонував міський голова?
– Повноваження головного архітектора міста законодавці звели до виключно видачі містобудівних умов. Брати на себе відповідальність за зовнішній вигляд міста, не маючи важелів впливу, це абсурд. Я і без посади подаю власні варіанти, як можна поліпшити міське середовище. Моє завдання – грамотно подати інформацію, а не просто сказати: «Я це придумав». Зазвичай такий підхід викликає неприємну реакцію.
– Були випадки, що ваш варіант не підтримали? За яким серце болить найбільше?
– Реконструкція центрального ринку. У 2015 році звернув увагу на фасад і подав власний варіант, як його поліпшити. Це будівля з віковою історією, і, на мій погляд, дух історії повинен бути збереженим та підсиленим, на кшталт Бессарабського ринку у Києві. Туди люди йдуть за емоціями, частково він працює як туристичний об’єкт. Натомість, що побачили? Позбивали карнизи і зашили алюмінієвим композитом фасад, на стелю повісили систему армстронг, ринок перетворився у типовий супермаркет.
– У лютому на сесії міськради депутат Сергій Радкевич
презентував схему перепланування центрального перехрестя у місті – вулиць Данила Галицького і Ковельської, яку ви розробили. Депутати підтримали запит, коли почнуть роботи?
– На цьому перехресті досить часто трапляються аварійні ситуації, їх можна уникнути, встановивши додаткові знаки, і нанести розмітку згідно ПДР та норм ДСТУ. Я і сам потрапляв на цьому місці у конфліктну ситуацію, тому теж чекаю від влади конкретних дій.
– Які ваші проекти, про які ми не знаємо, ще реалізовують у місті?
– Нещодавно за моїм проектом облаштували бруківкою територію біля речового ринку, що біля автостанції. А також виконують ремонт фасаду будівлі ТЦ «Княжий», де знаходиться унікальне декоративне керамічне панно, виготовлене до тисячоліття міста. Змінивши фоновий колір фасаду з рожевого на сірий, мозаїка виділилась і стала виразною.
Потрібно віддати власникам цього приміщення належне, адже вони погодили дуже зручний і гарний, на мій смак, вид бруківки, який вперше використаний у нашому місті.
Також на прохання міської влади, розробив візуалізацію території перед сценою і входом у парку «Словянський», чекаємо на втілення запланованого. Надіюсь, що місто стане з часом комфортним і по-європейськи виразним!
– Чи братимете участь у цьогорічному конкурсу проектів на фінансування з бюджеті участі?
– Так, планую подати великий проект із облаштування скверу, що навпроти ЗДО «Волиняночка», та малий – із висадки алеї катальп на вулиці Небесної Сотні. Можливо, доопрацюю іще декілька минулорічних проектів, бо їх у моїй шухляді лежить дуже багато.
– Ми вже писали про частину набережної з терасами на італійський манер біля Риловиці, яку ви самі побудували. Мабуть, часто відвідували Італію, де надихнулись тамтешньою архітектурою?
– Відвідував разів з 500, але, на жаль, тільки у віртуальних турах, так дешевше і, як виявилось під час епідемії, безпечніше. У 2006 році відпочивав у Криму у санаторії «Україна». Він підкорив мене парком, що виходив до моря, оглядовими терасами. І вже тоді задумав побудувати щось подібне на схилі річки. Торік прокладали асфальт на моїй вулиці, тож, щоб дорога не руйнувалась, закріпив схил і зробив це не тільки практичним, а й естетично привабливим. Тепер майже щодня сюди приходять люди і роблять фото біля балюстради. Була навіть пара молодят, які робили тут фотосесію з обручками.
– Місцевість біля Риловиці не в останню чергу набула
популярності завдяки нутрії Мікі, котра разом зі своїми трьома дітьми стала «зіркою». У певний період кількість охочих погодувати нутрій була дуже великою, а чи не зашкодила така популярність тваринам, адже подекуди зустрічала дописи у соцмережах, що Мікі стала агресивною?
– Агресивною вона стала від того, що відвідувачі приходять з собаками, які нападають, а вона, як мама, захищає дітей. Цього року їм повезло з погодою. Зазвичай наші зими у природі вони не переживають, відмерзають лапи та хвіст. Після відео, яке я виклав у мережу, приїхали не тільки журналісти, прийшов і її власник. Виявилось, що Мікі звати Даша, він побачив, що люди її полюбили, сказав, що хай живе тут. Домовились, що, як будуть міцні морози, він її забере. Зараз бачу, що до грудня їх вже буде більше, ніж четверо.
Розмовляла Тетяна ІЗОТОВА.
