Є така частина людей, які за віком вже ніби і не діти, але потребують постійного догляду, за станом здоров’я не все розуміють і не завжди можуть дати собі раду та все життя мають потребу в лікуванні і реабілітації. Коли їм виповнюється 18 років, держава “втрачає до них інтерес” – школа закінчилася, навчання у вишах не потягнуть, працювати не зможуть, у соціумі часто складні, та ще і з великим переліком потреб. Це люди з фізичною та ментальною інвалідністю. Але незважаючи на свою неповносправність, вони, напевно, залишаються найдобрішими з людей – з чистими серцем і помислами, бажанням любити, прості, беззахисні, щирі і відкриті.
Уже четвертий рік поспіль ГО “Берег надії” організовує літній табір для своїх вихованців. Принаймні, на кілька днів діти мають можливість відпочити від міської метушні і помилуватися красою природи.
Цього року такий відпочинок спланували у рамках реалізації проекту “Ангели добра” і провели його як підсумок річної співпраці між ГО “Берег надії” та ВНКЗ “Володимир-Волинський педагогічний коледж ім. А. Кримського” на березі озера Лісне.
Це були два прекрасних дні. З дітьми весь час працювали студенти, викладачі та просто хороші друзі організації, а мами мали рідкісну можливість відпочити.
Перший день поєднали з художнім пленером педколеджу. Діти спільно зі студентами створювали свої роботи, і хоча пальцям у багатьох важко тримати пензля, бажання творити перемогло – маємо чудову виставку позитивних картин. Але суть то і не в картинах, а в тому, як трепетно діти поставилися до процесу їх створення, наскільки студенти змогли їх зрозуміти. У цей день з нами в таборі була чудовий фотограф Юля Шуріна, яка вже багато років є нашим хорошим другом. Це той рідкісний випадок, коли світлини, зроблені майстром своєї справи, передають емоцію за емоцією, відображають не лише створене руками, а й внутрішні переживання дитини.
Частину програми дітям організували вчителі недільної школи з церкви “Дім Євангелії”. Діти люблять їхні заняття по-особливому, бо на них у легкій ігровій формі вони дізнаються про життя Ісуса, християнські цінності, вчаться вірити та довіряти.
Наступного дня нас чекала справжня концертна програма. Студентки Таня та Лариса, які навчали дітей співу та театральному мистецтву, спільно з Ольгою Орловою, яка була нашою феєю хореографії, об’єдналися і запропонували батькам до перегляду десяток номерів у виконанні наших дітей. Були танці, співи, веселі масовки, навіть вистава, нехай на своєму рівні, але змогли взяти участь усі.
Не менш насиченим та продуктивним був цей час і для мам. Ми якось більше звикли говорити про проблеми і труднощі, а на ці два дні домовилися не згадувати про сумне. Говорили про мрії та цілі юності і те, що з них здійснилося, а над чим ще треба працювати, про цінності, про найяскравіші моменти життя, переосмислювали і планували майбутнє.
Час минув швидко, відпочивши, але з легким сумом, всі розійшлися на літні канікули.
І це остання публікація в рамках проекту “Ангели добра”, який покликаний, через приклад студентів нашого педагогічного коледжу, популяризувати волонтерство. Ще хочу розповісти в ній і про чудових дівчат Таню Дибаль та Аню Солом’янюк. Я не бачила в їхніх очах жодного хвилювання чи дискомфорту, коли вони працювали з дітьми в організації. Завжди усміхнені, легко розумілися з бережанами, допомагали в організації всіх заходів, вони просто молодці.
Є у нас два вже зовсім дорослих Ангели добра – це Валентина Залуніна, яка працювала з дітьми ще до моєї появи в організації і продовжує це робити й донині, та Ігор Поліщук – наш перший помічник і порадник, людина безвідмовна, з щирим серцем – ви стали для нас рідними.
Хочу висловити глибоку подяку адміністрації педагогічного коледжу та особисто Олені Пелех і Людмилі Сєровій за організацію волонтерського руху, налагодження співпраці та допомогу в соціалізації наших дітей. Також щиро дякую Миколі Юнаку, який щороку допомагає в організації табору.
Складно жити в сучасному світі: знівельовані цінності, всім керують гроші, людська гідність часто принижена. Як темрява визначається відсутністю світла, так зло вимірюється відсутністю добра. Та віримо: добро переможе, бо нас більше, нам не байдуже, і ми готові працювати. Ми напрацюємо правильні цінності, навчимося жити по совісті, допомагати ближнім і творити та множити добро, бо лише цим шляхом можна будувати краще суспільство.
З вдячністю Олена КАНДИБА.
