На головну живи активно Біг, гонки і спійманий вітер Ігоря Венгера

Біг, гонки і спійманий вітер Ігоря Венгера

252

Дивлячись на світлини Ігоря Венгера у соцмережах, хтось дивується його активності, а хтось відверто заздрить, адже він уміє віднайти цікаві, а водночас корисні для здоров’я захоплення, про які інші навіть не замислюються. Втім, зізнається чоловік, так було не завжди, а до багатьох із них прийшов з часом і через переосмислення деяких цінностей.

«Пристрасним прихильником спорту я ніколи не був, бігав востаннє, напевне, на уроках фізкультури у педколеджі, а серцеву аритмію, яка давала про себе знати ще з підліткового віку, лікував за допомогою медиків. Вони  запевняли, що діагноз нескладний, мовляв, з таким багато хто живе. Але до 30 років я почав відчувати серйозні проблеми із серцем, і це мене не влаштовувало. Цікавився, як боротись із недугою, і зрозумів, що все ж серце, як і будь-який м’яз можна накачати. Для занять обрав найоптимальніший варіант – біг», – розповідає Ігор.

- реклама -

Він також пригадує, що спочатку після інтенсивних пробіжок боліли м’язи і суглоби, тож усвідомив, що потрібен більш професійний підхід до занять спортом. Передивився ролики у Ютубі, через інтернет познайомився із одним із легкоатлетичних тренерів зі столиці, який надавав консультації, та почав займатись відповідно до бігових правил.

Дуже радів, коли йому з легкістю почали підкорюватись дистанції у три кілометри, та буквально за кілька місяців здолав і свою першу «десятку». Захопившись заняттями, яким приділяв чимало вільного часу, та у звичних щоденних клопотах хлопець якось уже й забув про проблеми зі здоров’ям, а коли задумався, то зрозумів, що серце більше просто не турбує.

І все б уже йшло своїм ходом, як із Ігорем трапилась справжня трагедія – він отримав побутову травму, яка знерухомила молодого чоловіка на тривалий час. «Компресійний перелом одного з поперекових хребців», – констатували лікарі та запропонували два варіанти лікування: новітній, з заміни порушеної кісткової тканини пластиком, і традиційний з довготривалим відновленням. Консерватор за натурою, Ігор Венгер обрав друге.

«Півтора місяця це було просто лежання на твердій поверхні, але я налаштувався на те, що мушу пройти цей період. Завдяки турботі дружини Світлани та підтримці моїх синочків, я це витримав. На щастя, моя підприємницька діяльність, пов’язана із постачанням запчастин до квадроциклів і іншої позашляхової техніки, дозволяла мені працювати з дому – призвичаївся працювати на комп’ютері лежачи. Також багато читав і почав вчити іспанську мову, мріяв про це давно, та все не було часу», – з посмішкою тепер пригадує той період Ігор.

А от наступний етап був не таким оптимістичним, зізнається він. Знову півтора місяця ретельного дотримання рекомендацій лікарів, добросовісні заняття із фізичної реабілітації, які не дали результату. «Тоді я вже по-справжньому злякався, що можу на все життя залишитись малорухливим», – каже чоловік. У такому стані йому доступними були лише прогулянки, одна з яких, до речі, й стала для нього надважливою. Тоді він випадково у центрі міста зустрівся із тренером з клубу «Атлант» й запитав, чи візьмуться за відновну фізкультуру для такого, як він. Звісно, у спортсменів такого досвіду не було, та й за спеціальністю вони аж ніяк не реабілітологи. Але на пробні заняття Ігоря все ж запросили.

«Мій випадок змусив хлопців заглибитись у особливості роботи з посттравматичними наслідками, ми разом їх вивчали і опрацьовували. За шість місяців регулярних, тричі на тиждень, занять в залі мене поставили на ноги. Більше того, я зміг повернутись до бігу й почав працювати зі штангою, не боячись навантажень. Почуваючись краще, й узагалі перейшов на п’ятиденне тренування щотижня. Минуло вже більше року, про ту травму я більше й не згадую», – розповідає він.

А ще, каже, вдячний долі за те, що здобув однодумців і друзів – двох Андріїв –  Бурцана і Крамика, які з просто знайомих тренерів перетворили у компанію, з якою приємно зустрічатись у будні та свята. Крім того, каже Ігор, ці хлопці – професійні дієтологи, які можуть так чітко і правильно розписати людині харчування, що це обов’язково вплине на бажаний результат, за яким вона, власне, і приходить до тренажерного залу.

Дякуючи друзям, Ігор також захопився гонками Race Nation – це спеціально спроектована траса із перешкодами, завдяки якій спортсмени та любителі випробовують себе на міцність та силу духу. Там для них передбачені силові вправи, рукоходи і навіть боротьба з в’язкою багнюкою, на 10 км розраховано 20 перешкод. А згодом спробував себе і в подібних забігах під міжнародним брендом Spartan, які змушують мільйони людей всьому світі виходити з зони комфорту і, на диво, через це почуватись щасливими.

Не обходилось без активності й у зимовий період – щовихідних сім’я їздила кататись на лижах. Знаючи схильність Ігоря до постійного навчання, освоєння чого нового, Світлана подарувала йому на Новий рік та день народження курс із освоєння карвінг-лиж. У перервах між заняттями чоловік  з ввічливості підтримував розмову із інструктором, аж дізнався, що влітку той же лижний тренер увесь сезон проводить на Світязі, де навчає кайтсерфінгу.

Про катання на кайтбордах з повітряним змієм Ігор мріяв завжди. Навіть пробував записатись на такі курси у Туреччині, де відпочивав, але дізнався, що освоювати цей вид активності потрібно тривалий час. Втратити ж таку можливість тут він  не міг, уже в березні розпочав заняття спочатку на землі, а потім і на воді. На четвертому тренінгу він вперше проїхав 50 метрів, а після того, піймавши вітер, отримував від занять лише задоволення.

«Коли я лише приїхав і познайомився із учасниками нашої групи, які, до речі, вже освоїли кейтсерфінг, для себе відзначив їхню доброзичливість, легкість у спілкуванні, контактність. І лише згодом зрозумів, як це захоплення впливає на характер, бо й сам, маючи запальний характер, став легшим і рівнішим у поведінці. Після катання повертаєшся у будні з впорядкованими думками і позитивним зарядом емоцій. Тож тільки заради цього варто займатись цією справою», – ділиться своїми спостереженнями Ігор Венгер. Й розповідає, що окрім цих занять, також дуже любить катання на квадроциклах, гірському велосипеді, стрибки з парашутом, підкорення хвиль на серфінгу.

Спортом свої захоплення він воліє не називати, це радше активностями. Екстримом їх не вважає, адже всім цим премудростям спочатку навчаються: тут без вироблених навичок хоробрість чи відвага не допоможе. Долучає до улюблених занять і старшого сина, п’ятикласника Артема.

«Я не женусь за спортом високих досягнень, а все, чим займаюсь, обираю для душі. Ці активності також про саморозвиток, навчання, рух без спочинку. Мабуть, так поспішаю, бо не хочу упустити років, які вважаю кращими у своєму житті», – підсумовує розмову Ігор Венгер. Й бажає кожному знайти улюблену справу, яка робитиме життя щасливішим і наповнюватиме його смислом.

Юлія ПАШКОВА.

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

пять × три =