На головну Новини Боєць кількох фронтів

Боєць кількох фронтів

501

Колишньому  бійцю-добровольцю Віктору Вільчинському, який більш, ніж п’ять років ніс службу на Сході країни, захищаючи нашу незалежність, притаманне загострене відчуття справедливості. Тому, зізнається, не може змовчати, коли бачить якусь несправедливість. Рік тому він закінчив службу у добровольчому батальйоні у зв’язку зі станом здоров’я, проте знайшов себе як місцевий громадський активіст та приєднався до команди «Об’єднання «Самопоміч», з котрою балотується у депутати міської ради.

Володимирчанин Віктор Вільчинський після закінчення школи здобував освіту в агротехнічному коледжі за  спеціальністю «технік-механік», але жодного дня не працював за фахом. Відколи пройшов строкову службу   у прикордонних військах, пов’язав своє життя із військовою справою. Спочатку працював в охороні, з 2006 по 2009 рік прослужив прикордонником за контрактом, а коли у грудні 2013-го на Майдан вийшли сотні тисяч людей, котрі виступили проти свавілля влади, не міг лишатись осторонь. Віктор Вільчинський – єдиний  володимирчанин, котрий пробув на Майдані з перших днів до останнього, ставши свідком та безпосереднім учасником найкривавіших сутичок із силовиками.

- реклама -

«Лише одного разу змушений був покинути Майдан, коли в останні дні 2013 року зліг з температурою. Але вже за тиждень знову був у строю в лавах Афганської сотні. До речі, на Майдані познайомився з Олексієм Панасюком. Саме він допоміг мені придбати «бронік». Можливо, завдяки йому я досі живий», – розповідає чоловік.

Разом із побратимами із Афганської сотні, з якими пліч-о-пліч стояли на Майдані, Віктор вступив у лави добровольчого батальйону «Київ-2», який підпорядковувався МВС. А за 2 роки  старший сержант, снайпер першої категорії підписав контракт із батальйоном імені генерала Кульчицького. За більш ніж п’ять років служби Віктору довелось понюхати пороху у багатьох гарячих точках Донеччини та Луганщини, але найбільше йому запам’ятався трагічний випадок, що стався на початку 2015-го. Тоді на блокпосту біля Волновахи, де ніс чергування його добровольчий батальйон, сепаратисти розстріляли рейсовий автобус із мирними жителями. В результаті 12 людей загинуло, а 18 отримали поранення. Цих людей Віктор разом із побратимами діставали з понівеченого автобуса.

На початку минулого року він був змушений завершити свою службу через стан здоров’я, який значно погіршився через численні травми різного роду. У добровольчому батальйоні подібні ушкодження вважались дрібними, тому до шпиталю бійці не звертались, щоб не прогавити усю ротацію, а відтак ці діагнози так і лишились непідтвердженими. «Наші хлопці приїхали воювати, а не по госпіталях лежати, тому навіть осколки виймали з тіла,  після чого заливали рану зеленкою та знову йшли у бій», – зазначає старший сержант.  З часом у Віктора став погіршуватись слух і це вже помічали оточуючі та його дружина Іванка, якій інколи під час телефонних розмов доводилось майже кричати у трубку.

Під час медичного обстеження чоловіку поставили невтішний діагноз із прогнозом можливої повної втрати слуху за декілька років. Після закінчення контракту минуло майже 10 місяців, протягом яких Віктор знову змушений боротись, але цього разу із державою, яку ще недавно боронив, доводячи, що свою травму отримав під час несення служби на Сході. Колишній доброволець сподівається, що таки доб’ється справедливості, отримає матеріальну компенсацію, яка дасть йому можливість відкрити у нашому місті власну справу, адже тримає в голові одразу декілька бізнес-планів.

За останній рік, окрім проходження кількох кіл пекла із написанням скарг у всі можливі інстанції, в житті Віктора відбулась і приємна подія, адже навесні дружина подарувала йому довгоочікувану донечку. Новоспечений татусь, який раніше приїжджав до Володимира лише у короткотривалу відпустку,чим більше часу проводить удома, тим більше вникає у містечкове життя та помічає те, чого раніше не бачив.

«Коли стикаюсь з місцевими посадовцями різних структур найбільше обурює те, що вони не виконують своїх обов’язків.  Це стосується і правоохоронних сил, тому ініціював під стінами відділу поліції мирний мітинг, вимагаючи реакцію на ті випадки, котрі вони досі ігнорували. У першу чергу, це стосувалось безпеки дорожнього руху та нашумілої ДТП біля танку», – розповідає Віктор Вільчинський.

Чинну владу Віктор вважає бездіяльною, тому вирішив балотуватись у депутати міської ради, аби мати можливість впливати на ситуацію зсередини. На вибори пішов із командою «Самопомочі», адже поважає  її за  чесність, самостійність та адекватність. Для нього це вже не перший досвід балотування, адже уже пробував свої сили у 2015 році, проте тоді йому не вистачило всього кількох голосів. Сподівається, що цього разу містяни не помиляться з вибором і до органу місцевого самоврядування пройдуть гідні люди.

 

 

 

 

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

пять × три =