Співпраця міста з волонтерами із Великобританії, які збирають потрібні речі допомогу для України і доставляють її сюди, триває не перший місяць. Цього разу разом із британцем Джоном Данном, про якого ми розповідали раніше, до міста приїхали двоє його співвітчизників – Тіна Бенкс та Річард Бічінер. Їхній візит не обмежився волонтерським центром та шпиталем Володимира – з двома автомобілями, наповненими гуманітарною допомогою, волонтери відвідали також Бучу, на власні очі побачивши, на що перетворила квітуче місто варварська армія росії. Напередодні від’їзду додому британські благодійники коротко поділилися враженнями, адже для двох із них це було знайомство з Україною.
Річард Бічінер – президент хокейного клубу «Саусгейт» зізнається, що, спостерігаючи за тим, як його товариш Джон Данн уже вкотре їде в Україну з гуманітарною місією, не знаходив собі місця, бо теж хотів допомагати: «Запитав у Джона, чим би я міг бути корисним. А він і каже: «Заженеш автомобіль з допомогою з Англії в Україну?». Ну звісно ж! Тож я був водієм однієї із двох автівок, які транспортували цінні і потрібні для українців речі, які допомогла зібрати Тіна».
Тіна Бенкс – голова благодійної організації «ALFS» яка опікується домашніми тваринками. У графстві Хертфортшир цей фонд, який діє як банк їжі для котиків, собачок та інших улюбленців, добре знаний. Тут господарі, які переживають фінансові труднощі, можуть взяти безплатно корм для своїх тваринок. У Британії Тіна та її організації опікується виключно тваринками. І в Україну спершу «ALFS» передавав корми для «хвостиків», які внаслідок війни залишилися без господарів. Але, познайомившись ближче з Україною і занурившись у контекст, Тіна взялася допомагати забезпечувати потреби людей, які постраждали від вторгнення росіян, збираючи для них усе необхідне – від продуктів харчування до пральних машин.
Якщо попередні рази ці передачі доставляв Джон, то цього разу Тіна вирішила приїхати разом із зібраною допомогою. «Для мене велика честь – бути тут, в Україні», – підкреслює вона. Разом із Річардом і Джоном побувала не лише у Володимирі, а й у містах на Київщині, які найбільше постраждали від російського вторгнення. «Це ніби дивишся фільм жахів на великому екрані, але розумієш, що відбувається все насправді, – ділиться враженнями жінка. – Розпач і сум переповнюють серце, коли бачиш розтрощені вулиці і розбомблені будинки. Але дещо втішає той факт, що я можу бодай трохи допомогти вам».
«Наслідки цієї тотальної агресії, бомбардувань і обстрілів житлових будинків – трагічне видовище. Але ота сила національного єднання, яку ми бачимо тут, величезна. І ми теж маємо внутрішнє прагнення допомагати, чим можемо. Побачивши ці міста, я упевнився, що ми робимо правильні речі. І маємо старатися продовжувати це і надалі для вашої чудової країни», – додає Річард.
Напередодні нашої розмови британці побували також у притулку для тварин в одному із сіл району, про який ми розповідали раніше. «Там чудові люди, видно, що хоч вони нічого не мають, але дуже стараються, – ділиться враженнями Тіна. – Ми, звісно, привезли для них допомогу, харчі для вихованців притулку, але цього недостатньо». У Британії, зауважує вона,такої проблеми з котиками і собаками-безхатьками немає, бо їх одразу ж забирають з вулиці і поміщають у притулки чи знаходять господарів. Якщо у місті нема простору, де можна облаштувати притулок, то найкраще, що можна зробити, – стерилізувати тварин, щоб вони не могли мати малят і кількість вуличних тварин не збільшувалася, – радить Тіна.
І Річард, і Тіна планують допомагати Україні й надалі. «Питання лише в тому, як організувати все у Британії, щоб зібрати саме те, чого потребують люди в Україні, і знайти спосіб якнайкраще та найбільш ефективно підтримувати вас», – каже Річард.
Цього раз у вони привезли багато кормів для домашніх тварин, продукти харчування й одяг для переселенців, медикаменти та медичні матеріали для ТМО, а також певну допомогу для військових, про яку попросили контакти британців у нашій бригаді.
Віталіна МАКАРИК.
