Новини

Був військовий аеродром біля фалемицького Парижу

Історія, Новини
23 переглядів

«Давно, років десять тому…», – частину своїх розповідей я символічно починаю саме такою фразою. Причиною того є значний запас цікавих історій з далеких часів, що минули. Поділюся однією з них.

Якось ми зі Святославом Терським, тоді ще кандидатом історичних наук, протягом декількох днів здійснювали археологічні та краєзнавчі обстеження цікавих стародавніх об’єктів біля сіл Фалемичі, Житані, Хобултова та Мар’я Воля. Оглядали за старими топографічними картами території зниклих хуторів та фільварків. Археолога, зокрема, цікавили середньовічні укріплення, які ще подекуди зустрічаються на полях, як залишки бойових башт та земляних валів. Зустрічалися та спілкувалися також з місцевими жителями. Один з місцевих, звали його, здається, Петро Галик (принаймні так він себе відрекомендував) розповів, що під час Другої світової війни його дядько Ярослав Галик жив на хуторі Седьмаки (Сєдьмарки), що неподалік графського фільварку Париж. У жовтні 1939 року під наглядом червоноармійців чоловік з ям викопував великі авіаційні бомби, адже на цих полях (майже біля Парижу) базувався польський польовий аеродром.

Нам показали місце, де, ймовірно, він розміщувався. Щоправда, тоді ми засумнівалися у достовірності такої інформації: одні казали, що аеродром знаходився під лісом біля Хобултови, інші – за Фалемичами, поруч зі старим фільварком «Сєдьмарки», де проживав управляючий графськими маєтками…

Колись навколишні землі належали місцевим поміщикам-графам – Адаму Ледоховському та його брату Августину, який проживав у селі Острожець Дубнівського повіту. Сусідом братів був граф Качковський, садиба котрого знаходилася у Хобултові. І в наші дні занедбаний парк Качковських можна побачити за двісті метрів обабіч дороги на Луцьк. У селі Микуличі також була гарна садиба з великим садом, що належала поміщику Руткевичу.

У селі Фалемичі проживав граф Адам Ледоховський. У своїй власності він мав 1200 гектарів землі. Підтримував приязні стосунки  з волинським воєводою Г. Юзевським, маршалом Рідз Сміглом. Ця дружба відкривала перед братами Ледоховськими чималі можливості та підтримку з боку польського уряду, але й накладала на родину певні зобов’язання. Зокрема, перед початком Другої світової війни на одній із зустрічей у Варшаві з представником Генерального штабу брати погодили розміщення на своїх землях двох військових польових аеродромів: біля сіл  Острожець Дубнівського повіту та Фалемичі Володимирського повіту. Розміщення у Володимирському повіті було досить вигідним з тактичного розуміння. Адже відстань до тодішнього польсько-радянського кордону становила приблизно 300 кілометрів. Винищувачі при запасі ходу до 500-600 кілометрів в один бік мали технічні можливості досягати східних кордонів, здійснювати аеророзвідку, а при необхідності дозаправлятися на польовому аеродромі у Острожці. Крім того, у зоні дії бомбардувальної авіації літаки з Фалемич могли бомбардувати умовного противника на території Німеччини чи Радянського Союзу, прикриваючи бомбовими ударами по ворожих угрупуваннях великі міста вздовж кордонів тодішньої Речі Посполитої.

Облаштування цього аеродрому (вздовж траси Володимир-Луцьк), за деякою інформацією, розпочалося вже весною 1939 року. Щодо фалемичівському аеродрому є чимало суперечливих даних, тому я звернувся до польських колег за допомогою в пошуках інформації про це бойове угрупування. Місцеві робітники, які працювали у Адама Ледоховського, збудували велику їдальню з відкритою терасою для харчування військових, кухарями та різноробочими були місцеві. Одна із сестер В. Рагуса теж там працювала. Селяни з фільварку та сіл обслуговували льотне поле: обкошували траву, встановлювали огорожі, аби худоба з пасовиськ не забредала на злітно-посадкові смуги, виконували інші господарчі роботи.

За споминами місцевих  жителів, уже в серпні – вересні 1939 року в цій місцевості, з огляду на близькість декількох залізничних станцій, перебувало чимало інших військових формувань. Вересневої ночі 1939 року на залізничну станцію у Володимирі прибув військовий ешелон. Декілька товарних вагонів цього потяга були завантажені авіаційними бомбами. Вагони маневровим паровозом доставили до перону маленької недобудованої станції Хобултова. На їх розвантаження військові витратили майже п’ять годин. Боєприпаси вантажівками доставляли до аеродрому. Увечері дев’ятого вересня із залишками армії у Володимир прибув Головнокомандувач польського війська маршал Рідз Смігл. Протягом кількох днів у нашому місті перебувала його ставка та уряд. Велика кількість польських урядовців разом з сім’ями готувалися евакуюватися до Румунії та Угорщини. З аеродрому здійснювалися щоденні бойові вильоти, а окремий підрозділ транспортними літаками займався евакуацією цивільних, військових  та документів. Але повітряні шляхи виявилися нетривалими, бо небо над Західною Волинню та Галичиною вже контролювало Люфтваффе…

10-13 вересня 1939 року німецька авіація бомбардувала Володимир. У ті дні бомби падали на залізничну станцію та навколишні залізничні мости. Зенітний дивізіон, замаскований біля фалемичівського лісу та села Житані, відганяв німецькі літаки від аеродрому. Під час відступу польські військові залишили чимало невикористаних авіаційних бомб. До управляючого графським маєтком сорокалітнього Владислава Рагуса звернувся поручик польської армії, аби той надав декількох робітників. Офіцер пояснив економу, що робітникам потрібно викопати глибокі ями, покласти туди бомби та засипали їх, бо інакше дістануться німцям. Селяни привезли до ям три підводи з фугасними бомбами. Боєприпаси великого розміру, які не могли підняти і завантажити на фіри, закопали під лісом, майже поруч з будинком економа. Через декілька днів з аеродрому злетіли останні вцілілі літаки.

Військові дії стрімко розгорталися. Протягом кількох днів вересня, подолавши опір польського батальйону біля Бугу та Устилуга, мотопіхота вермахту – четверта моторизована дивізія швидким маршем, проминувши Володимир, просувалася на Горохів, Сокаль, Броди.  Обстрілявши вночі перед цим околиці, зокрема казарми…

У жовтні 1939 року графа Адама Ледоховського та управляючого маєтком Владислава Рагуса арештувала опергрупа володимирських енкаведистів. Звинувачення були типовими та безглуздими –  в експлуатації трудового селянства, а економа в тому, що він викопував ями на злітній смузі, тим самим готував аварію для літаків Червоної Армії, які прибували на аеродром.

Володимир СТЕМКОВСЬКИЙ,

директор Володимирського історичного музею

імені Омеляна Дверницького

Коментарі
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up