Точних даних щодо дати народження Ісуса Христа немає. Перші згадки про те, що Син Божий з’явився на світ 25 грудня, наведені в Хронографі Римської імперії 354 року. Проте деякі дослідники спростовують ці дані.
Інша версія, чому дату Різдва встановили на 25 грудня, – необхідність зменшити язичницький вплив. В цей день за часів Римської імперії шанували “Непереможне Сонце”, коли світловий день ставав довшим. Натомість християни почали славити Ісуса Христа, якого називали “Сонцем Правди”.
В ранні часи Різдво відзначали разом із Богоявленням – 6 січня. Свято поєднувало у собі і Христове Різдво, і Хрещення Ісуса в ріці Йордані, і явлення святої Трійці. Ці всі ці події вважаються свідченням появи Бога на Землі. Рішення про святкування Різдва в окрему дату (25 грудня) прийнято на Ефеському церковному соборі в 431 році.
В давні часи на наших землях на 24-25 грудня випадала Коляда – слов’янське свято на честь повороту Сонця на весну. За плином часу язичницький зміст ушанування сонця та предків у колядках змінився на прославлення чуда народження Сина Божого.
Від 1 вересня 2023 ПЦУ, як і більшість православних церков світу, послуговується новоюліанським календарем. Він замінив юліанський, який з’явився за часів Римської імперії. З роками виявилося, що римська система літочислення є неточною – зсув астрономічного та календарного рівнодення постійно збільшувався та різниця в датах теж. До прикладу, 25 грудня в XIX столітті фактично припадало на 6 січня, в XX-XXI ст. – на 7 січня, а в XXII столітті Різдво за юліанським календарем святкували б вже 8 січня.
Католицька церква першою прийняла рішення про перехід на новий календар, що отримав назву григоріанського. Згодом його запровадили для цивільного використання більшість країн світу. Православні церкви не згоджувалися на григоріанське літочислення через недотримання правил обчислення дати Великодня. На початку XX століття з’явився новоюліанський календар, , і більшість помісних православних церков запровадили його.
Серед тих, хто лишився на юліанському стилі була РПЦ. Також його використовували в українських церквах. Спочатку причиною відмови від переходу був опір “окатоличенню”, а після встановлення влади СРСР – спротив радянській системі, де запровадили григоріанський календар для цивільного вжитку.
Згодом ці фактори втратили актуальність, а юліанський стиль став ознакою російської церковної культури, від якої Україна прагнула відмежуватися, особливо з початком війни.
