На головну Новини Чотири години дискусій за повернення місту його історичної назви

Чотири години дискусій за повернення місту його історичної назви

17

Давненько вже культурно-мистецький центр міста не знав такого багатолюддя. У фоє черга  тягнулась до кількох столів, де реєстрували учасників громадських слухань, записуючи  їхні паспортні дані, а тим, у кого була володимир-волинська прописка, видаючи червоні бюлетені. Поступово ця черга перетікала до зали, заповнивши у ньому всі сидячі місця і залишивши по кілька десятків чоловік стояти попід стінами та  добряче затягнувши у часі початок цього дійства.

Але  навіть коли вже зареєструвалися останні учасники слухань, вони не відразу розпочалися з конструктиву. Не без суперечок обрали  їх головою викладача педколеджу, психолога Ігоря Поліщука. Бурхливо затверджували  і порядок денний. За запропонований проектом від оргкомітету, який очолював секретар міської ради Іван Юхимюк, після затвердження регламенту і заслуховування досвіду Переяслава, який пройшов процедуру перейменування, обгрунтування повернення нашому місту історичної назви мали дати науковці, а на завершення  пропонувалося обговорення  іншими учасниками цих слухань. Категорично проти такого порядку виступив Андрій  Кандиба, запропонувавши думку містян послухати якщо не спочатку, то вперемішку між виступами гостей. Вступили у дискусію Ярослав Жук, Микола Гінайло, Руслан Мороз закликав найперше виступити ініціатора цієї процедури, що депутат міської ради Андрій Гнатюк, який був автором проекту раніше прийнятого сесією рішення, згодом і зробив,згадавши, що процес  повернення місту назви запустила електронна петиція, яка набрала необхідну кількість голосів, але попередньою владою не  було доведено його до логічного завершення, отож тепер вже пора у нім поставити крапку. 

- реклама -

Уже аж після 19-ї години, бо за подані пропозиції  ще й голосували підняттям червоних карток, які лічили окремо по кожному  ряду, розпочалися самі слухання.

Після згадки про вже прийняте на сесії рішення, у преамбулі якого посилається на підтримку  повернення місту історичної назви народним депутатом Ігорем Гузем, на виступі наполіг Максим Климюк, нагадавши історію попередніх таких спроб, зокрема і те, що 2018 року  на пропозицію  молодіжної ради, яку він тоді очолював, була створена  робоча група для вивчення цього питання, яку очолив перший заступник міського голови, але яка так і не запрацювала, а Ігор Гузь жодного відношення до міста не має, електронне  голосування  на сайті міськради, проведене нещодавно, назвав фікцією. Після поради депутата обласної ради Валентина Кошельника не перетворювати слухання у балаган,  врешті слово надали першому із гостей здалека.

Але перед цим ще благословив це слухання  єпископ Володимир-Волинський і Турійський Матфей, який  зазначив, що тих, хто має  протилежну точку зору щодо предмету громадських слухань, не варто вважати невігласами, бо всі ми любимо  місто, у якому живемо. Виступив і міський голова Ігор Пальонка, який закликав до толерантності і просив не переводити це питання у політичну площину.

Доктор історичних наук, кандидат політичних наук, професор кафедри публічного управління і адміністрування університету Григорія Сковороди з Переяслава  Віталій Коцур розповів, як хоч і попервах суперечливо, але безболісно процедуру перейменування пройшло його місто, ініціатором якого  він був, і закликав володимир-волинців «відчути щось державницьке»,  знати і пам’ятати свою історію. Кандидатка історичних наук, професорка Волинського  національного університету імені Лесі Українки Оксана Карліна пригадала історію територіальних поділів і зазначила, що офіційного перейменування  з додаванням приставки «Волинський» фактично не було, а вона поширилась з 30-х років минулого століття, тоді як радянська влада посилила русифікацію на наших теренах. Кандидат політичних наук, доцент того ж університету з Луцька Микола Кравчукзакликав подумати про нащадків, відкинути політичні амбіції  і  повернути історичну правду.

Наш земляк кандидат історичних наук, співробітник  Інституту історії України, редактор сайту «Історична правда» Віталій Скальський,  який вже не раз виступав перед володимир-волинцями з цікавими історичними розвідками, спілкувався з учасниками слухань у режимі онлайн. Він згадав про первозванну назву міста Ладомир, приставка «Волинський», за його словами, найімовірніше  виникла  після 1875 року,  коли місто увійшло до складу Російської імперії. Для чиновників, які приїхали сюди з Росії, важливо було відокремлювати  негубернське місто  від  якогось там провінційного, отож у побуті додавали до назви «Волинський». Але  є назви побутові, а є офіційні, і переглянувши певні історичні джерела побачив, що вперше  назва  Володимир-Волинський зустрічається офіційно 1911 року. Історик  зазначив, що у побуті ніхто не заборонить називати місто і після перейменування Володимиром-Волинським.

Святослав Терський, теж у  режимі онлайн, заявив, що Володимир головне  місто Волині і походження  його назви пов’язане з історією країни. Він був головним містом Галицько-Волинської держави і тоді належав до найбільших міст Європи. «Розумію тих, хто на емоційному рівні хоче зберегти назву міста, з якою він виріс, але варто дивитися у ширшому контексті», повернення історичної назви  назвав логічним і таким, що має сприяти розвитку  туристичного потенціалу міста.

Місцевий  історик і краєзнавець Анатолій Пісоцький закликав  до толерантності  щодо різних точок  зору, зазначив, що після Київської Русі у часи Галицько-Волинського князівства Волинь формувала державність. А девіз  у радянської влади  був таким, що, зберігаючи, – руйнували, і саме стараннями російських архітекторів  зіпсували вигляд  наших давніх пам’яток.

Врешті дійшла черга  і до обговорення  всіма, хто до  цього зголошувався. І першим це зробив перший заступник міського голови Ярослав Матвійчук. Назвавши розгляд цього питання історичним, він сказав, що не треба лукавити:  певні видатки, пов’зані зі зміною назви міста, будуть, доведеться поміняти  печатки, в’їзні знаки тощо, але хіба  не варті ті кілька сот тисяч гривень повернення історичної справедливості.

Ярослав  Жук обурювався, чому повертають історичну назву Володимир, тоді як  первинно місто  йменувалося Ладомир, чому таку  його пропозицію ігнорують.  Пізніше він назвав цей проект невдалим і невчасним, пригадавши і далеко не позитивні моменти  з  життя  князя Володимира.

Емоційним  був виступ  і колишнього міського голови  Павла Мамедова, який сказав, що Володимир є єдиним містом, яке носить ім’я святого і має його оберіг, то як можна  виставляти рахунок князю і зважати на матеріальну складову повернення його славного імені, «нас же Володимир береже».

Андрій Кандиба демонстрував два владних розпорядження, у яких знайшов  багато непорозумінь.  Так, електронне опитування, яке тривало 20 днів, а тоді продовжилося ще на три, було просто смішним,  та й його результатів не обнародували, тому  він вимагав провести  законне опитування  жителів міста щодо повернення йому історичної назви. Підприємець Володимир Подзизей назвав  таке перейменування міста святим ділом, не розуміючи, чому  багато хто так тримається за приставку «Волинський». Закликав  поважати нашу славну історію і голова районної  ради Віктор Хиць.  Журналістка Валентина Дейнека  зауважила, що  порушувати  нині обговорюване питання  і економічно, і соціально невигідно. Бо якщо перше застереження стосується коштів, то  друге – штучного роз’єднання громади на прихильників і противників  перейменування. А ще вона знайшла у давніх документах, що ще за кнізівських часів місто називали  з приставкою Волинський, хоч і без дефісу.

Тарас Сватко висловив невдоволення тим, що, на його думку, без громади все вирішили, бо нардеп задовго до цих слухань заявив, що місто  буде перейменовано, він  звернувся до кожного мешканця: знайдіть свою гідність і прийміть рішення за власним переконанням.

Віра  Чайковська-Тарликова пригадала, що вже втретє порушується таке питання і  щиро пораділа, що, можливо, на цей раз воно вирішиться і Володимир стане справді історичним містом.

Ірина Лішук, попросивши слова, апелювала до закону, бо це перейменування не підпадає під декомунізацію, а в такому випадку більшість можна визначити тільки методом референдуму, закону про проведення якого на місцевому рівні вона і пропонувала дочекатися, а докоряла і невизначеністю  сум необхідних коштів, і відсутністю аргументорваних протоколів робочої групи.

Далеко не позитивну реакцію у залі викликав виступ  депутата  обласної ради  Валентина Кошельника, який заявив, що  тут зібралися  проукраїнські та проросійські сили.  Але на  цьому  обговорення  цього питання вирішили припинити і перейти до голосування.

Воно було відкритим і проводилося за таким же методом, що  й прийняття попередніх робочих аспектів ведення слухань: присутні у залі по  рядах почергово піднімали свої червоні бюлетені, а  лічильна комісія їх рахувала. 137  володимир-волинців  було «за» повернення місту його історичної назви. Коли Микола  Гінайло запропонував полічити голоси «проти»,  підняли  свої червоні картки лише семеро. На той час це  вже  була четверта година громадського засідання, яке мало розпочатися  о 17.30. 

Таким чином, на цих громадських слуханнях більшістю прийнято рішення про повернення місту його історичної назви Володимир.  Але такі слухання мають лише  дорадчі функції. Після них ще  мають бути відповідні  рішення міської,  тоді – обласноі і врешті  Верховної Ради.

Наш кор.

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

пятнадцять + 15 =