Новини

Одне з найбільших підприємств нашого міста святкує 25-річчя. Незвичним воно буде у зв’язку з епідемією, бо ні масового корпоративу, ні традиційного концерту із запрошенням зірок, як це було колись, не передбачено. Але вітати один одного зі святом працівники планують. Бо, кажуть, трудовий колектив давно став для кожного частиною життя. Багато людей тут працюють по 10-20 років і міняти місце роботи не збираються. Вдячні керівництву за хороші умови, різноманітні бонуси, увагу та дбайливе ставлення, вчасну виплату зарплати.

А ще усі, з ким вдалось поспілкуватись, навіть за відсутності директора Олега Борбелюка, говорили про нього з непідробним захопленням і повагою: він і автор творчих дизайнерських ідей, і головний фактор успішного тім-білдінгу, й ініціатор соціальних проектів, головний організатор і талановитий менеджер, який вивів підприємство на високий європейський рівень.

Лідер по життю, цього разу він довірив представляти «Гербор-холдинг» колегам з різних підрозділів підприємства. І це були теплі й цікаві зустрічі з людьми, яких об’єднує спільна справа.

Підприємство, яке працює для людей

Євгенія Антонюк на посаді головного бухгалтера рівно 25 років. Вона пам’ятає, як усе починалось, особисто була свідком та безпосереднім учасником усіх перетворень, а також щиро радіє успіхам, яких досягло підприємство за роки свого існування.

– Євгеніє Миколаївно, історія «Гербор-холдингу» творилась на ваших очах. Як це було?

– Підприємство створене, як кажуть, з нуля. Усе починалось із невеликого офісного приміщення, взятого в оренду. А переросло у велике виробництво із розвиненою інфраструктурою, обладнаними цехами, складами та адмінприміщеннями, а також власною соціальною концепцією, яка робить його насправді європейським.

За ці чверть віку усіляке бувало в державі… Ряд міських організацій збанкрутіли, бо не могли виживати в умовах, які диктував ринок. У той же час завдяки бізнесовому таланту засновників «Гербору», наше підприємство постійно набирало обертів. Воно давало нове життя недобудованим чи напівзруйнованим спорудам збанкрутілих підприємств, скажімо, придбані у колишньої міжрайбази приміщення, до яких вели під’їзні колії, добудоване та перетворене у висотні склади, у порожніх цехах колишнього машзаводу знову завирувало виробництво, а нинішній адміністративний корпус із сучасним ремонтом та гарно облаштованою територією придбаний збудованим лише на відсотків 50 у хлібозаводу.

Ряд виробничих та складських приміщень зведено з часом, відповідно до потреб підприємства. У нас сучасні системи опалення, які працюють на відходах виробництва й забезпечують оптимальний режим праці, в цехах встановлені витяжки, тому там завжди чисто й безпечно. Обладнання, устаткування для виробництва купується лише найкраще – найчастіше із Польщі та Німеччини, крім того, воно постійно оновлюється, осучаснюється. З кожним роком підприємство лише зміцнює свій авторитет. І величезна заслуга в цьому його керівництва, яке не просто заснувало справу, а й постійно дбає про її розвиток, рух вперед, забезпеченість та комфорт працівників.

– Як багаторічний бухгалтер, охарактеризуйте підприємство мовою цифр…

– «Гербор-холдинг» у всі роки свого існування був і залишається прибутковим підприємством. Звичайно, дещо вибив нас зі звичної колії весняний карантин, але ми не полінувались належним чином оформити документи й скористатись допомогою, запропонованою від держави, коли сплачували половину зарплати, а решта 50% надходило з держбюджету. Це вплинуло на визначення розміру середньої на підприємстві зарплати, яка до карантину вже сягала й 14 тисяч гривень.

Але вважаю, що державна підтримка підприємствам, подібним до нашого, абсолютно заслужена, адже щомісяця сплачуємо півтора-два мільйона гривень єдиного соціального внеску. Загалом сума податків, яку підприємство перераховує до бюджетів різних рівнів, на місяць становить близько трьох мільйонів гривень.

Роботу на підприємстві, а отже і соціальні гарантії, і можливість утримувати власні родини, мають 700 людей. Це доволі багато як для нашого невеликого міста.

Продукція «Гербору» реалізовується у майже тридцяти країнах світу, до речі, пережити коронавірусну кризу та залишитись на плаву нам також дозволила спрямованість на різні ринки збуту, адже коли навіть частина кордонів закрилась, ми усе одно мали покупців у тих країнах, які належали до зелених зон.

І ще додам в якості реклами: до свого ювілею ми пропонуємо покупцям акцію – 25% знижки на продукцію підприємства.

– Що найбільше цінуєте у своїй роботі?

– Мені імпонує те, що наше підприємство працює в першу чергу для людей. Йдеться про гарне ставлення до працівників. Скажімо, окрім комфортних умов та робочих місць забезпечене й підвезення людей до та з роботи, організовано для них достойне харчування, оптимально комп’ютеризовано і механізовано виробничі процеси, крім того, працює цілий відділ програмістів, тож усе між собою пов’язане, налагоджено систему комунікації. Всі працівники оформлені, тому не лише мають пакет соцгарантій нині, а й набувають стажу, необхідного для призначення пенсій. Мабуть, саме тому більшість з них тут працюють десятиріччями й не шукають іншої роботи. І це, на мою думку, правильна політика власників, які дбають про увесь колектив.

Автором більшості творчих рішень є директор Олег Борбелюк. Він формує ідеї, іноді привозить їх з-за кордону, часто відвідує різноманітні виставки, стежить за усіма сучасними тенденціями в сфері як виробництва меблів, так і розвитку підприємства, формування команди професіоналів, пошуку нових клієнтів і партнерів. Ну і звичайно, пишаюсь тим, що наша продукція конкурентна на ринку, бренд відомий і впізнаваний у багатьох країнах та по всій Україні, отже, уся наша праця недаремна.

Там, де ідеї втілюються в життя

Якщо більшість ідей народжуються у директора підприємства, то є й технологічний відділ, який втілює їх у життя. Розробкою нових моделей меблів керує Юрій Павлюк – головний технолог підприємства, який цій роботі віддав уже 20 років (на фото). До завдань його відділу також належить і ведення усього технологічного процесу на виробництві.

«До прикладу: маємо візуальне рішення, малюнок чи ескіз, або просто задані розміри тої чи іншої меблевої конструкції. Під них треба виготовити детальне креслення, вирахувати собівартість продукції. Далі йде визначення витрат сировини, розробка упаковки, підбирається відповідна фурнітура. Експериментальний зразок після виготовлення ретельно перевіряється працівниками відділу контролю, якщо вони знаходять якісь недоліки, то ведеться робота з їх усунення. А лише тоді вже можна нову розробку проваджувати у виробництво», – роз’яснює деталі Юрій Леонідович. Він розповідає, що у рік «Гербор-холдинг» розробляє до чотирьох новинок, але це враховуючи те, що одна система може складатись із семи десятків елементів, які треба припасувати, враховуючи функціональне призначення, зручність у використанні, певні правила встановлення меблів. З багаторічного свого досвіду головний технолог знає: зацікавлення клієнтів викликає практичність меблевої продукції у поєднанні із доступною ціною.

Аби знаходити нові ідеї та натхнення, спеціалісти підприємства відвідують професійні виставки, де можна й себе показати, й на людей подивитися. Традиційно їздять до столиці, бувають у польському місті Познані, кілька останніх років відвідують німецький Кельн. Не оминають і виставки фурнітури, меблевих матеріалів, усюди придивляються до чогось нового, щоб упровадити в себе, бо й надалі планують відповідати запитам споживачів й тримати високу марку «Гербору».

На роботу – сімейним підрядом

«Нам так зручно: ми дружно разом їздимо вранці на роботу й увечері додому, а мешкаємо у Льотничому. У робочий час виконуємо кожен свої завдання, але обов’язково бачимось за обідом», – переконують Наталія та Ігор Матвійчуки. Вони – одна з восьми сімей, які разом працюють на підприємстві. Наталка майже десятиліття перебуває на інженерній посаді, а її чоловік уже тринадцять років як працює за професією, яка одночасно є його хобі, – він програміст. Каже, щасливий, що може займатись улюбленою справою, та ще й увесь час бути поруч з дружиною.

На підприємстві їм обом подобається, адже, кажуть, керівництво з розумінням ставиться до працівників, а ще радують умови праці: забезпечення, комфорт та можливість розвиватись у професійному плані. Удома подружжя виховує двійко діток, а заняттям для душі вони обоє обрали собі діяльність, кардинально відмінну від щоденної технічної роботи: можуть годинами спостерігати за поплавком. І, до речі, у риболовлі Наталія уже складає достойну конкуренцію Ігореві.

За домашнім обідом – у їдальню підприємства

Годує смачно, як удома, працівників «Гербору» бригада із чотирьох кухарів під керівництвом Лілії Кусьмирук. Вони на підприємстві такі ж працівники із графіком роботи й заробітною платою, як і всі інші.

Бажання забезпечити належні умови праці для колективу спонукали директора Олега Борбелюка організувати власну їдальню. Щодня до неї навідуються чоловік тридцять, розповідають кухарі, це й адміністрація, і робітники. «Любить і завжди хвалить наші смачні котлети й директор», – демонструє підготовлений до обідньої перерви піднос провізії Лілія Дмитрівна. Але це лиш маленька часточка меню. Бо зазвичай два види других страв пропонують тут щодня на вибір, а до них 4-5 гарнірів, обов’язково кілька салатів – зі свіжих або консервованих овочів.

Ціни просто вражають своєю доступністю: тут можна отримати комплексний обід за 27-30 гривень. Але обслуговує їдальня лише персонал підприємства.

Починає працювати кухня о 7-й ранку, адже на ній щодня готують все свіже. Ближче до обіду все закличніше просочуються звідти апетитні аромати шніцелів, ковбасок, біляшів, домашньої випічки та млинців. І вже у віконечко для роздачі зазирають поціновувачі цих завжди смачних страв. Їдальня обслуговує відвідувачів до 15.00, тож пообідати встигають усі охочі.

Виробництво без збоїв та максимальна автоматизація

Майстер цеху Володимир Кревський (на фото із колегою, свердлувальником Василем Головчиком) починав на підприємстві 14 років тому свердлувальником. Каже, добре знайомий із усіма процесами.

Починається все із вирізування дерев’яних деталей. Далі вони подаються до верстатів для личкування прямих та криволінійних крайок, що є невід’ємною частиною виробництва корпусних меблів. Опісля деталі потрапляють на свердлування, а далі вже йде їх пакування та відвантаження.

«Усе, крім пакування, абсолютно автоматизоване, тож ризики збоїв і псування продукції мінімальні, а якісь неточності завжди можна виправити. Окрім виконавців робіт, на процесах є й контролери», – зазначає Володимир.

У цьому цеху працюють у дві зміни, як і на більшості підприємств, робочий тиждень п’ятиденний. Упродовж восьми робочих годин пів години відводиться на обід, є ще дві технічні перерви, під час яких робітники просто у цеху можуть присісти за столи, розташовані в різних куточках великого виробничого приміщення, просто потеревенити чи випити кави або чаю, для цього усім необхідним обладнані й забезпечені усі відпочинкові зони. В цеху – дуже тепло, тож навіть в середині грудня усі в зручних футболках під спецкомбінезонами, в таких умовах працюється вільно і комфортно.

Загалом тут на різних процесах задіяно 75 осіб. Середній вік працівників трохи більший 30 років, бо ж є такі, хто вже довго на підприємстві, а дехто приходить на роботу відразу після навчання. «Гербор-холдинг» вже кілька років співпрацює у напрямку підготовки кадрів із місцевим вищим професійним училищем. Власне, директор Олег Борбелюк і був ініціатором відкриття у Володимирі-Волинському спеціальності «оператор на автоматичних та напівавтоматичних лініях у деревообробленні». Тож підприємство надає для проведення виробничого навчання свої приміщення та обладнання, а випускники закладу, які зарекомендували себе під час практики, залишаються на виробництві працювати.

Є серед виробничників і хлопці з вищою освітою. Наприклад, Володимир Мерзлов. Він за спеціальністю інженер-механік. Вищу освіту здобував у Тернополі, потім влаштувався на роботу, умови якої молодого чоловіка зовсім не влаштовували, бо можливості кар’єрного росту не передбачали. Уже півтора року працює на «Герборі» за свердлувальним станком, який виконує операції у трьох площинах. Робота, розповідає, зовсім неважка, а головне у ній – уважність і точність, а також вміння працювати у колективі. Усе інше виконує машина, хлопець лише вводить у комп’ютер програму відповідно до заданих креслень, а у випадку виконання робіт за експериментальним кресленням, прописує алгоритм дій верстата. А далі, як мовиться, справа техніки.

В кінці цеху відбувається пакування готової продукції. Укладальники працюють по двоє. Злагоджено прилаштовують деталі та дрібні коробочки на свої місця, прогалини заповнюють вже порізаними за необхідними розмірами листками пінопласту, точність – до сантиметра, щоб всередині упаковки усе прилягало щільно та не попсувалось при відвантаженні й транспортуванні.