Новини

Чверть віку у залізничній охороні

Архів
6 переглядів

Віктор Свищ уже майже чверть століття займається охороною майна залізничної станції «Ковель» та супроводжує цінні вантажі до місця призначення.

З Віктором Андрійовичем випала нагода поспілкуватися у стінах редакції, куди він завітав відразу після добового чергування – як тільки дістався з Ковеля до Володимира-Волинського. Каже, уже впродовж майже 25-ти років долає такий шлях, адже працює стрільцем групи стрілецької команди воєнізованої охорони на станції «Ковель» регіональної філії «Львівська залізниця».

Після закінчення школи пан Віктор навчався у сільськогосподарському технікумі, де опанував спеціальність «Гідромеліорація». Працював деякий час на місцевому цукровому заводі, а після служби в армії став трудитися на залізниці. Близько семи років був монтером колії залізничної станції «Володимир-Волинський», а згодом, пройшовши відповідне навчання та здобувши практичні навички, став працювати у воєнізованій охороні на станції у місті залізничників. Підрозділ займається охороною парку станцій і об’єктів  залізничного транспорту, а також супроводженням вантажів до місця призначень в межах дільниці обслуговування. Працює колектив згідно з графіком: добу через три.

– Моя робота потребує відповідального ставлення, уважності та пильності, адже навіть найменша помилка може дорого коштувати, – каже чоловік.

За понад два десятки років трудової діяльності Віктор Андрійович працював у складі різних підгруп воєнізованої охорони залізниці. Доводилося йому стежити, аби учасники дорожнього руху дотримувалися встановлених правил при перетині колій, бо ж нерідко нехтування ними призводить до нещасних випадків, інколи навіть зі смертельними наслідками. Такі рейди проводили у Луцьку, Ківерцях. Крім цього, чоловік виконував завдання у складі оперативної групи – разом із колегами виїздив на місця, де імовірно можуть відбуватися пошкодження майна Укрзалізниці, або й крадіжки.  

Віктор Андрійович пригадує, що неодноразово вдавалося застати порушників на гарячому. Інколи щоб упіймати злодіїв доводилося навіть сидіти у засідці. Якось це відбулося неподалік залізничної станції «Вербка», де знаходився асфальтний завод. Під’їзними коліями, що вели до нього, давно не користувалися і вони обросли травою. Про те, що на рейки зазіхнули ласі до чужого майна люди, стало відомо воєнізованій охороні, яка вирушила на місце імовірного злочину. Працівники підрозділу дочекалися, доки будуть проводитися роботи, і як тільки почули гуркіт від падіння сталевої балки, кинулися до крадіїв. Згодом у суді викритий охоронцями чоловік свою вину заперечував та намагався довести, що він у той момент лише проходив повз вказане місце. А якось на станції «Володимир-Волинський» через вікна одного із занедбаних будинків, що знаходяться неподалік, пан Віктор разом із колегами спостерігали за колишнім вантажним двором. Там посеред ночі з’явився невідомий бус із причепом, на який зловмисники навантажили шестиметрову металеву рейку. Їх на гарячому упіймали працівники підрозділу.

Нині серед завдань Віктора Андрійовича – охорона майна залізниці, зокрема, тягової електростанції, а також електроопор та іншого обладнання. Річ у тім, що Укрзалізниця займається електрифікацією ділянки з Ковеля до Ізова та державного кордону з Польщею. Це в майбутньому дозволить спростити експорт залізної руди, адже можна буде використовувати електротяги замість дизельних поїздів. Крім цього, вдасться вдвічі збільшити пропускну здатність для пасажирських та приміських поїздів. На ділянці уже встановили електроопори, тривають інші ремонтні роботи, тому інколи чоловік отримує направлення здійснювати професійну діяльність на станції «Ізов».

Заступає на чергування Віктор Андрійович повністю підготовлений і що важливо у його роботі – озброєний. Чоловік каже, що за увесь час роботи йому не доводилося застосовувати зброю, хоча в разі небезпеки чи необхідності він готовий діяти згідно з інструкцією, яку знає назубок. Бо ж доцільність застосування зброї у будь-якому разі потрібно буде обґрунтувати та довести. Двічі на рік пан Віктор відпрацьовує навички влучності у тирі.

За сумлінну працю і професійні здобутки Віктор Свищ був нагороджений подяками та грамотами, а також наручними годинниками від керівництва та влади міста залізничників. Чоловік каже, що не шкодує, що обрав роботу на залізниці, бо любить справу, якою займається. У свій вільний час він вирушає на велопрогулянки містом, любить плавати у річці Луга, а ще захоплюється футболом і усією душею вболіває за місцеву жіночу футбольну команду «Ладомир».

Валентина ТИНЕНСЬКА.

Коментарі
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up