Новини
Сьогодні

Чи варто святкувати? Детально про 8 березня

Історія, Лайфстайл
493 переглядів

«Свято весни, кохання і краси» – саме таким для багатьох із нас постає день 8 березня. Однак таке трактування не має нічого спільного зі справжнім значенням – 8 березня у світі відзначають Міжнародний день боротьби за права жінок, вшановуючи соціально-економічні, політичні, культурні та наукові досягнення жінок та привертаючи увагу до проблем, із якими стикаються жінки і сьогодні. На жаль, на совєтських і постсовєтських просторах йому надали зовсім іншого значення – буцімто оспівуючи «жіночу красу та ніжність», звели ставлення до жінок до того єдиного дня, коли їм «дозволено» не виконувати так звану «жіночу роботу» і відчути себе в центрі уваги. «Мовчати, жінко, твій день – 8 березня!», – цю сексистську фразочку бодай раз у житті чула заледве не кожна жителька постсовєтських країн.

Тож не дивно, що в сучасному суспільстві помітне бажання відмежуватися від здискредитованого свята, яке в нашій свідомості тісно пов’язане із совєтським періодом. Втім, можливо, варто глянути на нього з іншої точки зору?

Трішки історії, або Не квіточки, а рівні умови праці

«Жіночий день» родом зі Сполучених Штатів Америки: саме тут 8 березня 1857 року відбувся протест текстильниць з вимогою рівної з чоловіками зарплати, поліпшення умов праці та встановлення 10-годинного робочого дня замість 16-годинного. Цей протест назвали «маршем порожніх каструль», позаяк страйкарки створювали шум, щоб привернути увагу, калатаючи порожніми каструлями та іншим посудом. Тобто не за «чоловічу увагу» та букет квіточок, а за рівноцінне ставлення боролися ці жінки. На жаль, їхній страйк результатів не приніс.

Однак приклад текстильниць надихнув покоління своїх наступниць заявляти про себе і про свої прагнення. Так за їхнім прикладом через 51 рік, 8 березня 1908 року тисячі жінок вийшли на вулиці Нью-Йорка, вимагаючи права голосу та протестуючи проти важких умов праці та експлуатації дітей. Незабаром ці рухи стали відбуватися під керівництвом соціалістичних та соціал-демократичних партій.

«Матір’ю» свята 8 березня вважають німецьку журналістку й соціалістку Клару Цеткін, хоча вона лише запропонувала перейняти досвід жінок-робітниць Америки. Цю ідею успішно підхопили соціалістичні і комуністичні партії багатьох країн, і найбільший розквіт вона отримала в срср. Тут Міжнародний жіночий  день став одним із головних державних свят, при цьому втративши свій протестний дух та ідею боротьби. Совєтська ідеологія декларувала рівність прав і свобод усіх громадян незалежно від статі, але при цьому на жінок за замовчуванням покладали подвійну функцію – роботи й материнства.

Міжнародним це свято, за ініціативи того ж таки совєтського союзу, оголосила Генеральна асамблея ООН, закликавши держави запровадити день  прав жінок і миру, створювати сприятливі умови для викорінення дискримінації жінок і для їхнього повного й рівноправного залучення до соціального розвитку.

Трішки сучасності, або 8 березня у світі й Україні

Нині Міжнародний жіночий день як державне свято відзначають у постсовєтських країнах та жменьці країн з-поза їх числа – наприклад, в Бразилії, Італії, на Кубі, в Ізраїлі, В’єтнамі та інших. У багатьох країнах його відзначають лише представники комуністичних чи соціалістичних течій. При цьому не призначають його вихідним днем.

Цікаво, що й на батьківщині «8 березня», у США, від відзначення Міжнародного жіночого дня відмовилися. Натомість із 1987 року у Штатах цілий березень є Місячником жіночої історії – і чудовою нагодою поговорити про різноманітні досягнення науковиць, політикинь, громадських діячок, мисткинь та видатних жінок інших професій усіх епох. Також у США і в ряді інших країн цей день спонукає до суспільних дискусій та розмов про взаємопідтримку і солідарність, жіночі спільноти й сестринства, проговорення проблем, з якими стикаються жінки різних країн, та пошуку шляхів до їх розв’язання.

В Україні упродовж останніх десятиліть поступово трансформується сприйняття «8 березня» від дня «весни, чарівності й краси», коли жінкам годиться дарувати квіти, до дня вшанування жінок і їхнього внеску в розвиток прав жінок. Водночас існує бажання українців позбутися цього свята як рудимента совєтської доби. Відтак вторік до Верховної Ради України навіть подали законопроєкт, яким пропонують скасувати Міжнародний жіночий день 8 березня як державне свято, натомість встановити День української жінки 25 лютого – у день народження Лесі Українки.

Проте, зважаючи на історію походження свята, науковиці Оксана Кісь, Тамара Злобіна, засновниця Музею жіночої та гендерної історії Тетяна Ісаєва, інші гендерні експертки, активістки  громадських організації, зокрема, “Ла-Страда Україна”, Громадський альянс “Політична дія жінок” та багато інших переконані, що в Україні доречно проводити 8 березня саме як Міжнародний день прав жінок, а не радянський Міжнародний жіночий день. Навряд чи варто із цього приводу дарувати тюльпани чи солодощі жінкам, а от говорити про проблеми жіноцтва та як їх долати – необхідно. Замінювати його умовним «Днем української жінки»  чи іншими присвяченими жіноцтву святами, копіюючи совєтський підхід, вважають поганою ідеєю.

Хай там як, законопроєкт наразі не прийняли, тож день 8 березня вважається чинним святом. Однак не вихідним, оскільки на період дії воєнного стану в Україні вони скасовані.

Що про це думає молодь?

А як сприймає цей день молодь? Які сенси у нього владає? Чи вважає, що 8 березня варто відзначати, і якщо так, то в який спосіб? Про це ми вирішили поцікавитися у президентки ліцею ім. Олександра Цинкаловського Софії Шипелик та голови Молодіжної ради Володимирської міської громади Євгена Кузіна.

 

Софія Шипелик

«Для мене  8 березня – це День боротьби за права жінок, рівність жінок і чоловіків у професіях, правах та обов’язках, – каже Софія. – Цей день є закликом до гендерної рівності у світі, вільному від упереджень, стереотипів і дискримінації, різноманітному, справедливому та інклюзивному, світі, в якому цінують відмінності. У такі важкі для нашої країни часи жінки довели, що вони здатні  поряд з чоловіками і виборювати нашу незалежність на передовій, і займатися волонтерською діяльністю та розвивати країну в тилу. Оскільки я волонтерка благодійної організації «Witech technology», яка займається підтримкою жінок в науці, то ми з командою організовуємо панельну онлайн дискусію математикинь, до якої я планую долучити учнів нашого ліцею. Також у ліцеї ми плануємо провести захід, на якому більше ознайомимо учнів з історією Міжнародного дня захисту прав жінок, розберемо декілька пунктів статуту ООН щодо цього питання та обговоримо питання рівності та етики між жінками та чоловіками».

 

Євген Кузін

Молодіжна рада Володимирської громади приурочених до 8 березня заходів не планує, розповідає її очільник Євген Кузін, оскільки приміщення, у яких вони зазвичай проводять заходи, цього дня зайняті – в одному відбуватиметься заняття з арттерапії, в іншому вистава. Утім, хлопець переконаний: свято треба відзначати, але не так, як це робили попередні покоління.

«8 березня – неоднозначне свято, – ділиться він міркуваннями. – З одного боку, воно має багату історію, пов’язану з боротьбою за права жінок. З іншого –часто зводиться до дарування квітів та банальних привітань. Я вважаю, що 8 березня – це не просто день для подарунків. Це день, коли ми можемо відзначити досягнення жінок у різних сферах життя. Вважаю, що важливо відходити від радянських стереотипів, пов’язаних з 8 березня. Це не день “жіночої краси” або “маминого дня”. Це день боротьби за права жінок».

Як відзначити правильно?

Тож якщо вам близький підхід Софії та Євгена, пропонуємо кілька ідей, як відзначити Міжнародний день боротьби за права жінок, не перетворюючи його на парад сексистських стереотипів.

Скажімо, у школі можна влаштувати зустріч із військовою або ветеранкою і поговорити про роль жінок у війні; колективом замість святкового корпоративу разом переглянути фільм про науковицю, політикиню чи письменницю або подарувати колежанкам замість букетів і тістечок тренінг із самозахисту чи стрільби в тирі (вміння, актуальні під час війни для українців усіх статей); доньці замість м’якої іграшки чи ляльки купити книжку про жінок та їхній досягнення (наприклад, двотомник «Це зробила вона!» про видатних українок або «Це воює вона!» – про українок, які беруть участь у боротьбі проти окупантів». Коротше кажучи, максимально відійти від стереотипів.

«А як же тюльпани?» – спитаєте ви. Що ж, якщо вам хочеться дарувати квіти, не потрібно чекати спеціальної дати, робити це можна і щодня. А Міжнародний день боротьби за права жінок не варто зводити до букетика.

Віталіна МАКАРИК

 

Коментарі
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up