Новини

ЧИЙ РІК НАСТАЄ (1971): Від лаборанта до директора школи

Архів
25 переглядів

Більша частина життя Ірини Костюк пов’язана зі школою №5 – була  випускницею її третього випуску, а після закінчення вузу прийшла сюди працювати лаборантом з хімії та за сумісництвом вчителем-організатором. Згодом  почала викладати українську мову та літературу, стала заступником директора з навчально-виховної роботи. Та ось уже четвертий рік  очолює свій рідний навчальний заклад.

– Вважаю, що обрала саме ту професію, в якій можу себе реалізувати, адже вона приносить мені велику насолоду. Навіть не уявляю себе на якійсь іншій роботі. А наснагу працювати далі дають усмішки дітей, – каже директорка однієї із найновіших шкіл міста.

Ірина Костюк зізнається, що на початках, особливо у той період, коли в школі тривали ремонтні роботи, у неї опускались руки, адже паперова бюрократична робота, котра передує ремонту, забирає надто багато зусиль. Але коли ремонт врешті було завершено і директорка бачила захоплений вираз обличь своїх учнів, то за спиною знову виростали крила.

Одними із рис, що притаманні людям, народженим у рік Свині, є  працелюбність та цілеспрямованість. Саме завдяки таким якостям характеру Ірині Костюк до снаги тримати на своїх тендітних плечах керівництво навчальним закладом та досягати у цьому нових вершин.

Тішить  нині очільницю школи  замінена система опалення та відремонтований басейн, адже таким може похвалитись мало хто.  Пишається Ірина Ростиславівна і колективом педагогів, котрі є справжніми професіоналами своєї справи та утворюють єдину дружну шкільну родину. Каже, що без їхньої підтримки та довіри їй було б важко у директорському кріслі.

– Мій основний принцип у роботі з людьми – стався до інших так, як ти хочеш, щоб ставились до тебе. Глибоко переконана, що працівники не повинні боятися директора, вони мають лише боятися його підвести. Дуже ціную те, що колеги йдуть до мене за порадою, діляться особистим, а це значить, що вони мені довіряють, – зазначає жінка-керівниця.

Особливе місце в житті Ірини Костюк займає родина – та тиха гавань, де вона завжди може отримати розраду та підтримку. Таким надійним плечем і опорою для неї є чоловік Василь, з яким разом уже майже три десятки років і виховали двоє дітей – сина  та дочку. До речі, аби дружина мала змогу побудувати кар’єру, чоловік замість неї доглядав молодшу донечку у декретній відпустці. Не зважаючи на те, що подружжя абсолютно різне за темпераментом, їм завжди вдається віднайти порозуміння. Більше того – останнє слово в їхній родині саме за чоловіком, який є надзвичайно розважливою людиною на відміну від емоційної Ірини.

Теплі та дружні стосунки в Ірини Костюк  з її рідними братом та сестрою з якими традиційно планує зібратись  у родинному колі на ці різдвяні свята. Саме сім’ю очільниця школи називає своїм найбільшим багатством. Як і для всіх людей, народжених у рік Свині,  будинок для неї  – саме те місце, де можна відпочити і душею, і тілом.  Також Ірина надзвичайно дорожить і своїми друзями,  перевіреними  часом та різними життєвими випробуваннями людьми.

Ірина Костюк  вірить у те, що символ року, під яким народжується людина, так чи інакше залишає на ній певний відбиток. Принаймні, себе вона впізнає, читаючи характеристику знаку Свиня. Проте, міркуючи про прийдешній рік, не бажає собі жодних благ, які він може принести, а радше, навпаки, мріє, аби він нікого і нічого не забрав.

– Хочу аби всі мої рідні були живі та здорові, – каже Ірина. – Крім цього, понад усе бажаю миру та спокою у нашій державі, аби війна врешті закінчилась, вщухли вибухи та постріли і наші хлопці повернулись у свої домівки.

Тетяна ІЗОТОВА.

 

Коментарі
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up