Новини

Чиїми стараннями відновлений залізничний оберіг

Архів
12 переглядів

   Роботі на залізниці начальниця вузлової станції «Володимир-Волинський» Дарія Серафін віддала майже 43 роки. До виходу на заслужений відпочинок завершила усі поточні справи, аби передати їх упорядкованими новому керівництву, побажала успіхів професійному колективу, який за ці роки став для неї другою родиною. І лише одна думка не давала спокою – колись пообіцяла собі перед пенсією оновити потріскану скульптуру Матері Божої з немовлям на руках, яка зустрічає та проводжає подорожніх на подвір’ї вокзалу й уже останні років п’ять не має належного вигляду.

  Ще влітку минулого року Дарія Василівна звернулась із таким проханням до знаної місцевої художниці Нати Матеуш після того, як дівчина зобразила красиві блакитні крила на цегляній стіні хлібозаводу. Та охоче погодилась, але коли приступила до роботи, стикнулась із проблемами – акрилова фарба не лягала на старе покриття статуї. Допоки думали та вирішували, що ж робити, пішли осінні дощі, а там і зима затягнулась на пів весни.

  За той час Наталя відшукала свою колишню одногрупницю – Марту Остапик, яка після закінчення коледжу вчилась на художника-реставратора у Львівській національній академії мистецтв. Оскільки виходом із ситуації, не зважаючи на лише тринадцятирічний вік скульптури, була тільки реставрація, стало зрозуміло, що потрібні значні кошти на її оновлення. Власних заощаджень на це у Дарії Василівни не вистачало, а які там спонсори можуть бути у залізничної станції…

  Довго вагаючись, жінка все ж вирішила звернутись до найсерйознішого з клієнтів місцевої залізниці – ТзОВ «П’ятидні», яке залізничним сполученням відправляє вантажі різних зернових, вирощених на власних полях. Яким же було її здивування, коли директор підприємства Валерій Діброва, ні секунди не роздумуючи, сказав: «Добру справу ви задумали, підтримаю».

  Так два тижні тому закипіла робота. На благодійні кошти Наталя з Мартою закупили спеціалізовані засоби, акуратно зняли верхній шар покриття статуї, яке виявилось не авторським, дослідили й оригінальну олійну фарбу, якою вона була пофарбована. У кожну мікротріщину шприцом вводили закріплюючі речовини, згодом грунтували поверхні двома видами засобів, які підходять для реставраційних робіт, витримували необхідний час, підбирали фарбу, наносили її на статую, покривали фінішним шаром лаку, аби вплив природних факторів був не таким руйнівним. На завершальному етапі виконали розписи й позолоту. Тепер вбрання Божої Матері виграє різними відтінками блакиті, а поверхня статуї рівненька, без жодної тріщини.

  «Отак йтиму повз вокзал і серце моє буде спокійним, що робота зроблена», – каже Дарія Серафін. Вона щиро дякує за майстерність дівчатам-реставраторкам, а Валерію Діброві – за розуміння та благодійну допомогу у справі відновлення достойного вигляду скульптури, що вже давно стала символом вокзалу та оберегом усіх, хто користується послугами місцевої залізничної станції.

Юлія ПАШКОВА

Коментарі
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up