На головну Новини Де культура у надійних чоловічих руках

Де культура у надійних чоловічих руках

211

Віталій Дубинчук сьомий рік на посаді директора Свійчівського будинку культури. Тут він почувається, наче удома. І недарма, адже попередньо заклад очолював його батько, який майже 35 років життя присвятив сфері культури. І хоч Віталій за фахом освітянин і чесно зізнається, що співати не уміє, це не заважає йому бути хорошим керівником установи, що акумулювала у собі все культурне життя у доволі віддаленому селі.

Зустрічаємось, звичайно ж, на роботі. Чиста, обкошена територія навколо будинку культури, акуратний внутрішній ремонт, стіл для занять тенісом у фойє, прибрана сцена, апаратура – про все тут треба дбати. І добре, що заклад у надійних чоловічих руках, бо ж директор і за косу візьметься, і за пензель, і за пульт озвучення стане.

- реклама -

Завжди поруч – дві надійні помічниці: художній керівник Наталія Петровська та бібліотекарка Лариса Челядин. Творчі й активні, ці жінки теж «горять» роботою, жаль лише, що мусять працювати тільки на затверджені пів ставки, хоч викладаються щоразу наповну.

«Ще до створення ОТГ, коли існувала Галинівська сільська рада, наш будинок культури був єдиним на території сільради. В Галинівці, що вважалась адміністративним центром, навіть приміщення для закладу культури не було передбачено. Тож ми звикли до того, що всі свята у своєму та двох сусідніх селах проводили силами нашого закладу», – розповідають свійчівські працівники культури. Улюбленими для всіх, за їхніми словами, є Дні села, які зараз вирішили проводити не щороку, а раз на п’ятирічку – так цікавіше, та й є змога краще підготуватись, охопити період змін, які більш помітні за кілька років.

Цьогорічний карантин перекреслив чимало планів, та будинок культури й бібліотека не зачинені – тут випробовують нові формати роботи, переходять у онлайн. Із Днем конституції України, наприклад, у відеоролику привітали жителів села віршами та піснями, зняли відео-вшанування Лесі Українки. А тепер готуються до участі у челенджі, що проходитиме між об’єднаними громадами району в рамках онлайн-фестивалю «Український коровай сузір’я». Оваднівська ОТГ, до якої тепер входить Свійчів, приготує на конкурс свій фільм, в якому свійчівські аматори сцени представлять весільні приспівки, інші заклади культури – ще ряд весільних традицій. А художній керівник Наталія Петровська уже традиційно представить свій смачний і гарний виріб на конкурс майстринь-коровайниць.

«У нашому будинку культури діє фольклорний колектив «Калинонька», який складається з восьми учасниць. До речі, основний склад гурту – це одночасно й наш сільський церковний хор. Ми беремо участь у всіх можливих заходах та концертах у нашому районі й громаді, їздимо щороку з виступами й на Вовчак. Колектив має чимало прихильників, люди часто підходять до нас після виступів, дякують за виконання народних пісень», – каже Віталій Дубинчук, а Наталія Петровська зауважує, що, напевне, успіх колективу в репертуарі – вони дарують глядачам цілий шквал емоцій завдяки жартівливим, динамічним, веселим пісням, хоч ліричні теж виконують, але рідше.

Неможливо оминути увагою наших юних учасників самодіяльності, з вдячністю говорить Віталій Миколайович. А це Олександр Бабій, Ангеліна Шворак, Дарина Федорчук, Вікторія Сак. Найактивнішими серед молоді є Катерина й Анастасія Лущук, Марія Гуль. Його доповнюють колеги, які розповідають, що родина Віталія теж бере участь у культурних заходах – його дружина Ірина, за фахом лікарка, але є незмінною ведучою свят та концертів, а старший син Іванко вже росте артистом, як тато й дідусь.

За гарні нові костюми фольклорний гурт дякує керівнику сільгосппідприємства, що обробляє землі на території села, – Миколі Юнаку.

А крім того, розповідає Лариса Челядин, для окремих виступів часто користується й автентичним одягом, який вдалось зібрати у селі. Так, частину вбрання отримали від бабусі директора будинку культури – Валентини. Вона мистецьки вишивала та вибивала голкою візерунки на вручну витканому полотні. На деяких речах навіть робила позначки  – рік виготовлення. Тож тепер місцеві артисти виступають у сорочках чи спідницях, яким по років 40, а тканині для них – чи не вдвічі більше. Ще кілька чудових рушників дістались сільському будинку культури від Марії Саганюк – їх вишиті білі крила прикрашають сцену.

«Не раз тепер собі докоряю, чому свого часу не зібрала старовинних речей, які наші жителі просто викидали, не записала розповіді старожилів, які пам’ятали наше село і життєві історії його родин, а тепер вже відійшли у вічність», – говорить Лариса Челядин. Та хто ж тоді знав, якими цінними ці речі та розповіді стануть з плином часу…

 

Та все ж є один чоловік, мистецтво якого високо цінують у селі – це різьбяр Олег Дубинчук, вироби якого прикрашають чи не кожне обійстя, а найбільше – подвір’я батьківської хати.

Ця оселя, заквітчана мальвами, не менш цікава, ніж міський дім майстра, що якраз навпроти нашої редакції. Вдома застаю рідного брата митця – Валерія. Чоловік сам із Ковельщини, але до хати, що лишилась у спадок від батьків, приїздить часто – доглядає коника, який живе тут, і підгодовує двох кішечок, що вже мають потомство. «Ми гостям раді зажди. Їде хтось дорогою на Вовчак – зупиняється біля нашої хати. Колись і Олег Тягнибок завітав. Брат гарно вирізьблює, але й у мене руки ростуть звідки треба: альтанку сам змайстрував, криницю «обшив» деревом і дашком накрив, ворота зробив і прикрасив братовими роботами», – показує Валерій двір і вже щедро насипає торбу запашних яблук зі свого садка. Він розповідає, що мріє, аби в хаті Олег обладнав свою майстерню, щоб усі охочі могли приїхати, подивитись, може, й себе спробувати у роботі з деревом, зробити оригінальні знімки, та просто відпочити у цім гарнім дворі, в сільському спокої та тиші. Така собі варіація етносадиби. І хай цей задум обов’язково вдасться! Хтозна, може маленький Свійчів ще стане туристичним центром. Ну, принаймні, хоч раз туди варто поїхати.

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

чотирнадцять + девятнадцять =