Нашого цвіту по усьому світу. Щороку кількість українців, які виїжджають закордон, невпинно зростає. За різними статистичними даними нині українська діаспора налічує близько семи мільйонів. Найбільше українців проживає у РФ, Канаді та Польщі, чимало наших колишніх співвітчизників і в Бразилії, Італії та Німеччині. Хтось покидає батьківщину у пошуках кращої долі для того, аби заробити гроші, а, попрацювавши там, залишається на довгі роки, хтось здобуває освіту, а хтось знаходить далеко від рідного дому свою другу половинку і їде у невідомість за покликом серця… Напередодні чергової річниці з Дня проголошення незалежності України ми запитали володимирчан, котрі свого часу емігрували у різні країни, про те, чи святкують вони цей день, незважаючи на те, що живуть за тисячі кілометрів від рідної домівки? І що взагалі для них уособлює це свято?
Валентина Слейтер (Великобританія, Лондон): « В Лондоні є декілька місць, де збираються наші співвітчизники. Це такі ресторани як Prosperity, Albina, Dniester, котрі заснували українці. Знаходяться вони у місцях найбільшого поселення наших громадян. Але найпопулярнішим є, звичайно, український клуб «Карпати», будинок для якого купили вихідці з України (в основному це колишні воїни УПА, які здались в полон Британії, щоб не потрапити в руки росіян). Щороку у День Незалежності там проводяться забави з формальною і неформальною частинами, святковим концертом. Інколи цього дня до нашого клубу приїздять артисти з України. Приміром, кілька років тому з концертом до великобританських українців завітала Тоня Матвієнко з чоловіком Арсеном Мірзояном.
Для мене День Незалежності – це велике свято, що уособлює відновлення історичної справедливості, котра була втрачена 300 років тому.
Цього року, на жаль, не потраплю на святкування до клубу, адже буду на роботі. Проте планую одягнути свою вишиту футболку ( у сорочку вбратись шкода, адже можу її зіпсувати в хімічній лабораторії, де працюю), і таким чином душею цього дня я буду із мільйонами своїх співвітчизників».
Юлія Бюро ( США, штат Нью-Джерсі): «Ще не знаю як святкуватиму, бо буду на роботі, але обов’язково подзвоню додому і привітаю рідних. Можливо, в неділю з’їздимо в українську церкву та український магазинчик, де полюбляю купувати різні смаколики. А в ідеалі, звісно, хотілося б відсвяткувати цей день з українською громадою. Знаю, що в Нью Йорку українці влаштовують на яхті вечірку, присвячену Дню Незалежності, а на вихідних український пікнік.
У США в кожному штаті зазвичай є українські спільноти. На фейсбуці можна знайти їхню сторінку і дізнатись, які в них події відбуваються і плануються. Саме так торік я знайшла групу українців в Далласі і ми поїхали на їхню зустріч до Дня Незалежності. Мені надзвичайно сподобалось і саме свято, і взагалі спілкування із земляками. Всі були дуже дружелюбні і привітні, більшість у вишиванках, дівчата у віночках. Було декілька виступів танцювальних колективів і співаків. Подавали українську їжу. Хоч ми там були вперше, але було таке відчуття, що потрапили у велику українську родину.
А взагалі цей день я завжди любила, бо ж це день народження нашої країни. На роботі і тут в родині обов’язково розкажу, що 24-го в мене свято. Але особисто в нашій сім’ї у ці дні відбудеться не менш важливе свято, адже 23 серпня нашому племіннику виповнюється рік).
Наталія Бауманн (Німеччина): «Ми, звичайно, згадуємо про наш День Незалежності, але якось особливо не святкуємо. Утім тут, у Німеччині часто ходжу до української церкви, де кожна служба закінчується молитвою за Україну. Тож про батьківщину ніколи не забуваю.
Хочу побажати нам, українцям, не терпіння, бо його якраз в нас треба забирати, а власне нетерпимості до несправедливості, віри в свої сили і щоб рожеві окуляри нарешті спали з кожного із нас. Здалеку трохи, мабуть, видніші всі проблеми нашого суспільства, бо їх значно більше, ніж ми думаємо. На жаль, незалежність в Україні поки що лише на словах…»
Ася Доган (Туреччина, Стамбул): « Святкуємо усі важливі для українців свята – і Різдво, й Великдень, і День вишиванки, і День Незалежності України. Бо це, зокрема, гарна нагода зібратися разом. Як правило, вбираємося у вишиванки, співаємо пісень, влаштовуємо ярмарки, спілкуємося. Інколи громада запрошує якийсь народний гурт з України. Якщо музика є – то залюбки танцюємо. На День Незалежності зазвичай організовуємо великий пікнік з громадою. Щоправда, цього року наше свято співпадає з Байрамом, тому святкувати будемо дещо пізніше.
Тут на українських святах немає тої помпезності і офіціозу, усе дуже душевно і тепло. Зібратися разом у Стамбулі важко, а День Незалежності – чудова нагода для цього. Люблю спостерігати, як турецькі чоловіки вбираються у вишиванки і приходять до нас на святкування».
Анна Гусюк (Польща, Люблін): «У Польщі День Незалежності України фактично не святкую – мабуть, тому, що тут немає тієї енергії, особливої святкової атмосфери, як удома. Зрештою, якщо в Україні 24 серпня – вихідний, то в Польщі – звичайний робочий день, такий, як і всі інші. Але бувало так, що ми з колегами-українцями домовлялися і цього дня або на День вишиванки приходили всі у вишиванках.
В українських культурних осередках і громадах, які зазвичай формуються довкола церков, до Дня Незалежності організовують якісь локальні заходи. Хоча це не завжди отаке типове українське свято, з частуваннями і народним вбранням. Скажімо, коли тут проходили Дня української культури у Польщі, то українська громада Любліна організувала концерт популярного гурту «Один у каноє».
Юлія Дригуш (Данія, Віборг): «У сім’ї ми якось особливо не святкуємо цей день, та й живемо тут не так давно. Але в Данії є кілька українських громад, які влаштовують святкування Дня Незалежності України. Наприклад, «Ластівка» у Копенгагені організовує святкову вечерю в ресторані і запрошує всіх охочих українців. Частування, до слова, не безплатне, коштує 150 крон за особу без врахування напоїв. Але для багатьох це чудова нагода поспілкуватися з земляками, порозмовляти українською, зрештою.
Ще одна українська спільнота в Копенгагені, «Файно», запрошує відзначати День Незалежності на мультикультурному заході «День різноманіття», який проводить данська організація «3F». Там представники різних країн знайомлять зі своєю культурою, музикою, традиційною кухнею тощо. Для представлення народних танців запрошено танцювальний гурт з Юланда “Україночка”. А ще представників громади запрошують приносити українські страви до загального столу і обіцяють повернути витрачені на них кошти за наявності чека».
Леся Ігнатюк (Брюссель, Бельгія): «Українська спільнота Брюсселю активно відзначатиме День Незалежності 2 вересня, адже саме тоді всі поз’їжджаються з відпусток. Я є секретарем Об’єднання українок Бельгії, що цього року відзначатиме 70 років. Тому, з нашої ініціативи готуємо гарне святкування, як і попередні кілька років. Почнеться усе з відправи у церкві, потім вітальні слова від нас та інших організацій, від Посольства України в Бельгії, від української громади. А вже потім барбекю з українськими піснями та інші забави. Виручені кошти завжди спрямовуємо на допомогу хворим українським дітям, що є в лікарні Брюсселю, або на інші благочинні справи. Висвітлення цієї події буде на моїй сторінці у фейсбуці».
Катерина Будцева (Швеція, Мальме): «Так, День Незалежності ми святкуємо. В Мальме існує об`єднання українців і навіть є невеличке приміщення, де проводять різноманітні зустрічі і святкування.
Святкуємо ми не лише за столом, компанією, з розмовами, піснями і віршами, але й проводимо мітинги і демонстрації, щоб привернути увагу громадськості до проблеми російської агресії в Україні. Ось, наприклад, фото зі святкування 25-го Дня незалежності України два роки тому. Тоді ми мітингували на центральній площі в Мальме і слухали виступи-привітання українського посла в Швеції та представника шведського парламенту».
Тетяна ІЗОТОВА,
Віталіна МАКАРИК.