У четверговому випуску газети “Слово правди” до Дня місцевого самоврядування ми підготували публікацію про депутатів Володимирщини, які нині захищають Україну. Вони обиралися до місцевих рад, щоб представляти інтереси виборців і дбати про розвиток громад, та з початком повномасштабної війни змінили пріоритети й нині зі зброєю у руках боронять свою країну й виборюють щасливе майбутнє для усього українського народу. Тож пропонуємо й вам, шановні онлайн-читачі, ознайомитися з їхніми історіями. Окрім героїв нашої публікації, у рядах захисників – депутати Володимирської міської ради Олег Новосад, Сергій Литвин, районної – Віктор Віленко, Юрій Прокуда, Віктор Якубський.
Подружжя депутатів Роман і Світлана Гуки
Колишній голова Володимирської райради, член політичної партії «Європейська солідарність», депутат Устилузької міської ради Роман Гук та його дружина Світлана, депутатка районної ради, нині служать у прикордонних військах на північних рубежах держави.
Вже у перші дні повномасштабної війни, коли ворог агресивно атакував Україну, Роман поспішив у військкомат. Там записали його дані й сказали очікувати дзвінка. А тим часом чоловік став докладати зусилля задля допомоги воїнам і цивільному населенню.
У рідному Устилузі Роман брав участь в організації тамтешньої самооборони, разом із міським головою та небайдужими жителями організовували розміщення блокпостів. Із сестрою Ористлавою Сидорчук, депутаткою обласної ради, створив в Устилузі волонтерський центр, який працював задля забезпечення найнагальніших потреб військових та цивільного населення, що постраждало від бойових дій. Деякі гуманітарні вантажі відвозив особисто.
Його перша поїздка на Чернігівщину відбулася торік у середині березня. Допомогу, яку везли прикордонникам, змушені були залишити в Ніжині, адже дістатися до місця призначення не вдалося, обласний центр було оточено ворожими військами. На зворотному шляху евакуювали на безпечніші території західних областей близько сорока жінок і дітей. Згодом було ще кілька таких поїздок. Роман поспішав саме до прикордонників, адже у їхніх лавах служать двоє його друзів, тож намагався усіма можливими способами закривати їхні потреби, а в одній із таких волонтерських поїздок твердо вирішив стати з ними пліч-о-пліч у стрій.
«Я люблю свою країну, тож коли ворог здійснив на неї широкомасштабний напад, я на став на її захист», – каже Роман Григорович.
З травня минулого року він поповнив ряди воїнів 105-го прикордонного загону імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України.
«Я горджуся, що маю честь служити разом із справжніми професіоналами своєї справи, офіцерами з великої літери. Воїни мого загону першими вступили у протистояння з ворогом, коли той сунув війною на наші землі, у запеклих боях знищували окупантів. Я вдячний їм, що навчили усім тонкощам служби і уберегли від помилок, які могли дорого коштувати», – каже Роман Гук.
Щоб бути ближче до чоловіка, у Чернігів переїхала дружина Роман Світлана. До повномасштабної війни вона мала у Луцьку б’юті-салон, який змушена була закрити через тодішні обставини, однак цей крок посприяв втіленню її іншої мрії. І вже на початку 2023-го жінка одягла військовий однострій та поповнила ряди воїнів прикордонної служби.
«Я спілкуюся з міським головою, колегами по сесійній залі, однак бувати на сесіях не маю змоги, через те, що знаходжуся далеко від дому та не можу залишити свій пост. Вдячний депутатам, що левову частку «військового» ПДФО, яке надходить у бюджет громади, вони спрямовують на підтримку воїнів, на закупівлю необхідних приладів та амуніції. Це дуже правильні й потрібні рішення», – каже Роман Гук.
Валентина ТИНЕНСЬКА
