На головну Інтерв'ю Десять років «Арсену», що сили духу всім нам додає

Десять років «Арсену», що сили духу всім нам додає

242

Десять років тому відразу після закінчення Великого посту в один з теплих погожих днів древній Володимир сколихнула запальна національно-патріотична музика, яка дзвінко лунала у центрі міста. Це самодіяльний духовий оркестр (єдиний на той момент у нашім краї) давав свій перший концерт, а перехожі юрбилися, аби послухати щиру українську пісню, ато й заспівати її разом з виконавцями. Як і того травневого дня, минулої неділі музики на своєму звичному місці, біля ТЦ «Роксолана», знову збирали натовп містян та гостей Володимира, виконуючи «Ой, у лузі червона калина» та «Батько наш – Бандера» (відеозапис виконання цих композицій можна переглянути у фейсбук-спільноті нашої газети). Нині ці артисти з народу, більшості з яких уже за 70, часто збираються разом для виступів, бо мають спільну благодійну мету – зібрати кошти для наших захисників з 14-ї бригади.

Хоч багато скептиків не вірили, що «Арсену» вдасться тривалий час існувати на одному лише ентузіазмі, та колектив своїм прикладом довів: завдяки завзяттю та палкій любові до української пісні й музики можна не лише успішно гастролювати волинськими містами та селами, а й прославляти свою громаду за кордоном і збирати натовпи шанувальників. Про те, як це вдається учасникам духового оркестру, спілкуємося з його співзасновником Володимиром Шостакевичем.

- реклама -

– Володимире Арсентійовичу, «Арсен» уже добре знаний на теренах області й далеко за її межами. А як відбулося створення оркестру?

– Серед моїх знайомих було багато людей, які з дитинства захоплювалися музикою, хоч життя своє пов’язали з іншою професією. А, вийшовши на пенсію, вже могли зануритися у нову та цікаву сферу діяльності. Так у лютому 2012 року Степан Лукашов, Михайло Білецький, Олексій Калитюк та я вирішили створити духовий оркестр, бо розуміли, що похмуре місто потрібно збадьорити. Передчуваючи назрівання революції, своєю творчістю ми мали на меті відроджувати національну гідність та популяризувати українську пісню, тому підбирали патріотичний репертуар. Звернулися до тодішніх очільника відділу культури міськвиконкому Андрія Шоцького і директорки РБК Людмили Оцалюк, які підтримали нашу ініціативу та усіляко допомагали. Для того, щоб сформувати потужний великий оркестр, вирішили запросити до гурту ще кількох музикантів, тому розмістили відповідне оголошення у газеті «Слово правди». Відгукнулося чимало талановитих людей. Цікаво, що майже усі вони – учні відомого у місті викладача Дмитра Кумецького. Серед учасників колективу – офіцери, шахтарі, лікарі, педагоги, механіки, очільники підприємств, будівельники, які не мислять свого життя без музики. 

– Чому оркестр назвали «Арсен»?

– Ми з колегами прийняли рішення назвати колектив іменем музиканта, який після війни й німецького концтабору, не маючи двох пальців на правій руці, не лише продовжував грати, а й першим створив духовий оркестр у КЕЧі володимир-волинського гарнізону. Йдеться про мого батька Арсентія.

–  Скільки музикантів грає в оркестрі?

– З початку створення колектив налічував близько 16 осіб, у деякі роки було й 23, долучалося молоде покоління, наші учні. У певний період в оркестрі грали жінки – Тетяна Іванюк та Марія Процюк. Раніше активно брали участь у виступах Леонід Моргачов, Олександр Архіпов, Валентин Тимошко та його син Юрій, Олег Тарасюк. Тепер  колектив здебільшого виступає у складі з дев’яти музикантів, адже саме стільки місць є у нашому «оркестровому» мікроавтобусі. Разом зі мною грають Микола Бачинський, Степан Лукашов, Олексій Калитюк, Юрій Білецький, Андрій Сурмик, Богдан та Анатолій Голоти, Микола Величко, Олександр Панасюк, якого ми усі називаємо душею колективу. Також є музиканти, які завжди готові долучитися до виступу або підмінити того, хто з якихось причин не може взяти у ньому участі, це Юрій Бенгальський, Григорій Подзізей, Олександр Лещук. За станом здоров’я нині не можуть виступати Володимир Олексюк, Микола Бачинський, Борис Вознюк. На жаль, уже відійшли у засвіти деякі члени оркестру – Василь Калитюк, Валентин Соляник, Йосип Шпарага.

– Де брали потрібні музичні інструменти?

– У пошуку необхідних духових музінструментів ми об’їздили всю округу. Купували їх на Львівщині, Тернопільщині, Рівненщині, а дві труби нам прислали зі США люди, які бачили наші виступи на ютубі. Зараз маємо стільки всього, що могли б створити ще один оркестр. У деяких учасників колективу, звісно, є власні музичні інструменти.  

   – Учасники колективу виступають завжди у національному одязі. Скільки вишиванок маєте особисто ви?

– Три. Одна з них особливо дорога, бо належала ще моєму прадіду. А дід цю вишиванку, як частинку рідної культури, брав з собою в заслання у Сибір. Одягаю її не часто, адже де-не-де тканина уже має сліди давнини. Якось обрав її для виступу у Львові, то люди підходили, щоб роздивитися зблизька орнамент, пробували на дотик тканину, і дехто навіть просив продати сорочку. 

Козацькі шапки та шабля – це елементи концертних костюмів духового оркестру. Звідки вони у вас?

– Ідею про створення оркеструз перших днів підтримала моя донька Лілія Вишневська, яка зараз з сім’єю проживає в Києві (до речі, вона – активістка та волонтерка, яка у криваві дні на майдані Незалежності змогла врятувати від «беркутівців» кількох мітингувальників). За її проханням керівник столичного осередку козацького руху передав нам шаблю, також донька поклопотала щодо передачі нам копії козацького прапора, оригінал якого зберігається у шведському Стокгольмі. Для того, щоб ми мали право його виставляти, довелося їй обійти не одну інстанцію та отримати чимало дозволів.

– У вашому флагштоці під час виступів є ще два стяги, вони теж мають свої історії?

– Так, червоно-чорний прапор нам у 2016 році у Львові передали представники місцевого осередку патріотичного формування, які запросили нас туди на концерт. До речі, виступ тоді відбувся на площі біля вокзалу, де нас зустрічали з хлібом-сіллю. Ми не лише виконували «Червону калину», а й привезли з собою освячені китиці цих ягід, які разом з колосками пшениці, могли взяти мандрівники оберегом  у дорогу. Пригадую, тоді навіть екскурсійні автобуси підвозили до вокзалу туристів, аби вони почули патріотичні мелодії у нашому виконанні. Жовто-блакитний стяг у мене зберігається з дня проголошення Незалежності неньки-України.

– Даруєте свою патріотичну творчість лише в Україні, чи доводилося виступати й закордоном?

– З виступами ми побували у Луцьку, Ковелі, Нововолинську та інших населених пунктах області, а також за її межами, брали участь у конкурсах, фестивалях і святкових дійствах, маємо чимало подяк та дипломів. Заледве не щороку їздимо у Вовчак і Новий Загорів, де виконуємо національно-патріотичні пісні, а також під час виступу використовуємо відповідну атрибутику. Зокрема, здійснюємо постріли зі справжньої гармати, яку нам позичає зі своєї приватної  колекції Микола Матусевич. Бували з концертом і у Польщі. На запрошення представників міста-побратима Ленчиця відвідали фестиваль «Золота осінь». Наше «Гей, соколи» публіка сприйняла на ура, тому замість виділених для виступу семи хвилин, ми грали й співали майже  годину. Також того дня відвідали кілька будинків для людей похилого віку, де виконували не лише українські, а й польські мелодії, а мешканці цих центрів співали з нами «Черемшину» та «Рідна мати моя». Ввечері, з дозволу бургомістра, у центрі міста заграли кілька душевних мелодій. Ця поїздка відбулася за підтримки міської влади і завдяки допомозі голови фонду «Матері Божої неустанної помочі» Миколи Гінайла. Нас і зараз запрошують у цю країну, а також в Чехію, Німеччину, але щоб туди поїхати потрібні кошти. Не одноразово виступи делегованих від Володимира музикантів показувало телебачення Львівщини та Республіки Польщі. Знають та схвально відгукуються про місцевий національно-патріотичний музичний оркестр, аналогів якому немає на Західній Україні, й у Канаді, США та інших країнах.   

– «Арсен» – це колектив, який безплатно радує своїми виступами публіку, а також займається благодійною діяльністю.

– Так, ми за свої виступи не беремо коштів, натомість збираємо фінансову допомогу на розбудову церков, на лікування хворим та на підтримку армії. Минулої неділі зібрати 5 тисяч гривень, які уже передали військовослужбовцям. Якось впродовж дня грали у центрі Луцька з метою збору грошей на ремонт даху військового госпіталю, і потрібну суму було зібрано. Але хочу наголосити, що такі поїздки для виступів, ми здійснюємо завдяки володимирчанам, а також небайдужим підприємцям та очільникам міської та районної рад. Нам завжди коштами на паливо допомагають Євген Буткевич, Микола Юнак, Дмитро Васьків, члени партії «Об’єднання «Самопоміч» та інші. Приміщення для репетицій безплатно надає в користування власник торгового центру «Арсен» Олег Пристопчук. Та головна заслуга того, що оркестр сформувався і протягом десяти років популяризує українську музику та пісню, належить громаді, яка нас підтримує.

Валентина ТИНЕНСЬКА.

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

1 × три =