За тиждень до дати, яка розділила життя українців на «до» і «після» – 24 лютого – у Володимирі відбулася прем’єра вистави «Різнобарв’я» «Кицька на спомин про темінь» за п’єсою Неди Нежданої та уривком роману Наталі Самрук. Ця вистава особлива з кількох причин – не лише нагадуванням про повномасштабну війну, у якій ми живемо ось уже два роки, не тільки присвятою всім тим, хто на «нулі» стримує навалу ворога і тримає для нас небо, хто в тилу докладає зусиль, щоб наблизити перемогу. А й особистим досвідом режисерки та акторів, які долучилися до її створення.
Для режисерки Лариси Половньової війна триває уже десять років – із 2014-го, коли вона з мамою та хворим чоловіком втікала із окупованого Донецька. Володимир став і домівкою для Аліни Грудковської з Херсона, у дім якої війна увірвалася у лютому-2022, – вона зіграла саму себе, переселенку. Для актора Максима Шинкарука війна також має чіткий вимір, адже на фронті воює його двоюрідний брат, також актор «Різнобарв’я».
Із перших днів повномасштабного вторгнення молодіжна група театру включилася у цілодобову роботу у волонтерському штабі. А вечорами збиралися у театрі і записували мистецькі «Щоденники війни», присвячені військовим 14-ї бригади. Війна знайшла художнє відображення у прозі і віршах Наталі Самрук, яка зіграла у виставі головну роль.
Війна торкнулася кожного і змінила нас усіх. Ми пам’ятаємо, як із тривогою здавали в друк останній «мирний» номер газети увечері 23 лютого, як у перший день повномасштабної війни зібралися у редакції, налаштовані, попри все, і далі робити свою роботу, як вранці 27 лютого прокинулися від вибухів ракет, які долетіли аж сюди, як поміж страхом і непевністю шукали промінці надії і на своєму інформаційному полі всіляко підтримували військових, волонтерів, переселенців – усіх, хто цього потребував.
Друга річниця початку війни – важка дата, надто ж з огляду на те, що війна досі триває. А отже, треба пам’ятати про те, хто наш ворог і хто захищає нас від нього, бути стійкими, сильними, об’єднаними і всіляко наближати перемогу. Так, аби не дати цій війні шансів на третю річницю.
