На головну Інтерв'ю Два серпневі ювілеї Миколи Савельєва

Два серпневі ювілеї Миколи Савельєва

735

Цьогорічний серпень принесе директору педагогічного фахового коледжу ім. А. Ю. Кримського Миколі Савельєву «золотий» ювілей – 50-річчя. Але навіть за кілька днів до Дня народження він весь у робочих клопотах: проходять тендери, завершується набір на окремі спеціальності, ось-ось розпочнеться навчання. Тож замість «святкового» у нас виходить дуже «робоче» інтерв’ю. І неспроста, адже ще один серпневий ювілей у Миколи Савельєва пов’язаний із роботою: в цьому році виповнюється 20 років, відколи він очолив заклад.

– Практично завершилася вступна кампанія, на носі новий навчальний рік. З чим педколедж у нього вступає?

- реклама -

– За останні три роки це була найкраща вступна кампанія. На жаль, у попередні роки лише укріплювалося враження, що держава, на жаль, не бачить нашого освітянського прошарку. У фокусі її уваги – дошкільна і початкова ланки, загальноосвітня школа, вища освіта, а надто ж професійно-технічна, яка активно підтримується західними грантодавцями. Їх можна зрозуміти: Європі бракує кваліфікованих робітників, а вивчити токаря, слюсаря чи електрика в Україні дешевше, ніж навіть у сусідній Польщі. А про нас чомусь забувають, ба більше: активно сіють сумніви в голови батьків, чи варто орієнтувати дітей після дев’ятого класу на середню спеціальну і фахову передвищу освіту.

   Але нарешті можу констатувати, що абітурієнти-дев’ятикласники повернулися до нас обличчями. Конкурс був чудовий: в середньому на всі спеціальності –близько двох чоловік на місце. Найвищий на«діловодство» – 3,5 людини на місце на держзамовлення, а загальний конкурс 2,8. І нарешті реалізуємо свою головну тезу – не «набирати», а «відбирати» студентів.

   Цього року мали ліцензію на 330 осіб. Із них 60 на базі 11 класів, а 270 – на базі 9-х. На ці 270 місць надійшло 428 заяв, або ж 360 абітурієнтів (бо вони мають право одночасно подаватися на кілька спеціальностей).  Уже сформували групи і вивели середній бал атестатів першокурсників. Найвищий на спеціальності «іноземна мова» – 9,8 бала, тобто дуже багато відмінників на неї пішло. Найнижчий на спеціальності «трудове навчання», – 8,1 бала, що теж непогано. Тому я дуже задоволений цьогорічним набором, і порівняно з іншими фаховими коледжами області ми на хорошому рівні. Серед педколеджів України впевнено займаємо четверту позицію.

– Деякі коледжі повідкривали бакалаврські програми. Чи не плануєте і в нас подібні зміни?

–  Цього року всі навчальні заклади нашого типу стикнулися з серйозною проблемою, пов’язаною з фінансуванням з обласного бюджету. Якщо попередні років 15 ми почувалися більш ніж впевнено, не було проблем із зарплатою, щороку виділялися кошти на поточні, а інколи й капітальні ремонти, оновлювалася матеріально-технічна база, не лише за кошти спецфонду, то останні два-три роки, коли реформа децентралізації вступила у свою завершальну фазу, грошей в обласному бюджеті стало менше. Я палкий прихильник децентралізації, але зараз області важко утримувати нашу мережу.

На одній із нарад, куди були запрошені керівники коледжів, які належать області, та університетів, постало питання: чому обласний бюджет повинен фінансувати підготовку бакалаврів у коледжах, якщо їх за тими ж спеціальностями можна готувати коштом держбюджету в університетах? Це виглядає логічно. Тому і в коледжі запроваджувати бакалаврські програми не плануємо, хоча наш науковий потенціал дозволяє за, як мінімум, двома спеціальностями претендувати на це.

– Тим не менше, ви продовжуєте розширювати «асортимент», який пропонуєте вступникам – ось і недавно дві нові спеціальності відкрили. Чим вони вирізняються і наскільки затребувані як серед абітурієнтів, так і на ринку праці?

– Одна з них – «образотворче мистецтво» – фактично є в нашому коледжі вже давно, але досі в ній переважала педагогічна складова. Формально з неї випускали вчителів образотворчого мистецтва для середньої школи. І хоч у школах кількість годин, які виділяються для фахівців цього рівня, щороку скорочується, в НУШі є намір об’єднати всі творчі дисципліни в один комплексний предмет, на наш ліцензований обсяг у 30 осіб щороку отримуємо близько півсотні заяв і набираємо повністю групи, в тому числі і на платній основі. Школа образотворчого й ужиткового мистецтва у нашому коледжі дуже сильна, є потужні фахівці, до яких тягнуться творчі діти.

Водночас часто чули від студентів цієї спеціальності і їхніх батьків, що у школах вони працювати не збираються, а хочуть обрати більш творчий шлях. Що гріха таїти – половина з цих дітей дійсно не вчителі, а художники, закохані у цю сферу. Це нас спонукало відкрити нову спеціальність «Образотворче мистецтво» уже без педагогічної складової на базі 11 класів. На перший набір, за законом, могли набирати студентів тільки за контрактом – і з 30 ліцензійних місць заповнили 16. Діти талановиті, креативні. У цьому році отримали десять бюджетних місць за регіональним замовленням й успішно їх заповнили.

Друга спеціальність – «професійна освіта. Цифрові технології». Комп’ютерний напрямок у нас завжди був на висоті, з 2005 року почали надавати нашим «трудовикам» додаткову кваліфікацію «вчитель інформатики та молодших класів», бо саме тоді з другого класу запроваджували вивчення інформатики і з’явилася потреба у фахівцях. Тож база і відповідні кадри у нас є, й ми вирішили спробувати себе у напрямку «професійна освіта». Відмінність у тому, що випускники цієї спеціальності, окрім роботи в загальноосвітній школі, матиме право працювати у професійно-технічній освіті, тобто бути майстром виробничого навчання. Практично у всіх ВПУ зараз є спеціальність «оператор комп’ютерного набору», і нехай назва неактуальна, але фах досі затребуваний. Крім того, «професійна освіта. Цифрові технології» з’явилася у низці університетів, тож і наші випускники зможуть продовжити навчання за цим напрямком, вступивши одразу на третій курс.

Це педагогічна спеціальність, але має досить цікаву програму, яка включає опанування ряду цифрових навичок, зокрема веб-програмування і створення сайтів. Також плануємо з третього курсу ввести програмування мобільних додатків. Ці напрямки дуже перспективні, і ми просто не можемо не забезпечити нашого випускника цими знаннями.

– Якою була особливість цьогорічної кампанії?

– Держава щороку вигадує якісь «інновації», щоб нам ускладнити роботу. Цього разу вони стосувалися проведення творчих конкурсів. Тепер складати їх діти мали ще до того, як подадуть документи, у зручний для себе час. І на бюджетну форму навчання може претендувати тільки той, хто склав творчий конкурс до здачі документів. Це і нам ускладнювало організацію роботи, й абітурієнтам. Логіка міністерства була в тому, щоб діти на творчому іспиті спробували, чи це «їхнє», і тоді вже вирішували, подавати документи чи ні. Але в результаті всі, хто складав цей іспит заздалегідь, прийшли до нас з документами. Тобто міністерська логіка не спрацювала.

– Минулий навчальний рік з його карантинами і локдаунами  виявився непростим для освітнього процесу. Які висновки ви зробили з нього як директор закладу?

– Мушу визнати, що дистанційне навчання наклало негативний відбиток на рівень підготовки студентів і випускників. Не всі діти виявилися достатньо відповідальними, щоб продовжувати вчитися в новому форматі. Ця система, до якої вся освіта Україна виявилася не дуже готовою, давалася нам важко. Телефонували батьки, скаржилися, що діти плачуть, не можуть зрозуміти, про що ідеться, не було ніякої визначеності.

Тут можна лише подякувати компанії Google, яка зрозуміла, що це загальнопланетарна проблема, яку треба розв’язувати, інакше це буде втрачене покоління, і відкрила для всіх платформу ClassRoom, що серйозно нас виручила. На кінець квітня прописали у наказах рекомендації з організації дистанційного навчання із  зазначенням конкретних платформ та інструментів, а перед новим навчальним роком підписали віртуальну угоду з Google, і нам безплатно була надана корпоративна мережа із персональними електронними адресами.

У цьому були свої плюси: адміністрація може бачити діяльність і викладачів, і студентів – це ефективніше, ніж просто відвідувати «відкриті уроки», є безліч можливостей для різноманітної аналітики. Ми обладнали комп’ютери відеокамерами, і ті викладачі, які не мали можливості працювати з дому, могли проводити уроки з аудиторій – коледж був відчинений для них.

На жаль, з боку студентів такої одностайності не спостерігалося: були діти з сіл, які шукали, де краще тягне інтернет, щоб відправити виконані роботи, а були й міські, які навіть не зареєструвалися і жодного разу не заходили на платформу. Для таких несвідомих, звісно, ставили додаткові умови для допуску до складання іспитів.

Висновки зробили, на тепер  готові до будь-якого розвитку подій, які будуть в прийдешньому навчальному році, і напрацьовані  механізми в комунікації «відповідальний викладач – охочий отримати знання студент» забезпечать достатньо високий рівень освітнього процесу. Хоча, звісно, живе спілкування в будь-якому разі більш ефективне.

– Літо добігає кінця. Чи встигли ви побувати у відпустці, відпочити?

– Упродовж останніх 20 років у відпустку я йду у третій понеділок вересня, коли проведені ремонтні роботи, підписано акт про готовність навчального закладу, сформовані групи, проведена перша педрада, є затверджений «живим» підписом і мокрою печаткою розклад. От тоді директор може спокійно відпочивати. Цього літа так само, на роботі був щодня, включаючи суботи і неділі.

Відпочивати планую як завжди – спокійно. Я не фанат канікул на морі чи за кордоном. Тиша, відсутність занять, які я проводжу особисто, – це для мене вже відпочинок. Звісно, планую порибалити.

– Де знаходите рибні місця і яким рекордним уловом можете похвалитися?

– Тепер багато риби є лише там, де риболовля відбувається за гроші. Риба у відкритих водоймах страждає від браконьєрів, які і самі потім скаржаться, що річки й озера бідніють. А платні водойми можуть задовільнити інтерес рибалок, які зацікавлені не тим, щоб зловити і з’їсти рибу, а тим, щоб спіймати її і відпустити, але відчути той азарт від клювання, виважування, емоції від процесу.

Мій особистий рекордний улов спійманий уже давно, останнім часом рибальська фортуна, на жаль, не балує. Це була щука на сім кілограмів, яку я зловив у 2003 чи 2004 році. Останнім часом це щупачки на два-три кілограми. Але натомість тішить окунь, він дуже виріс, і рибини на півкіло чи сімсот грамів уже не рідкість. Але за ними треба їхати на річки – Західний Буг, Стир.

– Що ж, бажаємо, щоб фортуна усміхалася і приносила багаті рибні улови, а ювілей нехай приносить щедрі ужинки на життєвій ниві!

Розмовляла Віталіна МАКАРИК.

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

сімнадцять + 19 =