Дві медалі – золоту і срібну – привіз із «Ігор нескорених» із австралійського Сіднею привіз наш земляк, уродженець села Руснова, а нині курсант Харківського військового інституту Василь Омельченко. Українську команду, яка продемонструвала вражаючий результат на цих міжнародних змаганнях, здобувши 7 золотих, 10 срібних та 3 бронзових медалі, урочисто зустрічали у столиці.
У понеділок, ще задовго до світанку, із Руснова до аеропорту Бориспіль вирушив автобус із рідними й друзями призера Ігор Нескорених-2018 Василя Омельченка. У Зимному приєдналися до групи представники адміністрації об’єднаної територіальної громади, до якої входить Василеве рідне село. А у Луцьку – оператори й журналісти телеканалу «Аверс» та Назар Недбайло з обласної організації «УКРОПУ»
Газета «Слово правди» розповідала про уродженця невеличкого села Руснів, учасника АТО, а тепер курсанта Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «ХПІ» Василя Омельченка, учасника Ігор Нескорених – міжнародних спортивних змагань учасників бойових дій, що цього року проходили в Австралії.
Минулого тижня на «Invictus Games» у Сіднеї наш спринтер, незважаючи на те, що у серпні 2014 року був поранений і зазнав тяжкої контузії, завоював золоту медаль у забігу на 400 метрів, здолавши дистанцію за 53, 44 секунди і побивши свій попередній особистий рекорд – 55, 09. За стрибок у довжину на п’ять метрів 43 сантиметри Василь нагороджений срібною медаллю.
Наші земляки приїхали до аеропорту за три години до прильоту команди нескорених, застали його ще малолюдним, лише оркестранти заздалегідь зайняли свої місця.
– Не можна було дочекатися, поки вийдуть спортсмени, – каже мати нашого чемпіона Валентина Леонідівна, особливо зростала напруга в останні хвилини перед зустріччю. Як тільки відкриється термінал – заграє оркестр, попередили службовці аеропорту. Нарешті музика зазвучала і поміж двома шеренгами військових з’явилися спортсмени у жовто-блакитних куртках. Василь, як і всі, виглядав втомленим, що й не дивно, адже летіли цілу добу, з пересадками у Дубаї та Афінах. Лише політ від Сіднею до Арабських Еміратів тривав 17 годин.
Першими хлопця обняли рідні – мама з татом, молодша сестра Вікторія, десятикласниця ліцею «Центр освіти», дядько з тіткою, племінник, відразу ж оточили їх й інші земляки. Вася, як глянув, що тут і директор школи Василь Подзізей, і завуч Вікторія Приступа, і його класний керівник Марія Василівна Мужик, сусід-восьмикласник Роман Галушка, однокласниця Тетяна Федонюк (вчителька інформатики у рідній школі) і ще купа інших навіть не дуже знайомих людей, спершу аж розгубився:
-Чому ж не зателефонували, що приїдете цілою делегацією?
– Хотіли зробити сюрприз! – пояснила мама. І це цілком вдалося. Бо зустрічала руснівського призера Ігор Нескорених із квітами, подарунками, прапорцями, повітряними кульками найчисельніша група вболівальників. Заступник голови Зимнівської ОТГ Василь Полішук вручив герою-спортсмену жовто-блакитний прапор, розписаний вітаннями від земляків, розповів, як хвилювалися за нього усією громадою, з нетерпінням чекали на телевізійні репортажі із Сіднея, шукали повідомлення в Інтернеті й дуже раділи його досягненням.
Пані Валентина привезла синові свій фірменний торт-наполеон із вишнями. Василь помітно схуд, каже пані Валентина, та пояснив, що це скоріше через адаптацію до австралійського часу, хвилювання та напружені тренування, бо годували їх у Сіднеї добре і смачно.
Ковельчанина Богдана Оксентюка зустрічали батьки, лучанку Майю Москвич – друзі. Лише близько години спілкувалися близькі зі спортсменами. Потім команда нескорених поїхала відпочивати у гуртожиток спортивного комплексу Міноборони. А волинські вболівальники з масою вражень і австралійськими сувенірами, подарованими Василем і його нареченою Марією, яка супроводжувала коханого, повернулися додому.
Прощаючись, директор Бубнівської школи запросив Василя на зустріч із учнями й вчителями, чемпіон пообіцяв прийти як тільки приїде на канікули.
Поки що Омельченко повертається до Харкова, треба надолужувати пропущене за час тренувань та Ігор Нескорених навчання у військовому університеті, адже він до всього звик ставитися відповідально. Василь, як кажуть, без п’яти хвилин – військовий інженер, його майбутня спеціальність – озброєння і військова техніка. Тож доведеться засісти за книжки, аби не відстати від однокурсників й успішно здати сесію.
Батьки й родичі Василя Омельченка вдячні директору Бубнівської школи Василю Подзізею, голові Зимнівської ОТГ В’ячеславу Католику, районним осередкам «УКРОПу» та ВО «Батьківщина», директору Зимнівського центру «Спорт для всіх» Ярославу Кондисюку за те, що подбали про організацію поїздки в Бориспіль.
Ірина НАДЮКОВА.
На знімку: призер Ігор Нескорених Василь Омельченко із нареченою Марією та педагогами Бубнівської школи Тетяною Федонюк (перша зліва) і Вікторією Приступою (перша справа).
«Ігри Нескорених» засновані англійським принцом Гаррі у 2014 році. Відтоді на них збираються аби змагатися у 12-ти дисциплінах сотні ветеранів-спортсменів із країн НАТО та партнерів Альянсу. Усі вони пережили важкі травми, серйозні поранення, а також тривале відновленняу шпиталях. Однак цим мужнім героям вдалося підвестися з лікарняних ліжок і повернутися до активного життя завдяки постійним тренуванням. Своїм прикладом воїни демонструють, наскільки важливий спорт для реабілітації після війни. Одне із головних завдань «Ігор» – відновити віру травмованих бійців у себе, адже кожен з них є насправді носієм унікальних вмінь та навичок.
Україна вдруге брала участь у «Invictus Games». Разом із представниками США, Великої Британії, Канади, Німеччини та ще 13 країн на спортивні майданчики Сіднея вийшло 15 українців. Незважаючи на те, що наша команда, до якої вперше увійшли представники усіх силових структур, була чи не найменшою за кількістю учасників, українськіі ветерани виступали у шести дисциплінах: плаванні, велоспорті, легкій атлетиці, пауерліфтингу, стрільбі з лука і веслуванні на тренажерах. Загальний ужинок нашої команди – сім золотих, десять срібних і три бронзові медалі! Торік у у Торонто також 15 українських спортсменів завоювали 14 медалей: 8 золотих, 4 срібних і 2 бронзові.
Досягнення українців на «ІграхНескорених-2018» підтвердили, що спорт є дієвим засобом для відновлення військових після воєнних травм – як фізичних, так і психологічних.
