У виставковій залі Володимирського історичного музею імені Омеляна Дверницького ще продовжує діяти персональна виставка картин Ольги Русинчук «Валява», що уособлює велику кількість стилів, кольорів, емоцій. На ній представлено 37 живописних полотен.
Молода і дуже талановита та перспективна художниця народилася у місті Нововолинську, де й досі проживає разом з сім’єю. Малювати Ольга почала близько семи років тому, вона не має художньої освіти. «Пошук себе, сенсу життя, того, як влаштований світ, навіщо я тут, привели мене до творчості й до живопису», – зізнається художниця. Спочатку було складно, свої перші доробки вона вважає далеко не ідеальними. Щоденна наполеглива праця над собою допомогла відкрити і розвинути природній хист до малювання. І нині Ольга не уявляє свого життя без живопису.
Кожному художнику важливо ділитися своєю творчістю з іншими. Дуже цінно, коли людям відгукується творчість митця, відбувається своєрідний обмін енергією, думками, емоціями та почуттями. Не просто створити картину, зобразивши пейзаж, а перенести його через призму себе і показати, як ти це бачиш і відчуваєш.
Перша персональна виставка картин Ольги Русинчук «Світло моєї зорі» відбулася у її день народження – 17 лютого 2021 року у Нововолинському історичному музеї. Попри хвилювання, на захід завітало чимало жителів міста, а їхні схвальні відгуки стали поштовхом до подальшої праці. Друга виставка у тому ж музеї під назвою «Contra spem spero!” відкрилась 15 липня 2023 року. Також вона брала участь у спільних виставка художників Нововолинська.
Родина підтримала захоплення Ольги, зокрема, чоловік Богдан першим повірив у талант дружини і зрозумів, настільки для неї важливо творити, незалежно від того, чи стане вона професійною художницею, чи це захоплення лише тимчасове. У той час молода сім’я з маленькою дитиною не мала власного житла, проте зароблені за кордоном кошти Богдан вклав у матеріали для малювання, а це задоволення не з дешевих. Зараз, подолавши разом шлях становлення Ольги як мисткині, чоловік є головним поціновувачем її таланту.
На певному етапі свого творчого життя Ольга відчула необхідність не лише творити, але й поєднати мистецтво з благодійною діяльністю, щоб зробити свій внесок – підтримати Україну та українців. Відчуття, що мистецтво не на часі, змусило шукати способи та можливості допомогти своїй державі, бути корисною людям, що постраждали від війни. Тоді художниця зібрала усі свої картини і поїхала в Анталію до подруги. Разом вони організовували зустрічі з представниками благодійних фондів, українською діаспорою, робили розсилку в інтернеті, щоб привернути увагу до благодійного заходу. Під час концерту для української діаспори на аукціоні розігрувалися картини Ольги. А ще вона писала картини просто неба, дала інтерв’ю журналістам турецького видання. Завдяки цьому роботи художниці купували й місцеві мешканці. Усі зібрані кошти були спрямовані на допомогу дітям-сиротам, що постраждали від війни і знайшли прихисток у Туреччині.
Після приїзду додому Ольга Русинчук розпочала свою діяльність у благодійному фонді «Посмішка» – надавала разом з командою однодумців психосоціальну підтримку людям, зокрема внутрішньо переміщеним особам. Ольга проводила майстеркласи, вчила малювати. Мистецтво допомагає людям абстрагуватися, арттерапія заспокоює.
Згодом в Луцьку Ольга організувала майстерклас для дружин загиблих на війні воїнів. А наштовхнула на його проведення двоюрідна сестра чоловіка Богдана, яка втратила на війні коханого, будучи вагітною. Художниця організувала й інші благодійні заходи,жертвуючи своїм часом та коштами, адже у своєму житті вирішила за взірець взяти цитату Вінстона Черчилля “Якщо ми економимо на культурі, то за що ми воюємо?”
У 2024 році Ольга отримала стипендію президента України для молодих митців і повністю присвятила себе творчості та відкрила власну студію.
Створюючи свої картини, мисткиня намагається налаштуватися емоційно та душевно, у цьому їй допомагає музика, вона може бути різноманітною: від класичних творів і до сучасних, а ще зізналася, що саме під час створення картин вперше прослухала аудіо версію текстів Біблії. Ці справді глибокі слова й істини відкривають в людській душі щось потаємне й глибоке.
Власною улюбленою картиною Ольги є та, над якою вона працює в цей момент. Вона зосереджує увагу на виражені внутрішніх почуттів та переживань, прагне відтворити у творах сучасні для себе реалії, зосередившись на силі природи, її красі та непередбачуваності. Її властива спонтанність, свобода вираження за допомогою насичених кольорів, експресивністі накладання мазків.
Основними темами робіт Ольги Русинчук є пейзажі та море. Вона не просто змальовує навколишній світ, а намагається відтворити дух або атмосферу, через колір привернути увагу до духовних цінностей. Відтворення світла та простору, як віра у Бога, любов і надія на світле майбутнє. Особливої уваги заслуговують картини з морською тематикою. Саме море є символом сили, нескореності, свободи. Воно живе за своїми законами, глибоке, як людська душа, динамічне та непередбачуване. На кожній картині море різне, як внутрішній світ художника, відображення настрою, свідомості та підсвідомості.
І дійсно, Ольга майстерно навчилася відображати морську стихію, хоча вперше побачила море під час благодійного заходу у Туреччині, – розповів її чоловік Богдан.
З початком повномасштабної війни в Україні Ольга почала використовувати більш експресіоністкі підходи в техніці, як вияв почуттів та переживань. Творчість завжди є відображенням сьогодення і допомагає впоратися з труднощами нашого часу, переконана художниця.
Виставка картин Ольги Русинчук експонуватиметься у історичному музеї імені Омеляна Дверницького до 16 червня 2024 року.
Ганна ДОСКОЧ,
наукова співробітниця Володимирського музею імені Омеляна Дверницького
