На головну Новини Директор АТП, що очолив ще й «Затишний...

Директор АТП, що очолив ще й «Затишний дім», прихильних доброго сліду у місті

193

Уже сьомий рік ПрАТ «Володимир-Волинське АТП – 10707» очолює Володимир Дячук, який поділився із читачами газети роздумами про ситуацію у галузі, країні загалом та своїми планами на майбутнє.

Володимире, розкажіть про особливості сфери пасажирських перевезень та своєї роботи, зокрема.

- реклама -

–  На підприємстві працюю уже сім років. Прийшов туди заступником директора, а через рік очолив колектив. Оскільки це акціонерне товариство, то щороку представляю фінансовий  та господарський звіт про роботу на зборах акціонерів, і кожного разу мені знову довіряють керівництво цією транспортною установою. За період мого управління бувало усяке. Від початку довелося значно оптимізувати роботу підприємства, адже воно було практично збитковим. Нині вдається утримувати «на плаву», хоча в непевній економічній ситуації це не так просто. Постійно доводиться реагувати на все нові виклики, що підкидає як не коливання валюти, то ситуація в державі, а то й пандемія.

Щодо сфери транспортних пасажирських перевезень, то як людина, що бачить її зсередини, можу стверджувати, що вона у нашій країні більше соціальна, ніж бізнесова. Існуючі тарифи інколи не повністю навіть покривають витрати на пально-мастильні матеріали, необхідні запасні частини, а перегляд цін до справді економічно обґрунтованих нерідко займає стільки часу, що вони знову стають неактуальними. Практика відшкодування витрат на перевезення пільгових категорій громадян теж себе не виправдовує, адже  облік таких послуг нечіткий, приблизний.

Та й узагалі недостовірність обліку у цій галузі є тією головною проблемою, яка тягне за собою ряд інших. Якщо чесно, то багато чого тут залежить від совісності водіїв та самих пасажирів, але нашій державі у спадок дісталась не надто хороша практика їздити громадським транспортом без квитка, що фактично означає – купувати послугу без можливості та обов’язку  отримати чек за її оплату. І цю систему важко зламати, неможливо врегулювати й законодавчими актами.

Але як би дивно це не звучало, ситуацію на краще змінює молодь. Маю на увазі те, що багато підприємств уклали агентські договори із посередниками, що здійснюють онлайн-продажі проїзних квитків, багато молодих людей та й громадян середнього віку обирають саме інтернет для оплати послуги пасажирського перевезення, чим допомагають облік пасажиропотоку, а відтак і реальний прибуток привести до більш-менш реальних показників. Чому, наприклад, величезні авіакомпанії, транспортні корпорації дозволяють собі навіть утримання так званих «лоукостів» – дешевих поїздок? Відповідь проста: вони точно знають попит на свої послуги та надають відповідні пропозиції, самостійно обираючи найвигідніші для усіх сторін варіанти.

Мабуть, для пересічного пасажира таке економічне бачення й розуміння є надто важким, адже відносини у сфері перевезень люди сприймають більше як побутові. У вас, схоже, мислення фінансиста…

– Інакше не можу. По-перше, тому що я – керівник підприємства, на якому працюють чотири десятки людей, переважно водіїв, які щодня мусять бути уважними за кермом автобуса. Вважаю, їхня відповідальна робота заслуговує оплати. Тому наперед прораховую все, що можливо. Скажімо, наявні у підприємства споруди та приміщення, які важливі, які ще можна ефективно використати, зберігаємо, ремонтуємо, вкладаємо у них ресурси, а зайві площі, які не використовуються підприємством, продаємо чи здаємо в оренду.

Маю єдиний принцип до технічного стану наявного транспорту:  все, що є в гаражах, має бути справним і працювати. До речі, за час карантину ми довели до повної технічної справності всі транспортні одиниці, навіть неходові. А після зняття карантинних обмежень відразу ж виїхали на обслуговування маршрутів.

Крім того, вважаю так: завжди треба робити те, що треба, і не робити те, що не треба робити. Наше АТП займається переважно здійсненням міжобласних перевезень, зокрема, основними напрямами є Львів та Київ. Може це звучить жорстко, але від нерентабельних маршрутів відмовляємось. Знову ж таки, раціоналізм – правило успішного бізнесу.  Зате ніколи не претендуємо на маршрути, які обслуговують інші перевізники, навіть в умовах конкуренції поважаємо своїх колег.

 – А хто ви освітою?

У мене їх дві, обидві вищі. Перша – юридична, а друга спеціальність звучить як «економіст-фінансист». Тому бюджетна  та економічна сфери мені близькі. До речі, до приходу в автотранспортне підприємство, я майже сім років працював у банку, але юристом. Якось так стається, що постійно поєдную дві свої здобуті спеціальності, реалізую їх на практиці.

Робота займає увесь ваш час, чи маєте й інші інтереси?

– Не так давно, у квітні минулого року, мені довірили ще один, не менш цікавий напрям діяльності – керівництво ОСББ «Затишний дім», яке об’єднує  власників 98-ми квартир багатоповерхового житлового будинку. За цей час нам вдалось замінити на енергозберігаючі вікна та двері, облаштувати належне освітлення та організувати прибирання території навколо дому. А нещодавно прийшло попереднє підтвердження про те, наша заявка на отримання співфінансування в частці 30х70, де наш власний внесок становить меншу частину, за пакетом «Б» програми енергоефективності «Енергодім», схвалена. Отож, очікуємо на проведення термомодернізації будинку.

 – Чому ви згодились займатись справами ОСББ, адже це доволі клопітно?

Маю переконання, що ми самі господарі свого життя. Дуже дратує така поширена у народі позиція «хай будь-хто, аби не я». З практики знаю, що ті, хто її притримується, полюбляють згодом ще й шукати винних у своїх проблемах чи невдачах. Насправді, ніхто нікому не винен. А щоб досягати якихось результатів, потрібно діяти.

– З вашою рішучістю потрібно йти в політику… Чи не плануєте спробувати себе для початку в ролі місцевого депутата?

– Такі плани дійсно є. Нині відчуваю, що маю достатньо життєвого досвіду, щоб представляти інтереси жителів нашого міста. Власне, успішне функціонування нашого ОСББ надихає й на подальшу громадську діяльність. Крім того, знаю, що орієнтування не лише у господарських, а й у бюджетних процесах, дасть мені змогу бути ефективним депутатом. Принаймні, нав’язати мені у цій сфері якусь думку чи схилити до необдуманого рішення нікому не вдасться.

Що саме хотілося б вам реалізувати у нашому місті?

– Я прихильник тої діяльності, яка помітна, яка лишає добрий слід. Із простої людської вдячності мені б дуже хотілось допомогти школі № 2, у якій вчився. Думаю, цей заклад не менш, ніж інші, заслуговує на осучаснення стадіону, спортивних майданчиків, де щодня перебуває безліч дітей та молоді. А облаштування парку, погодьтесь, неймовірно красивого місця, що прилягає до школи, перетворило б цей район міста на культурну, розважальну, спортивно-оздоровчу зону.

Звичайно, хотілось би бачити оновленою площу, насиченішим простір «Слов’янського» парку. Та найбільше мені б хотілось долучитись до масштабного, суспільно значущого будівництва, якого не вистачає для повноцінного розвитку міських територій. Тому я приєднуюсь до команди однодумців, яка має чітке бачення, як змінити Володимир разом.

– У вас ще зовсім маленька донечка і вже доросліший, майже семирічний син. Як батько, яким істинам його навчаєте?

Вчу чинити по-справедливості, не брати й навіть не дивитись на чуже, добре вчитись і знати, що лише власною працею досягаються результати у житті.

Юлія ПАШКОВА.

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

шість − 3 =