Юлію Слюсарук знають у Володимирі як талановиту дизайнерку-в’язальницю, а її елегантні стильні вироби під брендом «Justina Pava» цінують далеко за межами міста. Та воєнні реалії спонукають братися за створення нових видів одягу, потреба в якому дуже зросла через війну. Так Юлія почала в’язати адаптивні шкарпетки для військових і навчила цьому інших майстринь-в’язальниць.
Адаптивний одяг, розміри якого завдяки гудзикам та липучкам можна регулювати, припасовуючи під потреби конкретної людини, надзвичайно затребуваний у госпіталях, де лікуються та відновлюються після поранень військові. Зважаючи на те, наскільки за майже два роки повномасштабної війни зросла кількість травм нижніх кінцівок, найбільша потреба у штанах і шкарпетках, особливо в холодну пору року. Адже якщо влітку можна обійтися шортами і капцями на босу ногу, то взимку без шкарпеток не обійтися. А звичайні на загіпсовану ногу не налізуть. Тож майстрині-в’язальниці з різних куточків України виготовляють теплі шкарпетки на гудзиках.
«Для мене все почалося з брата – йому зробили операцію, потрібна була адаптивна шкарпетка, бо виходити в люди із загіпсованою ногою, з якої стирчать пальці, незручно. То я її і зв’язала», – розповідає Юля. Це було вторік навесні, і певний час потреби у таких виробах не було. «А взимку, незадовго до Нового року, до мене звернулася голова спілки «Чорнобиль» пані Світлана Богайчук. Вони у спілці активно волонтерять, збирають і передають потрібні речі у шпиталі. Пані Світлана розповіла, що хлопці у шпиталях просять ці адаптивні шкарпети, і запитала, чи могла б я за це взятися».
Юля зв’язала кілька шкарпет, а заодно зняла відеоінструкцію, як їх виготовляти, аби всі охочі могли долучитися. «Загалом технологія не складна, тож якщо вмієте працювати з лицевими та виворотними петлями, за інструкцією опанувати її буде неважко. Але досить часозатратна», – каже майстриня. Скажімо, виготовлення однієї шкарпети займає у неї повноцінний робочий день. Оскільки в’язання – це не просто хобі, а фах Юлії, те, чим вона заробляє на життя, то займатися адаптивними шкарпетами, які в’яже і віддає безплатно, може лише тоді, коли не має замовлень. Тож жінка знайшла спосіб, як залучити до цієї потрібної справи більше людей і водночас допомогти місцевим волонтерам закрити запити щодо шкарпет.
«Своєю відеоінструкцією я ділюся з усіма охочими долучитися до цієї справи безплатно. Але маю умову: прошу у кожної, аби одну зв’язану шкарпетку надіслали мені. Завдяки цьому маю що передати нашим волонтерам, коли зі шпиталів є запит на ці речі. А дівчата, навчившись в’язанню адаптивних шкарпет, допомагають забезпечити ними місцевих військових, які перебувають на лікуванні», – пояснює Юлія.
Адаптивні шкарпети вона передавала і в лікарню у Володимирі, але часто вони вже мають такі речі, отримані в госпіталях, де лікувалися раніше. А найбільша потреба саме у шпиталях Запоріжжя, Дніпра, Харкова – тих, які ближче до лінії фронту і куди найперше доставляють поранених і травмованих людей. Тож саме туди найчастіше передає свої та отримані від коліжанок-в’язальниць вироби Юлія. Так партія шкарпеток вже доїхала із Володимира у Слов’янськ та Запоріжжя.
Ініціативу зі створення адаптивних шкарпеток, яку запустила серед в’язальниць Юлія Слюсарук, підтримала блогерка з Дніпра, власниця магазину пряжі. Вона, до речі, влаштувала і свою локальну акцію: тих, хто брав на себе зобов’язання зв’язати по дві шкарпетки, забезпечувала нитками.
Ті, хто займаються в’язанням як хобі, яке знімає стрес і дозволяє приємно провести час, долучившись до цієї ініціативи, зможуть також принести реальну користь військовим, які отримали травми, захищаючи на фронті наш мир і спокій. Тож якщо любите в’язати і хочете допомагати – пишіть Юлії Слюсарук у фейсбуці і долучайтеся.
Віталіна МАКАРИК
