На головну Досліджуємо проблему Фемінізм очима підлітків

Фемінізм очима підлітків

49

Що знають про нього і звідки можуть дізнатися більше

   Хоча у суспільній думці фемінізм перетворився із зубатої античоловічої лякалки на сучасну парадигму, в які будують міжособистісні і робочі стосунки чоловіки і жінки, його досі продовжують сприймати по-різному люди різного віку. Що знають про фемінізм підлітки і чи вважають свої погляди феміністичними, ми розпитали у кількох володимирських дівчат і хлопців. Мушу зауважити – думки розділилися. І – ні, не за гендерною ознакою.

- реклама -

Як розуміють фемінізм підлітки

   «Фемінізм – це рух, що створений для боротьби з дискримінацією жінок у певних моментах, а також за рівноправ’я чоловіків та жінок, – каже 15-річна Софія Тимосевич. – Я підтримую цей рух і вважаю його потрібним. Та головне, як на мене, не перегинати палицю із рівноправ’ям і випадково не почати ставити вище права та інтереси жінок».

   «Історично слово «фемінізм» з’явилося ще в 19 столітті, – демонструє свою ерудицію інша Софія, 11-річна. – Його уперше ввів у вжиток Шарль Фур’є –французький соціаліст-утопіст, який вважав, що умовою прогресу є надання жінкам і чоловікам рівних прав і можливостей. У спрощеному розумінні фемінізм — це рух за рівні права і можливості жінок і чоловіків. Але я себе феміністкою не вважаю,  мені подобається бути жінкою, а не чоловіком, мені подобаються такі права, які є».

   «А я – людина феміністичних поглядів, – підкреслює 12-річна Олександра Літвінова. – Тому що вважаю, що жінки мають такі ж права, як чоловіки. Вони можуть керувати державою, мати зовнішній вигляд, який хочуть, мати підвищення на роботі».

   «Фемінізм насамперед- це суспільний рух, метою якого є здобуття однакових прав жінок і чоловіків. Так щоб обидва гендери були рівними на правовому і суспільному рівні, – ділиться своїми міркуваннями 16-річний Богдан Павлюк. – Себе я вважаю людиною феміністичних поглядів. Звісно, не обходиться без певних вбудованих стереотипів, та все ж. Я вважаю, що як чоловік, так і жінкаповинні мати однакові обов‘язки в сім‘ї, і чоловік, який займається своїми дітьми – це класно. Також я нормально ставлюсь до жінок на так званих«чоловічих» посадах і навпаки. Втім, щодо сучасних феміністок моє ставлення негативне. Зараз це більше схоже на зворотню дискримінацію,дискримінацію чоловіків і покращення свого становище за рахунок цього, а не здобуття рівних прав. Однак я згоден з тим, що є проблеми, які треба вирішувати, і ситуації, які слід поліпшувати, – наприклад, насильство в сім’ї чи кількість місць, які займають жінки у парламенті».

   Давід  Коломєнкін, якому 16 років, вважає фемінізм дуже важливим суспільним рухом. «Ще буквально кілька років тому переважало правило, зазвичай нав’язане суспільством, що от чоловік має ходити на роботу і виконувати інші «чоловічі» справи, а ти, жінко, головне народи дитину і дивися за нею. Для мене ці стереотипи давно виглядали дурницею, і я все дивувався, чому інші проблеми, як-от політику чи права ЛГБТ+, активно обговорюють, а про фемінізм говорять не так активно. Але фемінізм стосується рівноправ’я, тобто рівних прав для всіх, а отже, права чоловіків теж не можна ущемляти», – підкреслює хлопець.

   Давід ділиться спостереженням: після того, як фемінізм набув сили, деякі люди почали перетворювати жіночі права на обов’язки. «Тобто раз ти можеш усе – то й роби все. На жінок у суспільстві чиниться великий тиск. І якщо жінка не буде одночасно і красунею, і матір’ю, і успішною в кар’єрі чи бізнес-вумен – то з нею, мовляв, щось не так. Це сумно і  гнітюче впливає на жінок. До чого я веду – потрібно пам’ятати про почуття і прагнення інших й про те, що всі люди різні. Хтось може бути щасливою багатодітною матір’ю, а хтось не менш щасливою керівницею бізнесу без дітей, і обидва варіанти нормальні», – деталізує свої міркування хлопець.

   17-річна Яна Фісаюк  підкреслює, що поважає позицію феміністок, але себе до них не відносить. «Я живу за принципом, що чоловік у домі «хазяїн» і всю важку роботу має робити він, а на жінці – створення затишку у домашньому гніздечку. Ці звичайні стандарти мені близькі. Звісно, у таких стосунках не має бути місця насмішкам чи докорам, важлива повага. Я розумію, як сильно і агресивно борються жінки за свої права, знаю всю цю систему, але – ні. Сама я до них не належу».

Чим є фемінізм насправді…

   Як влучно зауважили більшість опитаних підлітків, фемінізм – це рух за рівні права і можливості жінок та чоловіків. Саме завдяки фемінізму жінки отримали право здобувати вищу освіту, успадковувати майно, розпоряджатися власними коштами, водити машину, приймати рішення про планування сім’ї. На жаль, у патріархальних суспільствах – в Україні зокрема, – жінки не мають рівнихіз чоловіками прав. Хоча законодавчо вони гарантовані, у багатьох сферах жінки стикаються з дискримінацією, а виховання побудоване на несправедливій ідеї про нижчий, підпорядкований статус жінки.

   Говорячи про історію фемінізму, зазвичай згадують про три його хвилі – етапи поступового привернення уваги до певних аспектів боротьби за права жінок. Завдяки першій хвилі, що розпочалася у ХІХ столітті, жінки отримали ряд згаданих вище прав– навчатися в університетах, мати власні кошти і майно, обирати й обиратися до представницьких органів влади тощо.Друга хвиля фемінізму (сучасний феміністичний рух) характеризується більшою, ніж у ХІХ столітті, розрізненістю, розмаїттям, неузгодженістю щодо деяких проблем усередині руху, а також чіткішим усвідомленням, що жінки досить різні у межах своєї групи і відрізняються за віком, економічним становищем (класом), національною приналежністю, сексуальністю, станом здоров’я, регіоном проживання тощо.

   Поряд із глибшим усвідомленням проблем спостерігався і певний «відкат», затишшя в активізмі, пов’язана з тим, що молоді жінки жили у суспільстві, де базові права жінок сприймалися як даність. Третя хвиля фемінізму розпочалася паралельно з другою і закріпила виклик дуальностям понять «стать», «гендер», «сексуальність» та надала поширення ідея мінтерсекційності, екофемінізму, трансфемінізму і постмодерного фемінізму набувають поширення.

   В Україні фемінізм сягає своїм корінням 80-х років ХІХ століття, коли на наших землях виникли організовані жіночі рухи. Першою жіночою організацією вважається «Товариство руських женщин», засноване у 1884 році в Станіславі (тепер Івано-Франківськ) письменницею і феміністкою Наталею Кобринською. У 1887 році вийшов перший жіночий альманах «Перший вінок», виданий Кобринською разом із Оленою Пчілкою. У серії «Жіноча бібліотека» Кобринська видавала твори для жінок, написані жінками.

   Питання, які відстоює феміністичний рух, як-от трудові права жінок, доступ до ресурсів (економічних, управлінських), можливість дівчат навчатися на рівних правах  із хлопцями в усіх закладах освіти, протидія і боротьба із гендерно зумовленим насильством тощо, в Україні лишаються актуальними досі. Серед досягнень українського феміністичного руху за останні кілька років можна назвати впровадження на законодавчому рівні у мову фемінітивів, озвучення проблем сексуального і акушерського насильства та пошук способів їх розв’язання на різних рівнях, від суспільного до правового, відстоювання прав військовослужбовиць тощо.

   Чи потрібен фемінізм чоловікам? Звісно, адже часто вони також потерпають від традиційних обмежень, нав’язанихпатріархальним суспільством. Скажімо, їхній набір маскулінних рис повинен відповідати різним нормам — успішності (яка соціальну цінність чоловіка визначає розміром його заробітку й успішною кар’єрою),  розумової, емоційної і фізичної твердості (що передбачає фізичну силу і активність, обізнаність, компетентність, емоційну стриманість) та антижіночності. Тому чоловіки стають  союзниками жінок у боротьбі за рівні права і можливості.

…І як про нього дізнатися більше

   Фемінізм – це історія про боротьбу чи про повагу,  про ненависть чи про любов? Він спонукає жінок іти проти своєї природи чи надихає суспільство приймати їх з усією цією природою – з розмаїттям типів фігур, кольорів шкіри, волосся й очей, з віковими змінами, з менструаціями і фізіологічними аспектами, сприймати їх цілісно і рівноцінно? Отримати власну відповідь на ці питання підліткам (та й дорослим також) допоможуть ці чотири книжки.

   «Феміністки не носять рожевого та інші вигадки» збірка есеїв, упорядниця Скарлет Кертіс.

   Письменниця, журналістка і блогерка Скарлетт Кертіс видала за підтримки кампанії GirlUp Фонду ООН цю книгу, в якій зібрала найрізноманітніші погляди на феміністичні питання.Серед авторок – і громадські активістки, чиї імена вам, ймовірно, невідомі, але речі, які вони роблять, змінюють світ; і справжні знаменитості – наприклад, акторки СіршаРонан (“Леді Птаха”), ЕлісонСуддол  (“Фантастичні звірі та де їх шукати”), Еванна Лінч (Луна Лавгуд із “Гаррі  Поттера”), які діляться дуже особистим досвідом і міркуваннями. Із них ви дізнаєтеся, зокрема, що феміністки можуть носити рожевий, як і всі інші кольори, і з задоволенням це роблять. Можуть бути жіночними і вразливими, спортивними і міцними, кохати будь-яку іншу людину, займатися творчістю чи кувати метал. Вони свідомі того, що за замовчуванням не повинні нічого нікому доводити. Але мусять робити це у світі, вякому існує мільйон обмежень і утисків для тих, хто народився жінкою. Фемінізм – це історія про свободу. Свою, твою, її і всіх інших дівчат та жінок.

  “Люба Іджеавеле, або Феміністичний маніфест у 15 пропозиціях”,

Чимаманда Нґозі Адічі

   Чимаманда Нґозі Адічі – письменниця з Нігерії, представниця народу іґбо, одна з найвидатніших англомовних літераторок сучасності й, звісно, одна з найважливіших постатей сучасної африканської літератури. Вона здобула дуже хорошу освіту, навчалася, зокрема, в Єлі, Принстоні й Гарварді. І, звісно, досягла всього цього зокрема й тому, що є феміністкою – тобто жінкою, уважною до своїх мрій, бажань і талантів і впевненою, що успішність у професії й житті не залежить від твоєї статі. У цьому маніфесті вона дає влучні і делікатні поради подрузі про те, як виростити її доньку щасливою і сильною.

   «Фемінізм і місто» – авторки  Емма Антонюк, Жанна Озірна

   Цей комікс про фемінізм для підлітків створила на основі колонок журналістки Емми Антонюк для порталу «Гендер в деталях» художниця Жанна Озірна. У ньому знайдете десять історій про жінок, їхні бентеги, мрії та боротьбу проти несправедливості. У цих історіях є пристрасть, іронія та тверезий погляд на сучасне суспільство і права людини. «Фемінізм і місто» розширить ваші уявлення про фемінізм і зробить це дотепно і доброзичливо.

   «Чоловіки про фемінізм» Майкл Кауфман, Майк Кіммел

   Співзасновник руху «Білі стрічки» проти насильства над жінками та активіст і дослідник в університеті штату Нью-Йорк у Стоуні-Брук зібрали докупи все, що ви хотіли би знати про жіночі права, дискримінацію та історію фемінізму, у вигляді легкої та навіть смішної абетки. Але за жартами тут ховаються серйозні речі. З цієї книжки ви дізнаєтеся, наприклад, що перші публічні феміністичні виступи стосувалися проблеми алкоголізму, знайдете у ній спростування багатьох міфів, а також пройдете тест, який визначить, чи ви, бува, уже не «заразилися» фемінізмом. Спойлер: найімовірніше, відповідь буде «так».

Віталіна МАКАРИК.

Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

11 + двадцять =