Новини

Рік Бика – 1937: фізик з душею лірика Василь Дацюк

Архів
3 переглядів

Обрати з-поміж кількох десятків жителів району 1937 року народження Василя Дацюка нас попросила донька однієї з його колишніх учениць. Дізнавшись про це, він дуже здивувався, адже подумати б не міг, що навіть через стільки років після виходу на заслужений відпочинок його, учителя фізики, пам’ятатимуть.

«Я важко здобував власну освіту, тому згодом, ставши педагогом, ділився з дітьми всіма знаннями, які мав», – розповідає Василь Єрмолайович. Він був дитиною війни, у 1945-му саме пішов до першого класу. За десять шкільних років навчався і в рідному селі Павловичі, що на Локачинщині, і у Війниці та Губині, які за 3-4 кілометри від дому. Тоді шкільних автобусів не було, малому хлопчикові доводилось пішки щодня долати значну відстань до та з навчального закладу, але прагнення до знань перемагало фізичну втому.

Одразу після школи Василя Дацюка призвали на строкову службу в армії. Потрапивши на південь України, сільський хлопець з Волині вперше побачив баштани, які його дуже вразили. А ще познайомився із однолітками з різних куточків тодішнього Союзу, навіть із Москви, від яких дізнавався багато нового й цікавого про життя у інших краях. Відтоді, каже, йому щастить на зустрічі з хорошими людьми.

Спеціальність «фізика і загальнотехнічні дисципліни» Василь Єрмолайович опановував у Луцькому педінституті, після закінчення якого був направлений за розподілом викладати у російській школі у Володимирі-Волинському. Там пропрацював десь років зо шість, але увесь час хотів розмовляти та навчати дітей українською, тому при нагоді перевівся у четверту школу. А потім, коли у селищі цукрового заводу побудували новий навчальний заклад – п’яту одинадцятирічку, пішов працювати туди вчителем фізики і креслення, звідки на пенсію вийшов у 2003 році, маючи 40 років педагогічного стажу.

То були роки постійної активності та досягнень.  На технічних виставках та предметних олімпіадах його учні постійно займали перші місця, а фізичний і технічний гуртки, які він вів, хлопчаки відвідували охоче. Вчив їх не тільки за шкільною програмою, намагався прищепити любов до праці.

Трудолюбство і наполегливість – ось головні риси, які Василь Дацюк узяв від свого зодіакального покровителя Бика. Про це розповідає його дружина Валентина Олексіївна, у минулому теж вчителька, але української мови та літератури. «У родині педагогів статків великих ніколи не було, але Василь із синами зумів збудувати чудовий просторий дім. Тут все робилось їхніми руками, жодних майстрів ніколи не наймали, навіть деякі меблі роботи чоловіка. Хлопці своїми умілостями вдалися в батька, а в дечому й перевершили його», – розповідає жінка. Й сумно зітхає: одного з синів не стало три роки тому, і це рана, яка не гоїться у батьківських серцях.

Нині у свої 83 Василь Єрмолайович ще вправно клопочеться по господарству, адже подружжя тримає курей, свиню і кота з собакою, разом обробляють город біля хати, щоб мати все своє до столу. А у вільний час читає, зокрема, нашу газету. Зізнається, що найбільше полюбляє життєві історії, а ще завжди перечитує рубрику «Поетична мить», щоразу дивуючись, як то люди мають такий талант до фантазування. У Новому році родина Дацюків бажає нашим читачам міцного здоров’я, злагоди в родинах, радості від дітей та внуків, а також миру і спокою в державі.

Юлія ПАШКОВА.

Коментарі
Поділитися
Головні новини
Реклама
keyboard_arrow_up