Збігає жовтень, потрохи забирає з собою золото осені, збирає повні кошики грибів, лякає приморозками і тішить короткими сонячними днями. Свій особливий слід лишає цей місяць в історії нашої газети. Він перегорнув її круглу сторінку на 10670 номері і почав відлік 86-го року.
Тому початок цього місяця був святковим. З 85-літтям «Слово правди» привітали керівники міської влади, багато добрих слів і побажань ми отримали у соціальних мережах, передавали вітання телефоном наші активні читачі, за що їм щире спасибі. Доволі несподіваним став такий дзвінок від одного з найповажніших з них за віком – колишнього редактора вже колишньої іваничівської газети «Колос» Андрія Сидорчука, який свого часу теж працював у «Слові правди» і добрим словом згадав тодішніх колег, з яких більшість уже відійшли за межу Вічності, приємно було отримати вітання і від колишнього директора моєї рідної Луковичівської школи Павлівської громади Федота Недбайла, бо вони також засвідчили розширення географії наших читачів, що безумовно радує.
Та жовтень, стартувавши святом, приніс ще й важливі робочі проблеми – розпочалась передплата газет і журналів на наступний рік, і «Слова правди» у тім числі. Ця пора завжди була дуже відповідальною, адже в останні місяці видання фактично закладають свій фінансовий фундамент на наступний рік. Але тепер вона стає особливо тривожною. Усі розуміємо: часи міняються, джерелами інформації все частіше стають соціальні мережі, сайти, але і газети ще мають свої переваги і своїх читачів, їх ще рано списувати у архів.
Та мимоволі складається враження, що це найперше хочуть зробити наші одвічні партнери – «Укрпошта». На місцевому рівні ми дуже вдячні листоношам, які оформляють передплату, які стараються вчасно доставити газету, усім поштовикам району, з якими завжди знаходимо порозуміння. А от у столичного керівництва цього відомства внаслідок його постійного реформування газети давно вже відійшли на задній план. Принаймні, таке враження складається за тими відгуками, які ми отримуємо від читачів щодо якості доставки. Виїзним відділенням, а стаціонарних у селах району майже не залишилося, через скорочення фактично не залишається часу на газети, навіть у місті листонош обмаль і газети не завжди доставляють вчасно. Недавній приклад тому: на дільниці, яка охоплює Зимнівську і довколишні вулиці, кілька тижнів не було кому доставляти періодику. Ми теж поскаржилися на гарячу лінію «Укрпошти» і за кілька днів отримали таку відповідь: «Приносимо вибачення за завдані незручності. Ця інформація передана колезі, що опікується цим відділенням зв’язку, для проведення перевірки і вирішення питання. Дякуємо, що не лишаєтесь осторонь з питань якості надання послуг поштового зв’язку. Думка клієнтів щодо рівня їх обслуговування дуже важлива для нас, АТ «Укрпошта» прагне до вдосконалення якості обслуговування клієнтів».
Дуже хочеться сподіватися, щоб так воно було не лише на словах, але й на ділі. Бо при цьому «Укрпошта» уже два роки поспіль суттєво підвищує тарифи на свої послуги, які у передплатній ціні і цього року становили її майже третину, а на наступний рік зросли ще на 25 відсотків. Тому і редакція змушена підвищувати ціну на газету, хоч економічного зиску від цього вона майже не матиме. У вартості передплати на місяць у 55 гривень – 21,65 гривні становитимуть послуги на поштову доставку, а 33,35 – видавнича ціна, тоді як нинішнього року тариф на доставку газети із 48 гривень передплатної ціни на місяць забирав 17,32 гривні. На 33,3 відсотка зросла і плата за оформлення передплати, яка становить 20 гривень, незалежно від того, на скільки передплачується газета.
Ось такі маємо редакційні жовтневі контрасти. Та попри все, віримо, що газета ще доживе принаймні до свого 90-річчя. Найперше завдяки підтримці вам, дорогі наші читачі. І редакція шукатиме для цього всі доступні можливості. Заледве не половину тиражу ми реалізуємо у роздріб у різних торгових точках міста, почали продавати газету у хлібному кіоску в Льотничому, готові співпрацювати з підприємцями і в інших селах району. Продовжуватимемо писати грантові заявки як і робили це нинішнього року. Словом: виживемо. Бо ж кому у нашій країні нині легко.
Ця стаття стала можливою за підтримки програми підтримки “Голоси України”. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
