Наша земля здригається від жорстокої руйнівної війни. І хтозна, де б ми нині були, якби наші земляки у найтемніші часи не стали на захист рідної країни та народу. Вони є символом відваги і незламності. Вони – Герої, які віддали своє життя за те, щоб Україна була вільною і незалежною. Ніколи не забудемо їхній подвиг.
Олександр Дудік
(м. Нововолинськ)
В останню дорогу Нововолинська громада у неділю провела свого земляка – Олександра Дудіка, який загинув 15 березня на Донеччині.
Як написав у фейсбуці нововолинський міський голова Борис Карпус, воїн мужньо захищав Україну і під час АТО, і з перших днів повномасштабного вторгнення росії. Та безжальна війна забрала його життя. Додому захисник повернувся на щиті.
Коридором шани зустріли містяни Героя та провели до Свято-Михайлівського храму, що на 15-му мікрорайоні. Там відбулися панахида та прощання із військовим. Опісля жалобний кортеж поїхав до будинку, де мешкав Олександр. Вічний спочинок захисник знайшов на Алеї Слави Героїв, що на кладовищі в районі 2-ї шахти.
Роман Гус
(м. Володимир)
ДНК-експертиза підтвердила загибель ще одного жителя Володимира – старшого солдата Романа Гуса, 1995 року народження.
Бойовий шлях військовослужбовця обірвався 19 жовтня минулого року на Донеччині. І п’ять довгих місяців невідомості стали справжнім випробуванням для його родини.
Живим коридором шани, з оберемками квітів, під звуки військового оркестру у п’ятницю містяни провели Героя-земляка до храму Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії, у якому священники відслужили чин похорону. Опісля траурна процесія вирушила на Алею Героїв Федорівського кладовища, де серед своїх побратимів спочиватиме і Роман Гус. Над його могилою навіки майорітиме синьо-жовтий стяг.
У захисника залишилися батьки, дружина, маленька донечка.
Юрій Іщук
(с. Бегета Зимнівської ТГ)
Гірка звістка надійшла у Зимнівську громаду. Як повідомив сільський голова В’ячеслав Католик, 19 березня 2025 року, виконуючи бойове завдання на Донеччині, загинув житель села Бегета Юрій Іщук, 1977 року народження, сержант, старший кулеметник військової частини Національної гвардії України.
Юрій віддав своє життя за мирне небо над нашими домівками, за майбутнє своїх дітей, за свободу України. Сильний, відданий, сміливий – він був справжнім Героєм, який до останнього подиху залишався вірним присязі.
Володимир Калашнюк
(м. Володимир)
Ще однієї болючої утрати зазнала Володимир-Волинська громада. У понеділок у КП “Володимирське ТМО” перестало битися серце військовослужбовця Володимира Калашнюка. Повідомив міський голова Ігор Пальонка.
Життя захисника обірвалося передчасно на 33-му році, залишивши в душі у бабусі та близьких людей невимовний біль.
У вівторок прощання з Гнроєм відбулося у рідній оселі на вулиці Луцькій. Свій останній спочинок Володимир Калашнюк знайшов на Ладомирському кладовищі поряд із могилою матері.
Редакція «Слова правди» висловлює щирі співчуття рідним і близьким захисників. Вічна пам’ять і шана Героям!
