Нещодавно завершився четвертий етап всеукраїнських предметних олімпіад, за підсумками якого учні гімназії імені Олександра Цинкаловсього здобули призові місця. Так, третє місце в олімпіаді з англійської мови посіла одинадцятикласниця Оксана Пилип’юк (вчитель Олена Головач). Такі ж місця, але в олімпіаді з екології, посіли десятикласниця Тетяна Луцюк та одинадцятикласник Павло Оксентюк. Готували їх вчителі Наталія Козік, Майя Степанченко та Ольга Бондарук. Ми поспілкувалися з гімназистами і їхніми педагогами, розпитали про особливості підготовки до олімпіади, про наукові зацікавлення і про плани на майбутнє.
FLEX, олімпіада, університет Сан-Франциско
Англійською мовою Оксана всерйоз вирішила зайнятися ще в шостому класі. Однак «пробитися» до найвищого рівня олімпіади ніяк не вдавалося. Переломний момент настав у 9 класі, коли дівчина разом із друзями вирішила взяти участь у програмі українсько-американського культурного обміну FLEX. Успішно пройшла всі етапи відбору і поїхала на рік у США. Жила в американській сім’ї у штаті Арізона, навчалася у тамтешній школі. А коли повернулася в гімназію, зрозуміла – знань з англійської мови вистачає, щоб спробувати підкорити «олімпійську вершину».
– Утім, просто знати мову недостатньо, аби успішно виступити у всеукраїнському етапі олімпіади, – одразу зауважує вчителька Оксани Олена Головач. – Є велика кількість критерій і вимог, яким має відповідати учасник, щоб претендувати на призове місце. Олімпіада з іноземної мови включає чотири види діяльності – читання з аудіюванням, тести, письмо і усна мова. До кожного з них застосовують ряд критеріїв – граматика, інформативність, відповідність структурі. Особливо важливий розмовний блок, адже треба справити враження на співрозмовників – мова має бути емоційною, слід використовувати цитати, приклади з літератури і життя. Просто розповівши текст без помилок, високого балу не отримаєш.
– За «говоріння» отримала досить високий бал, – розповідає Оксана. – Мені випала тема про подорожі – куди б хотіла поїхати, якби виникла така можливість. Я розповіла про те, як хочу помандрувати у Сан-Франциско. Спілкувалася із носіями мови, американцями. Члени комісії слухали, ставили бали. Набрала 24 із можливих 30.
Коли дівчина після «американського» року повернулася додому, то зрозуміла: навчання продовжувати хоче лише за кордоном. Якось поїхала до Львова працювати волонтером на великому освітньому ярмарку. Серед різноманітних пропозицій найбільше привабив її Університет Сан-Франциско. І не дивно, адже навчання у ньому ведеться за найінноваційнішою освітньою системою, яка зветься MinervaProject.
У цьому незвичайному закладі, заснованому Беном Нільсоном, успішним стартапером, навчання ведеться у режимі онлайн. Студентам не потрібні аудиторії, спілкування відбувається за допомогою Інтернету. Основний масив матеріалу студенти опрацьовують самотужки, а на заняттях із професором група, яка складається із 18 осіб, обговорює прочитане, дискутує, задає питання, ділиться думками.
Про цьому повинні жити в одному місті. Але впродовж навчання, яке триває чотири роки, цей «віртуально-реальний» університет регулярно змінює локації. Так, першокурсники почнуть навчатися в Сан-Франциско, а згодом по півроку житимуть у корейському Сеулі, індійському Хайдарабаді, аргентинському Буенос-Айресі, а також у Берліні і Лондоні. Усе для того, аби студенти поринули в атмосферу цих країн, познайомилися з найрізноманітнішими варіантами культури і суспільного устрою.
Конкурс на вступ до цього університету – настільки великий, що лишив позаду найзнаменитіші навчальні заклади «Ліги Плюща» – Гарвард і Єль. А плата за навчання натомість дещо менша, ніж у цих престижних вишах, – близько 30 тисяч доларів на рік. «Зважаючи на те, що до університету приймають лише 25 відсотків американців, а інші студенти походять переважно із країн, що розвиваються, така плата для них теж може виявитися зависокою, – зауважує Оксана. – Тому є можливість отримати кредит або стипендію, яка частково або повністю покриє витрати. Її розмір залежить від фінансового становища родини, і враховується усе – дохід, витрати на одяг, їжу, утримання будинку, розваги. Тому дитині, яка достойна вчитися у цьому закладі, але батьки навчання оплатити не можуть, таку можливість нададуть».
Оксана Пилип’юк стала однією зі щасливих студентів, які з 1 вересня розпочнуть навчання у Сан-Франциско. Вона пообіцяла згодом поділитися із нами враженнями від унікального університету.
Якщо знаєш екологію – знаєш усе!
Одинадцятикласник Павло Оксенюк природничими науками цікавився змалечку – ще коли навчався у школі у рідному Сусвалі. Залюбки читав різноманітні енциклопедії, а у 8 класі посів третє місце на обласній олімпіаді з біології. У 10 клас вступив до гімназії і всерйоз захопився новим предметом, що саме почали вивчати, – екологією. Торік теж брав участь у четвертому етапі екологічної олімпіади, але призового місця не зайняв. Цього ж року був краще підготовлений – читав книжки і статті в Інтернеті, а головне – знав, чого чекати. Адже олімпіада з екології – це теж не лише письмова робота.
– В університеті нам казали: знаєш хімію – знаєш усі природничі науки, – каже вчителька хімії Наталія Козік. – А екологія пішла ще далі. Адже, щоб написати контрольну, треба мати міцні знання з біології та хімії. А потім, якщо її результат успішний, ще слід захистити науковий проект. Для цього потрібна грамотність, вміння правильно будувати мовлення, точно і влучно висловлювати свою думку. Захист відбувається окремо перед кожним членом комісії, а насамкінець – перед її головою. Той не лише слухає, а й запитує…англійською мовою. Тому і знання іноземної слід мати непогані. Відтак, дивлячись на наших учнів, можу стверджувати: знаєш екологію – знаєш усе.
Десятикласницю Таню Луцюк, яка теж привезла із всеукраїнської олімпіади «бронзу», такі серйозні вимоги якраз і приваблюють. «Бо екологія відкриває нові можливості – не просто вивчити матеріал, провести дослідження, написати роботу, а й навчитися впевнено виступати на публіці», – пояснює дівчина.
Власне, науковий проект є дуже важливою складовою успіху на олімпіаді. Павло досліджував оксо-біорозкладні полімери, які є сучасною альтернативою пластику і, на відміну від нього, значно швидше розкладаються. Тетяна досліджувала біоконверсію і застосування мікродобрив як перспективні методи утилізації твердих побутових відходів. Обидві теми дещо перегукуються, а «надихнула» на них гімназистів і їхніх вчителів катастрофічна ситуація з Грибовицьким сміттєзвалищем біля Львова. Відтак, дослідження юних екологів мають практичну цінність і можуть знадобитися в реальному житті.
Успіх цих гімназистів – великою мірою заслуга кількарічної діяльності наукового товариства «Верітас», а також тісної співпраці усіх вчителів кафедри природничих наук і вчителів-«іноземників», які допомагають екологам підготувати виступи англійською.
***
На завершення цікавлюся в Оксани, Тані і Павла, чи мають ще якісь захоплення, окрім підготовки до олімпіад. «Підготовку до ЗНО», – сміються одинадцятикласники. І, вже серйозніше, додають, що ретельна підготовка до олімпіад справді забирає увесь позашкільний час. «Але в при цьому має і свої плюси, – додає Оксана. – Наприклад, допомагає здружитися з учителями, які нас готують, знайти нових друзів з інших міст. А ще – опанувати навички тайм-менеджменту. Бо якщо хочеш встигнути зробити все, що потрібно, мусиш навчитися керувати своїм часом».
Віталіна МАКАРИК.
