Радісні новини з фронтів перемежовуються зі звістками, що крають серця. Ціною виграних битв стають втрачені життя наших захисників. І чим відважніше б’ють ворогів наші воїни, тим гіркішою є кожна втрата. За цей тиждень в районі проведи в останню дорогу більше півдесятка Героїв. Запам’ятаймо їхні імена.
Андрій Шимонюк (смт Іваничі)
Сумна звістка болем огорнула Іваничівську громаду – на війні з російськими окупантами загинув житель Іванич Андрій Шимонюк. Вірний військовій присязі, воїн виявив стійкість і мужність в бою за батьківщину, до останнього виконував свій високий обов’язок – захищати її. За Україну віддав своє життя.
Добрим товаришем, світлою, хорошою людиною назавжди залишиться Андрій Шимонюк у пам’яті рідних, друзів, побратимів. У Героя залишились мама і брат. Відспівали загиблого захисника у Свято-Покровському храмі його рідного селища Іваничі.
Ігор Сімончук (с.Затурці)
Як гарну, порядну людину, доброго, щирого й працелюбного чоловіка пам’ятатимуть рідні і друзі Ігоря Сімончука із Затурець. Знайомі розповідають: на початок повномасштабного вторгнення він працював за кордоном. Міг, як і багато інших чоловіків, «відсидітися» у Польщі. Але обрав іти стежиною честі, звитяги й патріотизму – вбрати військову форму, взяти до рук зброю і стати на захист батьківщини.
«Ігор – наш герой», – кажуть ті, хто знав його. Він загинув у боях на Харківщині. У Героя залишилися дружина й донька.
Віктор Дмитрук (Донеччина/ с. ЮнівкаЗатурцівська ТГ)
Віктор у селі Юнівка знайшов другу домівку. Сюди з початком повномасштабної війни перевіз сім’ю з Дніпропетровщини, де стало небезпечно. Упевнившись, що рідні в безпеці, пішов на фронт – захищати країну від ворога.
Воював на східних теренах. Був сміливим і мужнім. Під час виконання бойового завдання на Донеччині загинув від зброї окупантів. Про цю трагічну подію повідомили 10 вересня. Свій вічний спочинок Герой знайшов на Волині – поховали його на кладовищі села Сирники.
Олександр Герасимчук (м. Нововолинськ)
Успіх української армії у Харківській області надихнув багатьох. Але здобутки усього війська стали можливими завдяки тим хоробрим воїнам, які не шкодували свого життя, аби наблизити перемогу. На жаль, не всім судилося побачити, як над тимчасово окупованими містами і селами Харківщини знову замайоріли синьо-жовті прапори. Серед тих, хто загинув, захищаючи рідну землю, – молодший сержант Олександр Герасимчук з Нововолинська.
У жовтні він мав би святкувати свій ювілей – 35 років, розквіт сил, повнота життя… Та воно обірвалося так рано, у бою з ворожими загарбниками. І замість вітальних букетів лягли живі квіти на шлях, яким в останню дорогу проводжало свого земляка шахтарське місто.
Сергій Андросов (м. Нововолинськ)
Багато доброго могли б розповісти про нововолинця Сергія Андросова його рідні, знайомі, побратими. Та хіба вмістиш у слова біль втрати? Батько двох дітей, 36-річний житель шахтарського міста був не з тих, хто ховається за спинами інших. А з тих, хто дає ворогам гідну відсіч.
Воював з агресивною росією й тоді, коли ця війна називалася скупим словом АТО. І тоді, коли розрослася в повномасштабну, не лишився осторонь. Його доблесті і відваги вистачило б на багатьох. Сергій був у числі тих, хто звільнив від росіян Харківщину. На жаль, саме тоді й обірвалося його життя. В останню дорогу полеглого воїна провели минулого понеділка у рідному Нововолинську.
Олег Іванов (м. Нововолинськ)
Нововолинець Олег Іванов із позивним «Сєдой» був воїном-інтернаціоналістом. Там, у далекому Афганістані, отримав важке поранення і перші бойові нагороди. Згодом працював на шахті, певний час за кордоном, в Італії. Міг би там і жити спокійно, але небайдужість до того, що відбувається у рідній країні, повернула його додому.
Тож у 2014 році, після того, як пройшов всю Революцію Гідності у складі Волинської сотні, став до лав добровольчого батальйону «Айдар». Відтоді упродовж цих восьми років не полишав службу. Був мужнім, відважним воїном, прикладом для побратимів, гарним другом, жартівником і душею компанії.
Олег Іванов загинув, захищаючи Україну від ворога. У нього залишилися старенька мама, дружина, дорослі син і дочка та троє онуків. Було Герою 62 роки.
Редакція газети «Слово правди» висловлює глибокі співчуття рідним і близьким полеглих захисників. Вічна шана і пам’ять Героям!
