Біль втрати у серцях батьків, вдів і дітей загиблих Героїв ятрить серця, не дає спокою ні вдень, ні вночі. І щоб хоча б трішечки розважити рідних загиблих, у церкві Святої Трійці, що у Нововолинську, знаходять різні шляхи для допомоги і спілкування, психологічної підтримки. Яскраве підтвердження цьому – зустріч, зініційована пастором Володимиром Грицаком, відомим у місті меценатом, яку провели суботнього дня у Нововолинську.
Організатори продумали усе до дрібниць – гарно прикрасили залу, придбали квіти і подарунки, накрили солодко-фруктовий фуршетний стіл. Уже при вході запрошених та гостей заходу зустрічали діти щирими словами привітання. На захід прибули і представники влади.
На долю України випало бачити, переживати й досі те, чого не бачила і не переживала жодна нація у світі за останні півстоліття. Здається, ноша, яка лягла на плечі українців, – не для звичайних людей. А ми несемо її ще й посміхаємось. Так щиро, що сльози, які котяться по наших обличчях, вдається видавати за звичайний піт. Заради тих, хто загинув, заради мертвих і живих та ще ненароджених ми побудуємо найкращу країну у світі.
-Доля звела мене з пастором церкви «Свята Трійця» Володимиром Грицаком ще в 2014 році, – сказав голова громадської організації «Незламні нововолинці» Володимир Демчук. – На той час мій світлої пам’яті син уже став у вічний стрій захисників України. Отоді я вперше зіткнувся з буднями наших солдат – вони були, як кажуть, голі, босі та голодні. Спочатку навіть розгубився і саме тоді мені порадили звернутися до Володимира Грицака – людини мудрої, небагатослівної та ділової. І уже через короткий час з його допомогою ми відправляли нашим хлопцям каски, берці, аптечки, бронежилети. Ця підтримка, за яку щиро вдячний, триває й досі.
Серед гостей була християнська сімейна психологиня Альона Юхимчук з Луцька, яка надає допомогу військовослужбовцям та їхнім рідним. І цього разу її лекція та практичне заняття були корисними та цікавими.
-Війна торкнулася гострим болем кожного з нас, – сказав пастор церкви «Різдва Христового» Володимир Грицак. – І щоб не залишати людей наодинці з горем, ми стараємося організовувати зустрічі, аби разом помолитися за мир на нашій землі, щоб пом’янути загиблих героїв, поділитися з нужденними усім тим, чим допомагають нам брати і сестри всього світу. Ніхто з нас не повернеться з цієї війни такими, як були раніше. Комусь вона болітиме уламками та ранами, переломаними кістками і контузіями. Іншим невимовно болітиме тими номерами в телефонній книзі, які вже ніколи не відповідатимуть на дзвінки, але котрі несила видалити. Війна неодмінно закінчиться. І наше з вами завдання – не забувати і не дати забути іншим тих героїв і героїнь, які віддали своє життя за Україну.
На завершення заходу усім рідним загиблих вручили букети квітів та подарунки. А ще запросили до фуршетного столу, за яким довго тривало невимушене спілкування, котре там потрібне зараз усім нам, а особливо тим, в кого не перестають ятритися рани за втраченими найріднішими людьми.
Валентина ПЕТРОЩУК
Цей матеріал виготовлено за підтримки ГО «Інститут масової інформації» у рамках проєкту міжнародної організації Internews Network.
