На головну Інтерв'ю Григорій Цаль-Цалко: за кожним земельним рішенням – чиясь життєва історія

Григорій Цаль-Цалко: за кожним земельним рішенням – чиясь життєва історія

90

Депутат міської ради, очільник Ради голів ОССБ міста та управлінець з багаторічним стажем Григорій Цаль-Цалко поділився із читачами власним баченням ситуації у тих сферах, до яких дотичний у професійній та громадській діяльності.

 –  Григорію Адамовичу, все-таки, більшість містян знає вас як професіонала у сфері житлово-комунального господарства, а точніше, діяльності органів самоорганізації населення. Тому розкажіть трохи про основне своє місце роботи.

- реклама -

– У Володимир-Волинському відділенні управління виконавчої дирекції соціального страхування України у області працюю уже 11 років. У нас невеликий, але злагоджений колектив із десяти осіб, щоправда, двоє працівників забезпечують завдання фонду у Турійському та Локачинському представництвах. На перший погляд це переважно паперова робота, безперервні цифри та нарахування, але  насправді вона тісно пов’язана із спілкуванням з людьми, які звертаються до нас з різними питаннями. Зокрема йдеться про виплату лікарняних, «декретних», регресів – щомісячних допомог постраждалим внаслідок нещасних випадків на виробництві та оплату їх лікування, організацію санаторно-курортного та реабілітаційного лікування громадян тощо. Найбільше радує, коли вдається вирішити проблему людини, допомогти їй отримати встановлені державою допомоги, навіть якщо вона десь чогось не знала, трішки запізнилась зі зверненням чи мала від початку не так оформлені документи. Усі ж випадки розглядаємо індивідуально, стараємось підказати, порадити, як краще, виправити помилки та допомогти людям.

– А до цього якою була сфера вашої діяльності?

– Мій попередній досвід стосувався економічної сфери нашого міста, адже після закінчення вишу – Луцького технічного університету – працював кілька років в управлінні економіки міськвиконкому. Тому мені знайомі всі міські підприємства, проблеми малого та середнього бізнесу, звичайно ж, основи стратегічного планування та складові соціально-економічного розвитку територій.

Окрім управлінської діяльності, ви спробували себе й у представницькій якості, ставши депутатом міської ради й відразу головою земельної комісії. На цей час ваша перша каденція добігає кінця, поділіться враженнями від роботи депутатом.

-Ці п’ять років принесли мені колосальний досвід, як у галузі земельного, майнового законодавства, так і у сфері спілкування з людьми – звичайними жителями й непересічними особистостями. А ще – розуміння багатьох процесів у здійсненні місцевого самоврядування, глибинне бачення багатьох проблем. Знаєте, після сесії у ЗМІ мешканці міста читають: «Прийняли рішення про виділення земельної ділянки», а це насправді не просто рішення, за яке проголосували за 30 секунд, а тривалий процес, сповнений різними нюансами, думками багатьох людей,так чи інакше причетними до цього об’єкта.

Від такої ж депутатської комісії минулого скликання ради ми відразу перейняли позитивний момент – детальний розгляд кожного питання з виїздами на місця розташування ділянок, споруд, житлових об’єктів, про які йдеться у розробленому спеціалістами міськвиконкому проекті рішення. А до слова, без перебільшення скажу, що дві третини всіх питань, що виносились на розгляд сесії, проходили саме через нашу комісію й були надзвичайно складними, адже чи не кожен проект рішення містить ще й додатки орієнтовно на 20-30 пунктів, кожен з яких потрібно опрацювати, і за кожним з цих пунктів стояла чиясь життєва історія, проблема, спірне питання або ж нагальна потреба врегулювати земельно-майнові відносини. Тож тривалість засідання земельної комісії у кілька днів стала для нас уже звичною.

Депутати, які входять до її складу, кожен зі своїм баченням і переконаннями. Тому нерідко на засіданнях вирували емоції та пристрасті, які доводилось якось втихомирювати. Але попри все, ми формулювали чіткі й правильні рекомендації для усього депутатського загалу, який і ухвалював остаточний варіант рішення. Зауважу, що від громадян за ці роки скарг, образ або звинувачень у несправедливості до нас не надходило, окрім одного випадку, крапку у якому поставив суд, підтвердивши законне рішення нашої комісії. І це найкращий індикатор ефективності її роботи.

– Чи були ви особисто ініціатором певних проектів рішень?

– Так, особливо важливою вважаю свою позицію щодо внесення змін до міської програми підтримки діяльності об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, коли до моїх аргументів прислухались колеги-депутати й змінили частку співфінансування робіт у ОСББ із 50Х50 на 60Х40, де більшу частину все ж фінансує міський бюджет. З досвіду розумів, що така підмога буде ефективною, сприятиме активності учасників процесу управління багатоквартирними будинками, та й запланованих робіт тоді можна буде виконати значно більше. Щороку за цією програмою з місцевого бюджету виділяється 1,2 – 1,6 мільйона гривень, залучаючи які, мешканці багатоповерхівок проводять капітальні ремонти ліфтів, прибудинкових територій, заміну тепло-, водо- та електромереж, встановлення енергозберігаючих вікон і дверей тощо.

-Власне, ви завжди підтримували створення ОСББ у нашому місті…

– З 2012 року мешканці довірили мені очолювати ОСББ «Юність», через чотири роки приєднались іще два будинки, де були створені такі ж об’єднання «Наша оселя» й «Молодіжне», а минулоріч мене запросили стати головою й ОСББ «Яровиця-парк» у красивій новобудові в центрі міста. Ще на початку цієї діяльності, при створенні першого об’єднання, у мене було конкретне бачення змін: насамперед замінили електромережі у цілому будинку – від підвалу до верхніх поверхів, використавши сучасну автоматику та пристосовані під необхідне навантаження проводи. Й досі там нічого не димить і не замикає. Наступним кроком стала заміна у підвалах запірної арматури, яка вже використала свій ресурс. Донині притримуюсь думки, що це найвдаліший початок будь-яких комунально-житлових перетворень, адже, коли людина хворіє, теж спочатку лікують системи внутрішніх органів, а вже потім приступають до косметичних процедур.

Такі алгоритми роботи я пропонував і своїм колегам – головам інших ОСББ. Бо ж весь житловий фонд у нас будувався у 70-80-х роках минулого століття,отже мережі досягли граничного терміну експлуатації, й «латання» застарілих систем не давало вже результатів, тим не менше, вартувалозначних коштів.

– Як відомо, співпраця голів ОСББ у місті виведена на постійну основу. Чому ви вирішили об’єднатись?

– Чотири роки тому виникла потреба й ідея створити такий собі неформальний майданчик, де керівники органів самоорганізації населення могли б обмінюватись корисною інформацією, аж до деталей, таких, наприклад, як хто краще поставить крани або здійснить прибирання території. Згодом прийшли й до того, що об’єднанню однодумців набагато простіше представляти свої інтереси у процесах комунікації з органами влади і самоврядування. Новостворені ОСББ автоматично делегують обраних керівників до цієї ради голів ОСББ, яку очолювати довірили теж мені. Наразі вона нараховує 40 голів ОСББ та 9 голів житлово-будівельних кооперативів.

 – Чи існує альтернатива об’єднанням співвласників багатоповерхівок?

– Не зважаючи на те, що ЖЕКи і управляючі компанії мають свої сильні сторони – матеріальну базу, досвідчених майстрів, на моє власне переконання найкраща ж форма, яка дозволяє мешканцям багатоквартирних будинків самостійно ухвалювати всі рішення щодо благоустрою, напрямів здійснення ремонту, контролю за тими ж ремонтами, встановлювати внески – ОСББ.

 – У вас багато різнопланових занять: робота, громадська діяльність, господарські справи. А як відпочиваєте?

– Традиційно, у колі родини. Відвідуємо батьків, щоб посидіти за родинним столом, кудись подорожуємо чи просто залишаємось удома. Сімейні поїздки можемо запланувати до Луцька, Львова, Шацьких озер чи близького зарубіжжя.  Полюбляю велопрогулянки з дітьми.

 – Розкажіть про свою сімю!

Дружина Оксана – бухгалтер. І якщо до цієї професії можна вжити слово «віртуоз», то це саме про неї. А крім того, вона прекрасна мама і вправна господиня, інколи  аж дивуюсь, як їй вдається з усім справлятись одночасно. У роботі та житті ми обоє щодня маємо справу із цифрами та підрахунками, мабуть, саме через подібні характери завжди розуміємо один одного. До речі, дванадцятирічному синові Богдану теж найлегше з усіх предметів дається  математика, а ще він і дня не уявляє без футболу, без перебільшень, є одним з кращих гравців серед однолітків у дворі. Донечка Даринка, якій сім років, надає перевагу «дівчачим» заняттям – малюванню, гімнастиці. Моя сім’я – це мій найзатишніший маленький світ, у якому зрозуміють, підтримають та допоможуть.

Розмовляла Юлія ПАШКОВА

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

пять × чотири =