Зв’язок холмщаків зі своєю малою батьківщиною триває вже багато літ. Усі знають, що про залишених у вічному спокої предків ми не забуваємо. Цей обов’язок виконують небайдужі холмщаки, яких стає все менше. Обмаль і бажаючих допомогти.
Адже там треба боротися із заростями, що дуже швидко стають вищими людського зросту. Неприємно писати, але користолюбивість наших земляків пригнічує людську гідність. Пригадую, як колись ми їздили із серпами, сокирами, секаторами й подібним знаряддям, але все ж їхали й прибирали на цвинтарях. Тепер більшість із нас вже постаріли і до такої праці не здатні. А молодих – годі знайти. Цілі доби сидіти на кордоні – це легше.
Але стан розчищених цвинтарів треба підтримувати, підняті й побілені надмогильні пам’ятники видно із траси. Придбали уже інструменти – бензопилку і чотири бензокосарки, а вправних чоловічих рук не вистачає.
Нащадки холмщаків, не будьте байдужими. Це вам і вашим дітям продовжувати розпочату нами справу, адже не можна забувати своє минуле, історію. Усі добре знають, на яких теренах жили ваші предки і, мабуть, багато хто маєте зв’язок з родинами, які там проживають. Але ті, які лишилися там назавжди, потребують вашої уваги.
Тиждень тому відбулася поїздки у Терятин, де дуже потрібні чоловічі руки. Лише двох зміг залучити Юрій Грицюк, який сповна віддає себе цій доброчинній справі. Не відмовляє і Борис Романюк, долучився і Віктор Гись. Це третя у цьому році така поїздка. Цвинтар площею більше гектара поріс бур’янами й кущами вище голови. Якщо запустимо, тут знову виросте ліс. Більше п’яти годин працювали троє мужніх чоловіків, але подужати всю площу було неможливо. Не у кращому стані й кладовище в Лужкові.
Дуже прошу; допоможіть у цій благородній справі. Потрібні міцні і вправні чоловічі руки, а техніку й засоби праці, як буде потреба, нам позичать небайдужі до нашої місії. Хто, як не ми?
Галина БОРБЕЛЮК,
член ради культурного товариства «Холмщина».
