На головну Інтерв'ю Хто поруч із замкненими у карантинній ізоляції

Хто поруч із замкненими у карантинній ізоляції

334

Суворі правила карантину внесли корективи у життя кожного з нас, особливо потерпають люди похилого віку, які потрапили у жорстку домашню ізоляцію. Допомогти таким покликана ініціатива “Ми поруч”, яка об’єднала молодих людей, що  виконують нескладні доручення стареньких з придбання і доставки продуктів та ліків, оплати комунальних послуг та зв’язку. На часті запитання тих, хто із задоволенням ось уже кілька тижнів користується послугами волонтерів групи “Ми поруч”, розповідаємо про людину, якій вкотре вдалось згуртувати навколо себе однодумців та запустити цей життєво необхідний соціальний проект. Відомий у широких молодіжних колах, а тепер і знайомий особисто багатьом пенсіонерам, – Максим Клим’юк (на знімку праворуч). Розмова йшла про його нинішню діяльність та плани на майбутнє.

– Максиме, наприкінці минулого року ви заявили про складання депутатських повноважень, але громадська активність не знизилась…

- реклама -

– Так, працюю у тому ж ритмі, що й раніше і, повірте, немає необхідності для цього мати депутатський мандат. Звичайно, використав його сповна і зробив усе можливе, щоб допомогти із благоустроєм жителям вулиць свого й не тільки округу, подати проекти важливих рішень, приміром, програми фінансової допомоги онкохворим дітям.

Тепер більше часу хочеться приділяти тим справам, які люблю. Стосуються вони переважно молоді. Вважаю молодих людей тією важливою соціальною категорією, вкладаючи у розвиток якої, інвестуємо у майбутнє. З теплими почуттями щороку відкриваю новий цикл заходів для сімей, які виховують дітей з інвалідністю, у рамках проекту «Турбота взамін на любов». Шкода, що зараз карантин, бо вже здійснювали б нові подорожі і організовували б відпочинок, адаптований до можливостей особливих дітей.

До пандемії встигли провести перший півфінал шоу «Битва талантів. Новий рівень», у якому змагалися 23 учасники з Володимира-Волинського, нашого та Любомльського районів, Нововолинська, Горохова та Львова. На жаль, карантин вніс свої корективи у хід цих творчих змагань…

– І ви переключили увагу на нагальніші питання громади?

– Діяти вирішили негайно. Разом із Дмитром Юзвенком передали найнеобхідніші засоби індивідуального захисту, а це 500 масок та антисептики, 14-й ОМБР імені князя Романа Великого, зенітно-ракетному полку та військовому комісаріату, інфекційній лікарні. На той час ніхто не був готовим до епідемії, а лікарі та військові якраз належать до тієї категорії людей, яка змушена працювати в умовах ризику зараження.
З групою активістів об’єднались заради допомоги тим, хто у період карантину перебуває у зоні найбільшого ризику – людям похилого віку. Тож три громадські організації, одну з яких очолюю я, а також Руслан Бормовий і Роман Горошкевич, створили групу допомоги пенсіонерам та людям з інвалідністю із міста – їм привозять необхідні товари та ліки просто додому, а доставка здійснюється на безоплатній основі.

До акції також долучились місцева «Грузинська пекарня» і мережа магазинів «Наш край». Окрім знижки у п’ять відсотків на всі групи товарів, вони надали нам і безплатні продуктові набори, які вже вручені одиноким стареньким та сім‘ям у складних життєвих обставинах.

Також на заклик міської станції переливання крові з товаришами організували здавання крові для потреб нашого ТМО. Отакими маленькими справами сповнені дні вимушеного карантину. Приємно, що до нашої команди, що б не робили, приєднується усе більше молодих людей, які готові жертвувати власним часом і зусиллями для допомоги ближньому.

– Таких людей потрібно не упускати, об’єднувати і скеровувати…

– Сама по собі визріла ідея створення у місті молодіжного центру. Подібні організації вже існують в Нововолинську (МЦ «Нові крила») та у Ковелі (МЦ «Ватра»). Наш центр у процесі формування, залучення молодих, амбітних, творчих, талановитих людей через особисті контакти та соцмережі, залучаємо хлопців і дівчат до волонтерства. А після карантинних заходів відбудеться офіційне відкриття та збори активістів.

– Ця робота для вас не нова, адже довгий час ви були керівником молодіжної ради при місквиконкомі?

– Звичайно, хоч і вийшов з тієї категорії, яку називають молоддю, але в душі тяжію до молодіжної завзятості, безпосередності, нестандартного мислення. Тому з молодими людьми працюється легко. Вони самі все придумають і реалізують, варто лише трохи їх підтримати.

Дуже шкодую, що молодіжній раді не вдалося довести до кінця одну з важливих, на мою думку, ініціатив. Ми ініціювали організацію громадського обговорення повернення місту історичної назви Володимир. Тоді, у червні 2018 року, рішення молодіжної ради, а також аналогічне громадської ради при виконкомі надіслали до міської ради разом з клопотанням про створення робочої групи, до складу якої пропонували включити представників інститутів громадянського суспільства, ЗМІ, духовенства, інтелігенції тощо. Ця робоча група протягом двох років проіснувала лише на папері. А питання перейменування особливо важливе зараз, коли планується новий адміністративно-територіальний устрій України.

Користуючись правами ще чинного депутата міської ради, адже мою заяву про складання повноважень рада не підтримала, у березні подав проект рішення «Про повернення місту Володимиру-Волинському історичної назви Володимир».

– Практично у всіх інтернет-публікаціях з політичних мотивів вас пов’язують з керівником «Гербор-холдинг» Олегом Борбелюком.

– Звичайно, ми з Олегом Васильовичем спілкуємось. Мені є чого повчитись у людини, яка створила велике підприємство, що забезпечує роботою багатьох містян. Крім цього, він творча і різностороння особистість. Приємно, що від нього завжди надходить ініціатива з підтримки молодіжних проектів, які реалізуємо у місті. З таким цікавим співрозмовником найменше, про що говоримо, то це про політику, адже у житті є багато важливіших тем.

– Не секрет, що вам приписують мерські амбіції. Чи будете балотуватись на посаду міського голови?

– Не розглядаю цього варіанту, і поясню, чому. Тут є один стримуючий фактор. У мене родина: дружина і троє донечок. Фактично, я – єдиний чоловік у тендітному жіночому царстві. Знаючи способи політичної боротьби тих, хто був би опонентами на місцевих виборах, розумію, що не зможу захистити свою сім’ю від потоку негативу, бруду та багато чого, не вельми приємного. Тому ризикувати найдорожчим не буду.

Звичайно, як людина активна і небайдужа до долі міста, стояти осторонь теж не збираюсь. Радо підтримав би достойного кандидата на посаду міського голови, але наразі такого не бачу. Точно не буду співпрацювати з нинішньою міською владою і тим кандидатом, якого вона запропонує.

Тому надалі продовжуватиму лише громадську діяльність разом з однодумцями. У мене є позитивний досвід участі у громадських проектах, організації заходів, соціальної роботи з різними категоріями громадян.

Незабаром карантин закінчиться, і життя піде у звичне русло. Хоча ні, не звичне, бо перед лицем загрози вірусу люди переосмислюють свою поведінку, розуміють, які цінності є найважливішими, вчаться по-філософськи дивитись на світ, цінувати прості речі. А це означає, що масово міняється світогляд, тому у тих, хто не живе щиро, а лише грає якісь ролі, незабаром маски будуть зняті і в прямому, і в переносному значенні.

Юлія ПАШКОВА.

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

двадцять − два =