На головну Історія Інформація на перетині епох у неформальному музеї

Інформація на перетині епох у неформальному музеї

13

Технології нині змінюються так стрімко, що для сучасних підлітків гаджети 20-річної давнини видаються прибульцями з далекої епохи. Тому для багатьох студентів-першокурсників Володимир-Волинського педагогічного фахового коледжу ім. А.Ю.Кримського неформальний музей «Інформація на перетині епох», який створили в одній з аудиторій, нагадує машину часу. Тут можна ввімкнути музику на платівках, подивитися діафільми, поклацати на старенькій друкарській машинці, погортати листівки, яким до півсотні років, і зануритися в ретро-атмосферу. Унікальну колекцію вінтажних гаджетів та артефактів зібрали викладачки комп’ютерних дисциплін Наталія Поліщук та документознавства Ольга Подворнюк, а «Слово правди» попросилася до них у гості.

Ідея створення простору, який об’єднує у собі різні інформаційні носії з’явилася ще в 2003 році, каже Наталя Поліщук: «Є у мене такий передмет – ТЗН, технічні засоби навчання. На ньому студенти знайомилися і з кінопроектором «Україна», і кодоскопами. Усе це обладнання зберігалося просто у стінній шафі у кабінеті. Згодом в аудиторії був ремонт, і це все спустили в підвали, у сховище. Але ж предмет лишився, і я на ньому просто показувала кіноплівки, слайди. У мене була своя поличка в одній з аудиторій, де зберігалися старі дискети, стояв факс, різні маленькі засоби для відтворення інформації».

- реклама -

А в Ольги в кабінеті була своя поличка, яка поповнювалася не технічними, а документальними експонатами. «Закрутилося все тоді, коли я поїхала на сесію і побачила в колег на стінах цікаві інсталяції зі старих книг, – пригадує вона. – Захотілося і зі своїми студентами щось таке спробувати. А Ютьюб – дядько розумний, детально усе підказав, і так на якомусь із практичних занять перед Новим роком ми з морально застарілих  книжкових видань зробили такі декоративні елементи».

Документознавство, зауважує Ольга, – наука сама по собі суха, теоретична. Але ж треба якось розбурхувати інтерес студентів, показувати цікаві зразки, приклади. Так на лекціях про картографічні видання вони розглядали старі мапи, а коли вивчали ізографічні документи – роздивлялися листівки, кіно-, фоно- і фотодокументи. Їх  роздобувала викладачка, приносили щось із дому і самі діти. Зрештою усі ці зразки уже не вміщалися на виділеній для них поличці. Тож коліжанки порадилися і вирішили об’єднати колекцію різновидів документів та засобів їхнього відтворення.

Так в одній з аудиторій, облаштованих в гуртожитському корпусі, оселився неформальний музей. До його наповнення підключилися і студенти, і небайдужі читачі соцмереж, які ділилися своїми ретро-гаджетами – плівковими магнітофонами, телевізорами, друкарськими машинками, фотоапаратами. Є тут кінопроектори і діапроектори, електрофон, перфобіндер, кодоскопи, плеєри, ще радянські і вже новіші фото- і відеокамери, а також численні листівки, мапи, діафільми, бобіни з плівками. Трапляються й особливі екземпляри. Випускники 2020 року подарували старий фотоапарат ФЕД-2 з вигравіюваним у 1970 році дарчим написом. Викладачка одного з луцьких вишів передала німецьку друкарську машинку «Olympia». А колеги з інших закладів обіцяли поділитися текстами, надрукованими шрифтом Брайля.

– Теперішні діти не всі знають, що колись були дискові телефони, музику слухали з касет, а щоб побачити, чи вдалася світлина, треба було доклацати всі кадрики на фотоплівці, проявити її і тільки тоді друкувати знімки. А комп’ютерні дискети, на які поміщалося лише кілька текстових файлів, для нинішніх студентів взагалі нонсенс, – кажуть засновниці неформального музею.

Зібрані у ньому  технічні засоби використовують не лише для навчання, але й для декору фотозон. Особливо атмосферну – з пожовклими газетами, друкарською машинкою та іншими ретро-елементами – влаштували вторік на День коледжу. До неї шикувалася ціла черга охочих зробити ефектні фото.

На заняттях студенти захоплено розглядають і випробовують техніку, пробують відчитати документи на незвичних пристроях. Першокурсникам навіть музика з магнітофона в дивину: на сучасних цифрових носіях вона звучить зовсім інакше. В навчальному процесі неформальний музей використовують і як квест-кімнату: студенти мають знайти якийсь об’єкт, виконати завдання тощо.

Невеличкий музей не має офіційного музейного статусу чи дорогого ремонту. Але завдяки  тематичному оформленню, про яке подбали студенти-образотворчники, та ентузіазму його засновниць в ньому легко можна зануритися у техномандрівку у часі – в недалеке, але призабуте минуле. А щоб відвідувачам, які вперше на власні очі бачать усі ці пристрої, було більш зрозуміло, з чим вони мають справу, Ольга і Наталя планують виготовити до кожного експоната маленькі таблички з qr-кодами, за якими можна прочитати про його призначення і принцип роботи.

Віталіна МАКАРИК.

Поділитися
- реклама -

Прокоментувати

Введіть Ваш коментар
Введіть Ваше ім'я

чотирнадцять + 19 =