Перебуваючи в Ірландії, щоразу відриваю для себе щось нове і цікаве та ділюся цим з читачами. Хелловін, який тут святкують з розмахом, не став винятком. Утім, нехай мені не докоряють священнослужителі, розкажу про місцеві традиції святкування тисячолітньої давнини.
Можливо, не всі знають, що саме Ірландія, а не Америка, започаткувала святкування Хелловіну, тут це свято світла і вогню для всіх святих. За повір’ям, якщо його не святкувати, то острів накриє темрява, а світ мертвих переможе все живе.
Стародавні кельти, котрі заселили острів кілька тисячоліть тому, називали це свято Самайн, вважаючи, що рік має дві частини – світлу (тепла, літня) та темну (зимова, холодна). А Самайн якраз був днем переходу зі світлої частини в темну.
У давнину в ніч з 31 жовтня на 1 листопада відходив старий рік та народжувався новий. В очікування свята і світла, острів занурювався в пітьму – всі чекали на вогонь від друїдів, котрі запалювали нове священне вогнище на горі Тлахтга чи пагорбі Тара у графстві Міт. Цей ритуал ніби допомагав сонцю світити яскравіше і приносив багатий врожай. Священний вогонь відганяв зиму. І це була єдина ніч, коли стирались не лише кордони між теплом і холодом, світлом і темрявою, але й кордони між живими і мертвими.
Пагорб Тлахтга був святинею ірландських друїдів. Існував складний ритуал запалення вогню, використовувались певні види дерева, трав, особливі заклинання та рухи. За ритуалами з сусіднього пагорба пильно стежив місцевий король, адже Самайн вважався одним із чотирьох найважливіших кельтських свят на острові. Сам пагорб Тлахгта видно із п’яти графств навколо, тож чи не пів Ірландіі одночасно могли побачити священний вогонь. Гілку із вогнем спеціальний вісник передавав королю, який запалював від неї власне вогнище. Одночасно загорялися два маяки, які освітлювали околиці пагорбів на багато кілометрів навколо, сповіщаючи люд щоритуал відбувся. Звідти цей вогонь розвозили і розносили по усіх графствах, у кожному місті чи містечку запалювалося своє святкове вогнище.
Звісно, з прийняттям християнства церква не хотіла визнавати язичницькі свята, але і заборонити їх не випадало, тому вшанування померлих внесли до християнського календаря, як свято усіх святих (All Hallows Eve). Так народилася назва Halloween, що в перекладі – «вечір всіх святих душ».
Коли на початку 19 століття, особливо у голодні 40-і роки, багато ірландців емігрувало в Америку,вони перенесли туди традиції Са́вань-Хeлловіну. З часом інші американські традиції змішалися з Хелловіном. Приміром, на свято врожаю, американці вирізьблювали гарбузи, а ірландці – ріпу. Але на гарбузах візерунки виходили краще, отож обрали ці овочі.
Утім, час вніс свої корективи у це язичницьке свято. Якщо стародавні друїди пекли пісні хліби, то нині готують фруктовий хліб Barmbrack, також відомий як Bairín Breac. Його назва пов’язана з пінкою або «barm», що залишилася після бродіння пива чи елю, яку змішують із солодким соусом і спеціями. Такий хліб подібний до солодких кексів, які надзвичайно смачні. А ще у всередині кексів трапляються різні символічні речі, загорнуті в безпечну плівку. У них можна знайти горошину – це погана прикмета, сірник асоціюється з нещасливим шлюбом або суперечкою, монетка – з багатством, а наперсток попереджає про нещастя. Одним із рідкісних символів є маленький медальйон із зображенням Діви Марії, яка символізує релігійне покликання. Але найчастіше зустрічається каблучка. Про те, що їсти кекси треба з обережністю знають дорослі та діти.
Як же нині святкують в Ірландії? Для мене дивно, й навіть страшнувато. Мені подобаються різноколірні гарбузи, виставлені біля сусідських будинків, але страшно дивитись на скелети й інші символи нечистої сили, що є скрізь: на газонах, на вікнах, на стінах і деревах, в пабах і магазинах.
Сучасний Хелловін найбільше чекають діти, яким тоді дозволено об’їдатися солодощами. Вони, як починає темніти, одягають різноманітні костюми і виходять на полювання за ласощами. Тут прийнято дзвонити у двері будинків, прибраних святковою атрибутикою. Якщо господарі не хочуть, щоб їх турбували, виставляють відерце з солодощами за двері. Але це не так весело, як бачити дітей у костюмах казкових героїв та містичних створінь. Діти лякають господарів фразою “Trickortreat”, яка перекладається, як «пакості або солодощі». І, звичайно, ніхто не хоче, щоб вони бешкетувала у садку…
Повернувшись додому, батьки показують дітям тематичний мультфільм і аж до півночі стежать, аби вони за вечірне з’їли кілька відерецьшоколаду…
Щоправда, у деяких графствах трохи лишилось давніх традицій. Приміром, на пагорбах Тара іТлахтга, хоча вже без магії друїдів, місцеві жителі запалюють вогнище і салютують. У деяких сім’ях накриють стіл на більше персон, віддаючи шану померлим родичам, а перед будинками запалять багато свічок.
А вранці,1 листопада, на смарагдовий острів приходить зима і розпочинається підготовка до Різдва.
Тетяна АДАМОВИЧ
