На стіні НВК №3 відтепер поруч із меморіальними дошками на честь загиблих воїнів АТО Дмитра Колєснікова та Віктора Хмелецького є ще одна – із портретом Ігоря Балабоскіна, котрий навчався тут із 1982-го по 1990 рік та загинув у листопаді 2015 року під час виконання бойових дій на Сході. Її ідкриття та освячення відбулось у день, коли усе місто схилило у журбі голови, згадуючи чергову річницю трагедії у Волновасі.
П’ятирічним хлопчиком Ігор Балабоскін переїхав до Володимира-Волинського разом із мамою та сестрою з литовського села Мілюни після смерті їхнього батька. У Володимирі служив мамин брат, якого хлопець у всьому наслідував, тож вирішив і своє життя присвятити цій почесній справі. Після закінчення восьми класів третьої школи вступив до Львівського військового училища, продовжив навчання у Києві та Харкові, прослужив декілька років у Яворові та в 90-х роках звільнився у запас. Проживав разом із дружиною та сином у Чернівцях. Займався підприємницькою діяльністю. А коли у серпні 2015 року молодший лейтенант Балабоскін отримав повістку, не вагаючись пішов служити заступником командира батареї по роботі з особовим складом 128-ї бригади, що дислокується у Мукачевому.
У зоні проведення АТО чоловік пробув лише місяць, коли в районі смт Станиця Луганської області його не стало –відірвався тромб під час виконання бойового завдання. Поховали Ігоря Балабоскіна на Алеї Слави Центрального кладовища міста Чернівці.
На урочистій шкільній лінійці з нагоди відкриття і освячення дошки, яке провів отець Миколай Удуд, зібрались представники міської влади, рідні загиблого, учні та вчителі. Музичний супровід заходу забезпечував військовий оркестр. Не могла стримати сліз, дивлячись на портрет Ігоря Балабоскіна, його тітка Лариса Небельська, єдина представниця родини загиблого, котра досі мешкає у Володимирі. Про Ігоря вона згадує, як про надзвичайно добру та чуйну людину, звістка про смерть якого була для неї страшним ударом.
Своїми спогадами про колишнього учня поділилась і його класний керівник Галина Гуль. Каже, він був звичайним хлопчаком, але дуже щирим та товариським. З посмішкою згадала викладачка про його ідеально випрасуваний білосніжний комірець шкільної форми. Галина Остапівна наголосила, що пишається усіма своїми учнями, серед яких чимало бійців АТО. Після завершення лінійки учні поклали до меморіальної дошки квіти та запалили лампадки.
Тетяна ІЗОТОВА.
