Володимир – місто, яке дихає історією. Крім відомих історичних та архітектурних пам’яток, майже кожна вулиця чи будинок зберігає відгомін подій та постатей минулого. У цій статті хочемо розповісти про родину Саббо, чиє життя тісно переплелось з нашим містом у ХІХ-ХХ століттях.
Розпочнемо із Яна Саббо, який народився близько 1820 року. За спогадами його родини, він закінчив Вільнюський університет, де вивчав іноземні мови: французьку та латинську, а згодом викладав у гімназії. Сім’я проживала в селі Свіслоч Гродненського воєводства Волковиського повіту. Мали тут земельний маєток (600 десятин), подарований їм королем. До Польщі вони потрапили наприкінці XVI століття як помічники при дворі королеви Ядвіги, були поселені у Волковиський повіт (нині територія Білорусі). Походили зі знатного угорського роду, мали свій герб, на жаль, втрачений.
Ян Саббо як учасник польського Січневого повстання 1863-1864 років проти російської імперії був засуджений на тривалу каторгу і засланий до Сибіру. Тоді його майно конфіскували, а дружину та дітей (старшого Павла та молодшого, ім’я якого нам невідоме) вивезли до Рівного.
Ян 20 років працював на золотій копальні у Сибірі, прикутим до тачки під землею. Коли від холоду та вогкості паралізувало ноги, був звільнений від каторжних робіт. Отримав дозвіл на проживання у Володимирі-Волинському, куди прибув близько 1890 року. Тут проживав у родині Копчинських. Царська жандармерія не випускала його з поля зору та два-три рази на тиждень перевіряла, чи не виїхав він до Волковиська. У Володимирі почав заробляти на життя навчаючи дітей. За плату давав приватні уроки французької та латини дітям заможної польської шляхти. Навчав також дітей росіян. Проте таємно від поліції безоплатно навчав бідних польських дітей. Паралельно виховував онука Броніслава (народився 1902 року) від сина Павла, оскільки він став круглим сиротою. Ян помер у віці 90 років в 1908 році. Похований у Володимирі.
Броніслав продовжував жити у Володимирі та одружився у 1933 році з Марією Латинською. Від цього шлюбу мав п’ятеро дітей: Ядвігу, Барбару, Болеслава, Джозефа та Ірену. Після, ймовірно, смерті дружини – одружився вдруге з Аніелою Агнєшкою. Їх спільне поховання знаходиться у польському селі Пшещани, за 30 кілометрів від українського кордону. На надгробку вказано, що Броніслав помер 11 вересня 1980 року у віці 78 років. Аніела померла 17 жовтня 2012 року у віці 88 років.
Також у метричних книгах знаходимо інформацію про Джозефа Саббо, який народився 1896 року, сина Павла Саббо та Марії Судзицької. Це рідний брат Броніслава та внук Яна. 28 липня 1918 року одружився у Володимирі з Емілією Булук, уродженкою Локач. Він шлюбу мав двох доньок Марту та Ірен. У записах вказано, що він загинув 10 вересня 1939 року при авіаційному нальоті, рятуючи поранених. Тобто, це сталось у перші дні Другої світової війни. Фотографією надгробка його сім’ї з нами поділився Чеслав Камінські – нащадок родини. Поховані вони на православному цвинтарі у Любліні. На разі нам вдалось знайти нащадків родини Саббо у Польщі, багато з них живуть у Гданську.
Анастасія БАБЕНКО,
наукова співробітниця ДІКЗ “Стародавній Володимир”
